Київські школярі: тішаться двомовністю та мріють вчитися за кордоном

Вони уже не діти, але й ще не дорослі. Від їхніх уявлень, мети та цінностей залежить те, як житиме Україна через 10-15 років.

Найкращі київські випускники 2011 року розмірковують про країну, світ та майбутнє, пише "Фокус".

Катерина Толмачова, 17 років (майбутній хімік):

"Не думаю про життя в Україні через 10 років, думаю про своє життя. Якщо ти щось знаєш, і щось робиш, твоє життя завжди буде успішним, а якщо немає зусиль, тоді і нема результату".

"Кожну людину хвилює вона сама. Мене хвилює моя успішність, щось, дякуючи чому, можна залишитися в історії. Я егоцентристка".

"Жінки стали "мускульними". Проте я не вважаю, що це погано. Я з дитинства підтримувала феміністичні ідеали, для мене важлива кар'єра".

"Дуже багато стадності в людях, немає власної думки і власної дії".

Іван Іваненко, 16 років (майбутній програміст)

"Я дивлюся всілякі відео-ролики з нарад студії Артемія Лєбєдєва, як вони розробляють логотипи, макети. Цікаво послухати діалог арт-директора із дизайнером. У нас у суспільстві люди не вміють конструктивно обговорювати власні ідеї".

"Активні люди необхідні всюди і завжди. Їх відловлюють і тримають, тому що вони тягнуть інших".

Ганна Онуфрієнко, 16 років (майбутня акторка театру та кіно)

"В одній виставі я граю Жанну д'Арк. До неї приходить Архангел Михаїл і відправляє її боротися за Францію. А вона говорить: "Я не можу, мої керівники, втративши сто тисяч у бою, вкладаються спати, а у мене болить душа за кожного". У мене теж болить душа за кожного.

"У 18-ому столітті навіть хлопчиків - майбутніх військових - вчили музики. Класика розвиває людину духовно. Наразі це особливо необхідно, адже люди стають такі чавунні..."

"Я хочу працювати у театрі, хоч це зараз і видається непопулярним. Але я хочу організувати власний дитячий театр. Зараз їх дуже не вистачає дітям. Коли займаєшся акторською майстерністю, розумієш: світ - не плаский, він багатогранний. У однієї і тієї ж ситуації можуть бути різні варіанти розвитку, можна отримати різний досвід".

Ілля Шляхов, 17 років (майбутній юрист)

"Коли я став президентом школи, ніхто не розумів, навіщо він потрібний. З чого я почав? Запросив до школи знайомого юриста, адже діти не знали своїх прав".

"Я вдома сортую сміття. Кожен день пластик викидаю у спеціальні контейнери. Але ж їх не вивозять, навіть у Маріїнському парку. Людям треба показати, що це у їхніх інтересах".

"Не розумію людей, які голосують проти всіх. Ми повинні голосувати за майбутнє країни. Люди бояться обирати нове. Я піду в політику - це єдиний шлях, що допоможе мені щось змінити в країні".

Олеся Фень, 17 років (майбутній економіст)

"Можливо, у країні є такі люди, які могли б гарно спланувати і підняти економіку, та з якихось причин не хочуть чи не можуть. Я б провела у країні інвентаризацію".

"Я б хотіла, щоб у нашу країну емігрували не через те, що у них гірше, а тому що у нас краще".

"У багатьох ще залишилися радянські стереотипи, навіть у моїх батьків. Вони купляють їжі більше, ніж необхідно".

"Я не схвалюю корупцію. Не можна керуватися правилом: мета виправдовує засоби. У мене подруга їздить за кордон, і їй доводиться купувати довідки".

Мирослава Власенко, 16 років (майбутній психолог)

"Україна ніяк не зміниться. Згубили країну. Тут взагалі нічого не відбувається. У мого покоління є такий жарт: "Хто останній валитиме з цієї країни, не забудьте вимкнути світло в аеропорту".

"У нас немає лідера. Звідки йому взятися".

"Наша однокласниця народила, це жах повний. Жінка повинна народжувати, коли вона буде зрілою, а не за планом у 24 роки. Дитина не повинна страждати від того, що її батьки ніхто".

Кирило Козлов, 16 років (майбутній програміст)

"Одна половина нашого суспільства поведена на політиці, вузька - на комп'ютерах. Нема багатосторонніх людей, як раніше. Нудно буди вузьким спеціалістом. Я хочу мати три-чотири вищих освіти, для того, аби краще розуміти життя".

"Мене зараз тішить, що ми живемо з двома мовами. Та думаю, що Янукович нікуди не піде у найближчі років 15. Тому я збираюся поїхати на Захід. Все літо вчитиму німецьку".

"Моя мрія - вчитися у Массачусетському технологічному інституті. Якщо я до 28 років зароблю 100 тис. доларів, то це реально."

Михайло Думчєв, 17 років (майбутній нанотехнолог)

"Політики для мене - це об'єкти, що ганьблять нас. Я дивлюсь "Шустер live" і думаю, що було б страшно, якщо б у нас були лише політичні телеканали".

"Мені б хотілося бачити своє майбутнє в Україні. Я вірю, що влада зміниться, і ми житимемо краще. У Грузії ж побороли корупцію".

"Нам не можна допускати концентрації влади в одних руках, і забезпечити принцип багатопартійності".

"Скільки нам кажуть, що українці найбільш інтелектуально розвинута нація. Але подивіться навкруги. Коротше, люди, нам треба працювати".

Олеся Архипчик, 17 років (з професією ще не визначилася)

"Родина - це дуже дорого. Тому потрібно кимсь стати, перед тим як створювати родину".

"Моя особистість ще формується. Я багато часу розмірковую, чому варто присвятити своє життя".

Вікторія Трибуль, 16 років (майбутній журналіст)

"Через років 10 у мене буде кар'єра, а через 20, думаю, буду мамою. Самореалізація має бути спочатку, а потім діти. Народити дитину - це дуже відповідально. Дитині необхідно давати старт у житті. А для цього треба самому стати на ноги. Діти повинні робити те, що вони люблять".

"Я приїжджаю в село до бабусі, це жодне море і жодна Америка мені не замінить".

"Мій стиль життя: падаємо, піднімаємося, йдемо вперед. Життя одне і його треба прожити красиво".