Життя очима трейсера
Якщо проводити тихі спокійні вечори за улюбленою книгою не для вас, а вашу уяву розбурхують сцени "Тринадцятого району" та його сіквелу, і не дає спати ночами переслідування героєм Деніела Крейга терориста на початку "Казино Рояль", то заняття паркуром може стати вашим ідеальним вибором.
Лірично-теоретичний відступ
Вдаючись до теорії, паркур - це вид діяльності, заснований Давидом Беллем та Себастьяном Фуканом, що є способом руху і подолання перешкод - як частин архітектурного ландшафту міста, так і спеціальних споруд.
Тобто в основі паркуру лежить намагання максимально ефективно опинитися в певній точці простору (не плутати з фріраном - відгалуженням паркуру, що бере за основу, власне, ефектне подолання перешкод), використовуючи лише власні можливості.
Першою несподіванкою для вас може стати те, що паркур - це не спорт у найширшому розумінні цього слова. Логіка проста. Він не несе в собі жодного змагальницького аспекту.
![]() |
За мету не береться швидше, краще, показовіше прийти до фінішу, набрати очки, виконати програму абощо. Як би це абстрактно не звучало, мета занять паркуром - пізнати себе і свої можливості. А пізнавши, вдосконалювати їх і надалі, щоб використовувати в реальному житті, а не тільки у спортивній залі або стадіоні.
Трейсер (той, хто займається паркуром) не бачить звичайну поверхню, яку треба подолати. Перед ним перешкода, яку треба обійти, засвоївши цей досвід.
З іншого боку, особливо для пересічної людини, цей вид спорту має безліч складних акробатичних елементів, що промовисто вказує на певну "штучність" паркуру як такого, і може заперечити все написане у цьому абзаці. Проте на думку досвідчених трейсерів - це далеко не так, і всі згадані "складнощі" є лише добре відпрацьованими простими прийомами.
Так каже Вікіпедія. Але з'ясувати як є насправді, можна поспілкувавшись із людьми, які присвятили паркуру не один рік свого життя: Максимом Гришовим і Максимом Гафовським.
![]() |
Отже, якщо запитати у досвідчених прихильників паркуру як активного дозвілля, одразу помітно, що це є не лише вдалою альтернативою фізичної активності. "Паркур - це відмінна можливість розбивати закладені в нас стереотипи та обмеження", - каже Максим Гришов.
Варто зазначити, що учасники всіх тематичних інтернет-співтоварств наголошують, що це цілий стиль життя, система поглядів. Він не тільки допомагає у критичних ситуаціях, але й змінює твоє бачення світу. Максим зазначає, що завдяки паркуру він знайшов не тільки нових друзів, а й став сильнішим у моральному плані, що не раз допомагало йому в житті.
Проте, на думку Максима Гафовського, у кожної людини своя філософія і світобачення, що ніяк не може базуватися на тільки одному аспекті діяльності. І тому не варто перебільшувати роль паркуру у житті.
"Як це - "суп по-трейсерські"? Або читати книгу "по-паркурські"? На початку занять ти все бачиш у світлі паркуру. Скрізь бачиш перешкоди і намагаєшся користуватися навичками як можна частіше. З часом, розумієш, що ці навички придатні в основному для критичних ситуацій. А в повсякденному житті можна легко обходитися і без них. У цьому паркур схожий із бойовими мистецтвами".
Інший камінь спотикання у, так званій, ідеології паркуру - чи можна цого називати екстремальним видом спорту? За словами Максима Гришова, у колах трейсерів думки дуже різняться.
"Я ж ставлюся до частини людей, які не роздумуючи відносять паркур до екстриму. Якими б вкрай обережними ми не були, кожен раз доводиться грати з долею. І незаперечний факт - тільки сильні, як фізично, так і морально, люди залишаються в паркурі. Решта вже якось самі собою відсіваються", - зазначає хлопець.
Отже, якщо ви дочитали до цього місця і перше речення цієї статті все ще актуальне, то залишимо теоретичну частину трейсерам, та перейдемо до практичної, де пересічна людина зможе знайти щось цінне для себе.
П'ять кроків до успіху у паркурі
В першу чергу, які б дискусії не велися навколо того, чи є паркур екстремальним видом діяльності абощо, одне треба пам'ятати: це таки спорт. Що, в свою чергу, означає дисципліну, підтримку фізичної форми і самоконтроль. Погодьтеся, одночасне поєднання інтенсивних фізичних тренувань і більш ніж лояльного ставлення до алкоголю або чогось дієвішого в плані втечі від сірих буднів, викликає питання у доцільності.
Також не забуваймо про такі очевидні, але не менш важливі речі, як правильне екіпірування відповідно до погоди та власного комфорту.
Тренуватися можна або в залі (особливо взимку), так і безпосередньо на вулиці. Причому очевидно, що "в польових умовах" ризик стати після занять менш здоровим значно зростає.
![]() |
Також треба дуже ретельно подумати перед тим, як самостійно почати тренування, керуючись лише вкрай "практичною" основою - відео-роликами з YouTube. Якщо ви не хочете, щоб візити до лікарні урізноманітнили ваше дозвілля, посівши поважне місце у вашому розкладі, і вирішили, що розриви зв'язок, переломи, вивихи та інші "радощі життя" - не для вас, то краще обачно підійти до тренувань.
Інакше, в кращому випадку, наслідки будуть скромно буяти цілим спектром кольорів на вашому тілі. В гіршому - ваша медична картка перетвориться на ґрунтовну багатосторінкову працю.
Авжеж, є ціла низка конкретних порад, як уникнути травматизму у тій чи іншій ситуації, але їх можна коротко узагальнити: концентруйся, дивись навколо і реально оцінюй свої сили. Щодо останнього принципу, то Максим Гришов так характеризує головного ворога новачків: "У першу чергу варто зменшити запал у бажанні отримати все і відразу ж - саме з цією проблемою доводиться стикатися найчастіше".
Тому варто або знайти досвідчених ентузіастів, або витратити гроші на оплачувані заняття у якійсь школі паркуру. Між іншим, сам Девід Белль не дуже схвально ставиться до оплачуваних гуртків-центрів, вважаючи паркур тим видом діяльності, який вимагає вільного розвитку та обміну досвідом безпосередньо в процесі.
"Свій досвід неодмінно цінніший за чужий, але знання інших могли б застерегти від численної кількості можливих помилок. Тим більше, не для кого не секрет, що в компанії досягати результату не тільки простіше, але й веселіше", - Максим Гришов.
По-друге, тренуватися треба часто і без жалю до себе, причому ще й із задоволенням, що само по собі звучить моторошно. "Все залежить від бажання людини. Хтось може обмежитися банальними віджиманнями, присіданнями і турніком, а хтось захоче більшого і буде вибиратися на регулярні кроси та інші силові навантаження. Інші види спорту тільки вітаються, але не є обов'язковими. До слова, паркур в тому і унікальний, що включає в себе майже все: єдиноборства, акробатику, альпінізм, білдерінг і багато іншого".
Наостанок, основна порада від Максима Гафовського звучить так: "Для початку: серйозно взятися за свою загально-фізичну підготовку, відпрацювати рухи до автоматизму і не гнатися за людьми із більш високим рівнем. Якщо ви збираєтеся серйозно займатися паркуром, то поспішати вам точно нікуди. З часом все буде".
Таким чином, якщо ви все ж таки вирішили, що вам бракує активності в цьому житті, відчуваєте готовність багато працювати і не проти розширити коло знайомств, то вам ніщо не заважає спрямувати все це у заняття паркуром. Адже відповідно до його принципів, життя не знає обмежень.
Фото з 3run.info, varez.com.ua