"Трипільське коло. Болото"

85
5 липня 2011
Танці в багнюці додають "вогню" й струшують втому, навіяну містом
Між дощами в небо підіймали повітряних зміїв - на вшанування стихії Повітря
Вирізьблені з дерева фігурки привертали увагу, як і викошений у траві знак "трисуть"
Традиційно мурована на фестивалі "трипільська хата"
На "великій сцені" починається суботній концерт
У призахідному сонці розвіваються мокрі тканини, що, вочевидь, мали ловити вітер...
Білоруський гурт "Rokash" зібрав біля сцени народ...
Щоб залізти на "стіну" і спуститися тролеєм, збиралися черги
У наметових "поселеннях" дружно готують обід навіть ті, хто познайомився лише на фестивалі
Студія трайблу "Guedra" починає виступ...
Босоніж слухати добру музику - це щось особливе
Шотландські танці в побитій дощами траві...
Під бій барабанів - запальний "двобій"
Гурт "Тінь сонця" зігрівав публіку
Данко театр тіней "Птах" показав нову виставу
А потім найвитриваліших чекало вогненне шоу
Літературна сцена зібрала шанувальників поезії
Ігри на теплій траві і ще вогкій землі вже в неділю
Прикраси й різні вироби ручної роботи - на ятках ярмарку
Кераміка і сувеніри, які не бояться дощу

Еко-культурного фестивалю "Трипільське коло" дехто з шанувальників етнофестивалів чекав весь рік - від завершення минулорічного. Цього року він проходив уже вчетверте і присвячувався стихії Повітря. Однак відвідувачі щиро називали його "Трипільське коло. Болото" - бо усім, хто попри погану погоду приїхав до Ржищева, довелося добряче вимокнути під дощем і помісити землю ногами, аби заплановане свято для них відбулося.

Наші предки-язичники, мабуть, сказали б, що Перун розійшовся. Дощ накривав територію фестивалю всю п'ятницю, в суботу по обіді й у неділю під вечір. Через це чимало майстер-класів не відбулося, а учасники й гості розважалися, як могли. Були й танці під дощем, і виступи співаків, і читання віршів на літературній сцені, і бій барабанів, що заряджав ритмом.

Ті, хто не покинув фестиваль завчасу й не відмовився приїхати туди на суботу й неділю, дивилися на світ філософськи й усміхалися попри все. Кажуть, найважче було в п'ятницю, сонячний ранок суботи дав надію, а коли на вечір знову пішов дощ, було "вже все одно".

 Таким було поле в суботу до того, як знову почався дощ

Більшість людей ходила босоніж - бо так було найлегше, дехто намагався обгорнути взуті ноги в целофан, дехто розкошував у припасених гумових чоботах.

 Найсміливіші зняли взуття - і ходили босі

Інколи ноги вгрузали в болото чи провалювались у калюжі. Ще гірше було машинам - їх із багнюки видобували трактором.

 ...а декого носили...

Та все ж певний дискомфорт і розчарування зрештою змінила якась "приречена" легкість: прийняти дощ як даність і насолоджуватися проживанням "тут і тепер".

 Дівчата з танцювальної студії трайблу "Guedra" - після виступу

Люди танцювали під дощем і виглядали щасливими.

Дехто з минулорічних учасників фестивалю тепер був просто гостем і вільно насолоджувався музикою проекту "ДеРуни" ("Звучі дочі" і "Рун") із "малої сцени"

У суботу ввечері небо було похмурим, доріжки - слизькими, над головою блимало.
 

 
Але люди не ховалися, ходили від великої сцени до малої. На одній лунала музика... 
 
 Виступ гурту "Тінь сонця"

,..а на іншій пізніше, вже в темряві, показували "театр тіней" -
 

Тіні розповідали історії. Як люди вивчають метеликів, так Всевишній вивчає людей... 

...а потім і вогненне шоу. 
 

 Вогненне шоу під дощем

Барабанщики невтомно стукотіли у там-тами, зігріваючи тіло і душу.

 

Їх було чутно майже всю ніч на неділю, хоча дощ теж безупинно барабанив по наметах і землі.

А ранок знов потішив сонцем, яке дало змогу підсохнути й продовжити фестивалити.

 Вранці люди пробували ендорфін-масаж, а потім просто грали в ігри на траві

В неділю, як і в суботу, під тентами можна було послухати різні лекції - про здоровий спосіб життя і натуральну їжу, про масаж і езотеричні практики, про польоти з парашутом тощо.

Цей "заєць" розповідав людям про тих, хто їсть лише "траву" - тобто не вживає м'яса...

Весь час діяла літературна сцена, з якої читали свої твори поети різних студій: "Свіча-до-слова", "Спокуса говорити", "Севама"...  

На "Літературній сцені" читають під барабани. Виступ Оксани Самари - співорганізатора об'єднання "Свіча-до-слова" та цієї сцени

Охочі могли покататися на конях, постріляти з лука, полазити по "стінці", спробувати спуститися натягнутою мотузкою (так званий швидкісний спуск - "тролей).

"Екстрим" для відчайдушних
 Лукам і стрілам дощ не завада...

Можна було й пограти в різні ігри на спеціально відведеному майданчику.

 

Працював і намет з іграми для дітей.

"Чудо-планка" - клуб сімейного дозвілля. Осередок, де могли пограти діти...

Також була відкрита "drum-зона", де будь-хто міг побарабанити по бочках:)

 

Коли не крапав дощ, то можна було пройти майстер-клас із різних ремесел.

 Майстер-клас із гончарства. А "ліхтарики" на деревині вночі гарно світилися....
 Майстер-клас із шотландських танців

Крім того, працював ярмарок, на якому виставлялися сувеніри, посуд, прикраси, інші вироби, зроблені вручну й з натуральних матеріалів (саме це було умовою участі в фесті).

 Кераміка просто неба, на вогкій землі

Були там і музичні інструменти, і етнічний одяг, і саморобні іграшки і багато чого іншого.

 

Гості могли скуштувати трипільської каші, національної їжі, саморобних солодощів, а також смачних чаїв різних традицій, які зігрівали й бадьорили.

Солодкий масала-чай із прянощами, імбирний чай, трав'яний настій - це варто бодай спробувати...

Схоже, організатори зробили все, щоб не розчарувати присутніх. Від гостей же вимагалося лише зберігати чистоту, не вживати алкоголю, тютюну та наркотиків. Такі умови фестивалю.

Єдине, що здивувало, що при придбанні квитки волонтери на вході записували прізвища відвідувачів. Пояснили, що це для звітності перед Податковою. Хоча дивно: купуючи квиток до театру чи на концерт, не стикаєшся з таким проханням. Втім, цей нюанс не збив настрою і духу свободи на фесті. 

Зрештою, ні злива, ні мокрий одяг, ні багнюка на полі не зіпсували дійство. Ті, хто приїхав із позитивним настроєм і налаштувався "зарядитися" атмосферою Трипілля, залишилися задоволені: вони отримали те, чого прагли, - єднання з природою, добру музику, танці та шоу.

Танці під великою сценою... 

Дехто навіть говорив, що ось тепер він відчув себе справжнім трипільцем, адже наші пращури так само переживали дощі, місили босими ногами землю й раділи простим речам: ясному небу й промінню сонця.

Зізнатися, автора цих рядків земля "Трипільського кола" зарядила енергією і надихнула на творчість. Атмосфера відчулася чи не більше навіть, ніж на попередніх "колах". І всі, з ким стикалася на фестивалі, їхали з нього в радості й гармонії з собою і світом.

Фотографії "Української правди. Життя"

powered by lun.ua