Єжи Гофман: Україна про…рала можливість своєї Незалежності

23 жовтня знаменитий польський режисер Єжи Гофман зустрівся із журналістами, аби поговорити про свій новий фільм "Варшавська битва 1920 року".

Розмова йшла і про кіно, і про складну історію двох сусідніх держав - України та Польщі.

Гофман про участь українців у радянсько-польській війні та про відсутність українських героїв у своєму фільмі.

У Варшавській битві не брали участь українські частини, вони воювали піді Львовом та в Замості. Нещастя Петлюри було у тому, що українських народ його не підтримував. Коли почався наступ на Київ, у рядах польської армії було 15 тисяч петлюрівців.

Не знаю, чи пишалися б українці (своїм образом у фільмі – прим. авт.). Перший польський патруль просто сів у трамвай і проїхав у центр Києва. Поляки зайняли місто, але всім було начхати, тому що люди були дуже втомлені. Через Україну проходили то денікінці, то червоні. Люди сподівалися на більшовиків, що ті дадуть їм землю. Так, їм дали землю, а потім був голод. Але це вже було потім. Як це все показати в фільмі? Це – окрема тема.

Україна – вибачте за слово – про…рала можливість своєї Незалежності. Про це має бути знятий окремий фільм. Те ж саме стосується і погромів, які відбувалися в цей час. Це ж абсолютно інша тема. Ви хочете, щоби впродовж двох годин я показав, як погром влаштовують поляки, і як погром влаштовує Червона Армія? Але погроми також не були без причини. В уявлення червоноармійців, не зважаючи на гасло "Пролетарії всіх країн єднайтеся!", жид залишався жидом, "бий жида!", а в уявлення поляків – євреї були тими, хто вітав комуністів.

Про образ більшовиків у "Варшавській битві 1920"

Якщо перед тим ви читали Миколу Островського, то червоноармійці у моєму фільмі будуть здаватися вам карикатурними. Але почитайте щоденники очевидців, і у вас складеться зовсім інше враження. Краще звертайтеся до Бабеля, ніж до Островського. Я хотів бути дуже обережним. У мене навіть чекіст – поляк.

[L]Те, що вони роблять – це філософія більшовиків, знищення всіх супротивників і партій, які можуть їм загрожувати. Там, де проходила Червона Армія, все було так, як у моєму фільмі. Чекіст – поляк, як і Дзержинський, тому що не нація є поганою, а ідея, яка була злочинною та інтернаціональною. Там були і поляки, і євреї, і росіяни, і українці, і грузини – всі нації. Тому, що злочинність не залежить він національності.

Серед командування більшовиків були інтелігенти. Загалом комуністи складалися не з черні, скажімо, у Комуністичній партії Франції були інтелектуали, письменники, філософи. Це вони створили цю нелюдську доктрину. Я завжди на боці благородних і чесних людей. Для мене світ завжди ділиться на добро і зло, як у казці. Я завжди буду на стороні добра.

Про прокатну долю фільму "Варшавська битва 1920 року"

В Польщі картину побачило більше мільйона глядачів. І відвідування не зменшується, хоча критика мене зовсім не хвалить. Кажуть, що цей фільм для дітей, а не для дорослих, що мода на 3D пройшла у світі, а у нас тільки починається. Це добре. Кожен має право писати, що хоче, а глядач на фільм валить.

Після Польщі була прем’єра у Великобританії. Англійська критика прийняла фільм дуже добре: його порівнювали із "Порятунком рядового Раяна", з "Кабаре". Говорили про технічні досягнення, про гру акторів. Назвали це благородною епопеєю. Через два тижні відбулась прем’єра у США - у Чикаго, далі в Лос-Анджелесі, і в інших містах. Відгуки критиків прекрасні. У них є велика цікавість до сторінок історії, яких вони не знали. Звертають увагу на те, що нації, які жили без комунізму, не змогли би розквитатися із цим без поляків.

Мушу додати, що як би ви не ставилися до 3D, в історії кіно відбулася чергова революція. Коли прийшов звук, критика плакала, що закінчився "великий німий", тепер звук став прекрасним і ніхто собі не уявляє іншого кіно. Перші кольорові фільми були пістрявими, а тепер колір досяг вершин. Тепер от 3D. Скоро не треба буде окулярів, все буде в екрані.

Про фільм "Україна. Становлення нації"

В Польщі немає такого суспільного замовлення. Там традиції державності та незалежності були весь час, у найважчі роки неволі, навіть коли Польща була розділена на три частини. Ці традиції були в нашій літературі, традиціях, повстаннях .В кожній родині був той, хто загинув у боротьбі або був висланий. Поляку говорити про його історію не треба.

У вас державність була втрачена ще під час Київської Русі, після татаро-монгольського нашестя, потім Україна була частиною Дніпровського князівства, Речі Посполитої або Росії. Ще з 18 століття говорилося, що є Мала Русь та Велика Русь. Нема України – є Русь.

Поняття Велика і Мала (я не кажу про Червону Русь, Чорну Русь – частини, на які ділилась Київська Русь, бо це зовсім інше), поняття Малоросія та Великоросія були створені для того, щоби знищити уявлення про незалежність України. Спочатку це було введено царськими істориками, а потім підхоплено радянськими.

Україна здобула незалежність, а український громадянин не знає своєї історії, а знає її з точки зору російської, польської, або істориків-емігрантів. Як відомо, емігрантські джерела не є об’єктивними, бо емігрант є ображений на свою долю.

Мій фільм, звісно, також суб’єктивний, бо я людина. Я хотів зняти фільм, користуючись матеріалами українських, російських, польських, шведських, французьких, американських істориків. Якщо мав тему Берестечко, то оглядав її з точки зору 7-8 джерел. Була тема Шевченка, і я використав усе, що мені було доступно. А доступно було дуже багато. Ми створили найбільший банк даних про Україну. Але слід говорити про те, що люди українські цей фільм не бачили. Це унікальний фільм, якого не має жодна країна Європи. Історія своєї країни у чотирьох частинах. Його у вас не купили. Про що можна говорити?

Запитання-відповідь

Чи було свідомим розділення героїв фільму на "шляхту" та "пся-крев"?

Я став задумуватися, звідки у вас це уявлення, що є "шляхта" і "пся крев". Мабуть, це пішло від тої традиції, яка тут є на Україні, що поляки – це пани. І оцей розкол між нами настав через оці 30 тисяч шляхетських паперів, які не додали козакам. Вони ж також хотіли бути шляхтою, Хмельницький був шляхтичем. Я ніколи не думав ділити за станами, за походженням. Єдине, проти чого виступає мій фільм – це проти фанатичної ідеї, яка стала злочинною.

Чому у вас Пілсудський схожий на Сталіна?

Вони всі були між собою схожі. Якщо подивитеся на фотографії того часу, усі політичні лідери були з вусами. Була мода на гімнастерки, а потім вони стали ототожнюватися з більшовиками. Пілсудський теж був там, але потім сказав, що із "червоного трамваю" вийшов вчасно. Тож ніякої фактичної подібності між Сталіним та Пілсудським немає.

Чи був запозичений образ кулеметниці Ольги із фільму "Чапаєв"?

"Чапаєв" дуже хороший фільм, тож нічого поганого, що він залишився у мене в підсвідомості.

Пілсудський у фільмі говорить про те, що завоює Київ, а потім віддасть його українцям. Це реальна цитата?

Всі слова, все, що кажуть історичні персонажі - взяте із документів. І Пілсудській, і Ленін, і Сталін, і телеграма Троцького – автентика.

Ми чули про "Сибіріаду" - особисту історію Гофмана, яку він виношує вже багато років. Чи є якісь конкретні плани щодо цього фільму?

Після повернення з Києва мій продюсер лягає у лікарню, у нього з’явилися проблеми з серцем після цього фільму. А я їду в санаторій. Звісно, доки людина жива, їй чогось хочеться. "Сибіріади" не буде. У своєму віці я не зможу перебувати на Уралі та дальньому Підмосков’ї. Не зможу фізично. Хай хтось молодший зніме.

Який я буду знімати фільм? Треба, аби з’явилася людина на кшталт Маріуша Ґазди, яка б сказала: "Може тебе зацікавить ця тема. Є десять мільйонів". Мені б десяти мільйонів злотих вистачило.

У нас є, слава Богу, Інститут кінематографії, і ми багато років вели боротьбу, щоби наш Сейм ухвалив закон, який ви зобов’язував всі телестанції (і державні, і приватні), віддавати певний процент від заробітку на рекламах у Фонд польського кіно. Телевізійники були проти цього, а делегати у Сеймі не хотіли псувати з ними стосунки. Але на шостий рік, після протестів, ми прийняли такий закон. І тепер у Польщі знімається більше тридцяти фільмів у рік, чого і вам бажаю.