Учені пояснили, чому наші пращури зіп'ялися на ноги

Наші далекі пращури навчилися пересуватися на двох кінцівках задля того, аби чоловіки могли ефективніше змагатися за представниць прекрасної статі, вважають дослідники з Університету Юти.

Цим можна пояснити й те, чому сьогодні жінки надають перевагу високим чоловікам, пише Science Daily.

"Результати дослідження відповідають гіпотезі, що наші пращури набули прямої постави, аби самці мали змогу ліпше бити та убивати одне одного, змагаючись за самок", - каже керівник дослідження, професор біології Девід Керрієр.

"Те, що наші пращури зіп'ялися на нижні кінцівки, дозволило їм із силою битися верхніми кінцівками, зробивши удари більш небезпечними", - пояснює науковець.

Чоловік, який згори міг гамселити своїх опонентів, мав більше шансів захистити своїх нащадків та ресурси. Імовірно, саме цьому, як прадавні, так і сучасні жінки воліють обирати собі до пари саме високих партнерів, каже Керріер.

Ідея полягає не в тому, що насильство та колотнеча змусили наших пращурів навчитися пересуватися на двох ногах. Це дослідження лише підтверджує певну перевагу, якої вони набули разом із прямою поставою.

Команда Керріера виміряла силу ударів, які наносили боксери та майстри бойових мистецтв у різних позах та напрямках - уперед, убік, угору та вниз. Грушу для експерименту обладнали для цього спеціальними сенсорами.

Найсильнішими виявилися удари, які бійці наносили стоячи. Удари, нанесені згори донизу, були вдвічі потужнішими, аніж нанесені знизу вгору.

Наука розцінює перехід до прямої постави як ключовий момент у людські еволюції. Причини ж цієї зміни досі є приводом для наукових дебатів.

Чарльз Дарвін вважав, що наші пращури стали на ноги, аби зручніше було тримати знаряддя та зброю. Його послідовники дотримувалися думки, що таким чином людині було простіше переносити їжу, витримувати спеку та діставатися високих гілок, збираючи плоди, а також бігати.

"Якщо ви - пращур типу шимпанзе чи горили, який пересувається по землі, то біпедальне ходіння має високу ціну. З енергетичної точки зору воно більш витратне, важче прискорюватися та вповільнюватися, також є втрата спритності", - заперечує проти останнього Керріер.

"У будь-якому випадку, перехід від пересування на чотирьох ногах до двох є недоліком для пересування. Тож селективна перевага переходу до біпедальності, якою б вона не була, повинна бути вагомою", - зауважує науковець.