Між голкою і ліжком: обличчя українського СНІДУ у фотографіях

3280
30 листопада 2011

Жінки у невеликій квартирі допомагають одна одній вколоти наркотик; дорослі чоловіки діляться дозою, їхня мати за ними приглядає; ВІЛ-інфіковані проститутки біля дороги ловлять клієнтів; батько регулярно приносить синові гроші на наркотик, щоб того не посадили за крадіжку…

Це – лише кілька портретів українців з ВІЛ, які часто є ще наркозалежними чи хворими на туберкульоз.

Але обличчя СНІДу в України й інше: маленькі ВІЛ-інфіковані діти, які чекають на всиновлення; чоловіки, які заради своєї нової сім’ї не вживають наркотики; родичі, які боряться за здоров’я хворих рідних. І не здаються!

Картина цифрами

В Україні з ВІЛ-інфекцією живе близько 1% населення. Такою є оцінка експертів програми ООН з ВІЛ/СНІДу UNAIDS. При цьому, лише кожен другий знає про свій діагноз.

Загалом ВІЛ за 10 місяців цього року вбив 2 928 людей, з них 21 дитину.

І добирається до українців він переважно не через шприци, а саме статевим шляхом. Так, якщо у 2005 році через сексуальні контакти інфікувались 33% людей, у яких був виявлений ВІЛ, то у 2010 – ому цей відсоток збільшився до 45.

Загалом за 10 місяців цього року зареєстровано 17 021 нових випадків ВІЛ. А за 2010 рік інфіковані цим вірусом жінки народили 4 049 дітей.

В Україну до ВІЛ

Головний штатний фотограф відділу інформації фотоагенції Getty Images Брент Стертон у середньому 9 місяців на рік проводить у відрядженнях – знімає війну.

У США його кілька разів було визнано фотографом року, та й по всьому світу він зібрав велику кількість усіляких міжнародних нагород за свої роботи.

У 2005 році Брент Стертон вперше приїхав в Україну знімати проект „Картина епідемії ВІЛ/СНІД в Україні” для Глобальної коаліції по ВІЛ/СНІД. Але побачене настільки його вразило, що у 2011 році він повернувся – вже за власною ініціативою.

Втім, фотографа не так легко здивувати: він американець родом з ПАР, де проблема ВІЛ стоїть теж дуже гостро. Брент знімав аналогічний проект і там, але все ж Україна його вразила.

Брент об’їздив всю Україну, знімав дітей вулиці в Одесі, циганські поселення і сім’ю з 43-ома ВІЛ-позитивними дітьми у Закарпатті, наркоманів у Києві і Донецьку, дівчат з Полтави, які півжиття простояли на трасі, сиріт у Маквївці, Харкові і Києві.

Тепер його зафільмований український досвід можна побачити на виставці "СНІД. Відкриті обличчя", яка 30 листопада відкривається у галереї "Лавра".

"Українська правда. Життя" пропонує своїм читачам першими поглянути частину робіт Брента, які представлені на виставці.

 

Надя – 6-річна ВІЛ-позитивна дівчина у Київському будинку дитини. Вона живе із ВІЛ уже декілька років і наразі стала приймати антиретровірусну терапію дякуючи засобам Глобального Фонду. Надя трохи старша за 20 інших ВІЛ-позитивних дітей у притулку. Її шанси бути всиновленою дуже низькі. Не дивлячись на це, вона яскрава та незалежна дівчинка, дуже привітна до всіх гостей

 

Співробітниці комерційного сексу на кільцевій дорозі Києва чекають на своїх клієнтів. Ці дівчата - найдешевший і найпростіший спосіб інфікуватися ВІЛ. Існують декілька ініціатив, що фінансуються Глобальним Фондом, із розповсюдження презервативів і обміну шприців для споживачів наркотиків. Жінки цього бізнесу неохоче розмовляють та дуже бояться міліції

 

Таня, 28 років, і Іра, 32 роки, дві співробітниці комерційного сексу допомагають одна одній вколотися. У Тані одинадцятирічний син, а в Іри троє дітей. Обидві жінки ВІЛ- позитивні. Вони живуть з чотирма іншими жінками секс бізнесу, також наркозалежними 

 

Придорожні працівниці комерційного сексу домовляються з потенційним клієнтом, який зупинився біля них на трасі, що веде до Полтави 
Рома, 30 років, зі своєю дружиною Оленою та їх п'ятимісячною дитиною. Рома - колишній споживач ін'єкційних наркотиків, який зустрів Олену в реабілітаційному таборі. Олена - психолог. Незважаючи на рецидиви, в очікуванні народження їхньої дитини, Рома вже 9 місяців не вживає наркотики і дуже старається триматися заради своєї нової сім'ї 

 

Знімки з відділення для ВІЛ-позитивних пацієнтів полтавської психіатричної лікарні 
 

 

Саша, 33 роки, 12 років вживав наркотики перед тим, як повірив у Бога. Він вірить, що Бог знайшов його і врятував від самого себе. Він продовжує торгувати наркотиками, але тепер він збирає голки в рамках програми обміну шприців в Донецьку. Він видає чисті шприци своїм постійним клієнтам - це ідеальна формула для обміну. Поки він вживав наркотики, він практично зруйнував будинок, в якому зараз перебуває. Тепер він намагається відновити його 
Віталій, 53 роки (праворуч), його син Олександр, 23 роки, і Максим, 23 роки (ліворуч). Віталій вживає наркотики вже більше 30 років, а Олександр і Максим з 16-ти років. Вони готують наркотик для першої дози на сьогодні. Батько Максима регулярно приносить йому гроші, щоб його сина не посадили до в'язниці 
Кадри зі спеціалізованого будинку дитини в Макіївці для дітей, хворих на СНІД. Це єдиний медичний заклад такого роду в Україні. На даний момент у ньому проживають 88 дітей, у деяких з них підтверджено діагноз ВІЛ. У дитячому будинку роблять акцент на тому, щоб навчити дітей жити нормальним життям, незважаючи на їх ВІЛ-статус. Сегрегація в Україні - це єдиний спосіб уникнути стигматизації цих дітей суспільством. До багатьох з них ставилися дуже упереджено до того, як вони потрапили в дитячий будинок 
 

 

Філіп (сидить на коліні свого батька) народився 11 місяців тому від ВІЛ-позитивної матері. Його статус поки не підтверджено. З Петі, його дворічного брата, вже зняли ВІЛ-позитивний статус після повторного негативного тесту. Їхні батьки, Таня і Сергій - колишні споживачі ін'єкційних наркотиків, обидва - ВІЛ-позитивні. Вони стали дуже релігійними і в даний момент не приймають антиретровірусну терапію, глибоко віруючи в Боже провидіння 

 

 Дитина вулиці нюхає клей в очікуванні їжі від місцевої неурядової організації "Дорога до дому"
Вуличні діти сплять в брудному напівзруйнованому будинку 
Соціальний працівник місцевої неурядової організації обробляє рану хлопчика, який живе в підвалі. Багато хто з цих дітей - ВІЛ-позитивні 
Чотирнадцятирічний хлопець, що живе на вулиці, колеться в брудному напівзруйнованому будинку в Одесі. Він використовує голку і шприц, які лежали на підлозі. Хлопчик - ВІЛ-позитивний. Всі шестеро хлопців - ВІЛ-позитивні, і у багатьох з них симптоми складної форми туберкульозу 
 Діма, 13 років, живе на вулиці вже два роки. Час від часу він допомагає співробітникам місцевої неурядової організації "Дорога до дому" працювати серед безпритульних. Його батьки були споживачами ін'єкційних наркотиків, вони померли кілька років тому. Його помістили в спеціальну школу для проблемних дітей, де у нього постійно виникали скандали з вчителями. Діма втік з тієї школи і з тих пір живе на вулиці, споживаючи наркотики. У процесі фотозйомки він повинен був здати тест на ВІЛ. Він жив ​​з групою підлітків, більшість з яких ВІЛ-позитивні, вони всі користувалися спільними шприцами
Київський міський тубдиспансер. Персонал працює в складних умовах браку фінансування та якісного обладнання. Переважна більшість медичного персоналу - жінки, умови їх праці можна цілком назвати небезпечними, бо багато хто з пацієнтів диспансеру - наркозалежні або мають проблеми з законом. Будівля потребує ремонту, більшість палат і приміщень не відповідають мінімальним вимогам, що висуваються до медичних установ, обладнання застаріло, медикаменти є в обмеженій кількості. З держбюджету на харчування та медикаменти виділяється близько 16 гривень в день на пацієнта 
Тубдиспансер. Ця клініка є єдиним спеціалізованим закладом в Полтаві, де пацієнти отримують лікування при туберкульозі, а також антиретровірусну терапію. Тут також працює пункт замісної терапії. У клініці обладнана спеціальна палата для ув'язнених, хворих туребкулезом (на фото) 
 Сергій, колишній наркозалежний, зараз допомагає людям, які намагаються кинути наркотики. Сергій кинув наркотики (героїн) і перейшов на програму замісної терапії (метадон). Зараз він повністю відмовився від наркотиків (вийшов з програми замісної терапії). Він перший наркозалежний у Полтаві, який зробив цей дуже важкий і болісний крок
ВІЛ-позитивний соціальний працівник наркологічного центру при туберкульозній клініці очікує у своєму кабінеті пацієнтів. Вона носить медичну маску, щоб захиститися від туберкульозу, на який хворіють багато пацієнтів клініки. У Дніпропетровській області, як і в багатьох промислових регіонах Україні, досить високий рівень поширення ВІЛ/СНІДу 
Марина (32 роки) приймає клієнта в кімнаті, яку орендує у немолодої господині. Марина регулярно приймає ін'єкційні наркотики і обслуговує чоловіків, але поки її ВІЛ статус негативний. Її чоловік помер від наркотиків. Вона сама встигла побувати у в'язниці. У неї є дочка-дошкільниця, яка знаходиться під опікою свекрухи. Марина каже, що їй потрібні гроші, щоб підтримувати себе, свої звички і дочку. Її клієнт з фото - кілька днів, як вийшов із в'язниці 
 Саша (близько 30 років, ВІЛ-позитивний, нарко-та алкозалежний) доглядає за своєю 80-річною тяжкохворою матір'ю. Він її годує, купає, пере її речі. Найбільше його хвилює, що буде з мамою, якщо він помре від СНІДу або якщо з ним щось трапиться. Як колишній в'язень, він не має документів, тому не може влаштуватися на жодну роботу. У нього є подруга, яка половину часу проводить з ним і допомагає доглядати за матір'ю, а іншу половину часу займатися городом в рідному селі. У Саші немає доступу до антиретровірусної терапії
Аліна, 10 років, ВІЛ-позитивна. Аліну оглядають і роблять їй тести лікарі мобільної клініки, яка приїжджає в маленькі населені пункти Донецької області і надає послуги ВІЛ-позитивним дітям регіону в рамках проекту Фонду Олени Пінчук "АНТИСНІД". Для них це єдина можливість отримати медичні послуги та доступ до лікування. Від лікарів мобільної клініки Аліна отримує препарати антиретровірусної терапії на найближчі три місяці. Батьки Аліни - ВІЛ-позитивні наркозалежні люди, більшу частину часу вона проводить з бабусею. Аліна дуже самостійна, вона сама спілкується з лікарями, обговорюючи своє здоров'я, і ​​добре розуміє що відбувається. Вона сама готує і прибирає, вона добре вихована і добре вчиться в школі - дивно, враховуючи соціальне оточення та обставини, в яких вона перебуває 
ВІЛ-позитивний пацієнт приймає замісну терапію в міському СНІД-центрі 
 Ірина, 40 років, Сергій, 43 роки. Обидва ВІЛ-позитивні. Сергій був нарко-і алкозалежним. У 2000 році він потрапив в протестантську церкву. Через рік кинув наркотики, три роки провів у реабілітаційному центрі під Києвом, потім повернувся до Полтави і працював в місцевому реабілітаційному центрі. З Іриною познайомився, коли вона приїхала в такий центр з дочкою (Аліна, 18 років, зараз навчається в училищі на швачку). Разом уже сім років. Є спільні діти: Аня (6 років), Назар (4,5 року). Чекають ще одну дитину. Всі діти - ВІЛ-негативні
Родина. Чоловік Дмитро ВІЛ + (колишній наркозалежний). Дружина Аліна (також у минулому вживала наркотики) і діти - всі ВІЛ-негативні. Він успішний підприємець, приймає терапію, і вони з дружиною планують ще одну дитину 
 Реабілітаційний центр. Володимир, 29 років, (праворуч) спілкується з психологом реабілітаційного центру в Харкові. Володимир частково паралізований через вживання наркотиків і інших хімічних препаратів, які зруйнували його нервову систему
Влад, 43 роки, і Руслан, 40 років, дружать з дитинства, крім дружби їх об'єднує наркотик. Вони готують наркотик гвинт, заснований на ефедрині та амфетамінах 
ВІЛ-негативний лікар, її ВІЛ-позитивний чоловік і прийомна донька. Вони познайомилися, коли він проходив лікування від туберкульозу в лікарні, де вона працює 
 Неблагополучна сім'я наркозалежних та ВІЛ-позитивних людей та їхні діти
 Діти вулиці (повнолітні, але зберегли статус дітей вулиці), що живуть в покинутих будинках в Одесі. Вживання алкоголю і наркотиків поширене серед цих дітей - це найпоширеніший спосіб впоратися з труднощами життя. Рівень поширення ВІЛ-інфекції серед таких дітей - від 14 до 30 відсотків, залежно від регіону. В Україні, за оцінками ЮНІСЕФ, близько півмільйона безпритульних дітей. Дівчата більш уразливі, їх менше, і багато з них залучені до секс-бізнесу, який для них є способом заробляти засоби до існування
Притулок фонду "Дорога до дому". Тут діти вулиці можуть спробувати почати нове життя, отримати консультації та підтримку соціальних працівників, в деяких випадках - жити тривалий час, як у гуртожитку 
Вагітна дівчина-підліток Роза 
ВІЛ-позитивні люди і їхні діти, клієнти спільного проекту "Діти плюс", який веде Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ за фінансової підтримки Фонду Олени Пінчук "АНТИСНІД" ​​та СНІД-Фонду Елтона Джона. Вони закривають обличчя, тому що не хочуть, щоб про їх статус знали інші 
 Дитячий будинок "Зелений гай" у Харкові став притулком, не тільки для звичайних сиріт, а й для ВІЛ-позитивних дітей. Цей дитячий будинок один з небагатьох в Україні, де дітям з ВІЛ уприділяють особливу увагу. Для дітей проводяться спеціальні гімнастичні заняття, а також застосовується пет-терапія (лікування за допомогою тварин). Крім того, є спеціальне відділення для новонароджених, спеціально обладнане для догляду за такими дітьми
 Дитячий будинок в Макіївці. Єдиний спеціалізований дитячий будинок в Україні для ВІЛ-позитивних дітей. Тут діти отримують спеціалізовану допомогу та доступ до антиретровірусної терапії, що гарантує їм більш довге і щасливе життя. Упереджене ставлення до усиновлення ВІЛ-позитивних дітей в Україні поступово змінюється, і все більше таких дітей згодом знаходять прийомних батьків. 
Притулок Баченского Свято-Вознесенського монастиря, заснований священиком Української православної церкви (МП), став будинком для 253 дітей, 44 з яких - ВІЛ-позитивні. Вони живуть в окремому будинку з прекрасними умовами під постійним наглядом і турботою прихожан церкви. Діти щодня приймають антиретровірусну терапію під час сніданку. Діти шкільного віку навчаються у місцевій сільській школі, молодші отримують типове для дитячого садку освіту в тому ж будинку, де вони живуть. Цей притулок приймає ВІЛ-позитивних дітей з 2002 року, що різко контрастує зі звичайним негативним ставленням, яке демонструє церква до ВІЛ-позитивних людей в Україну 

Весь фото проект (включно з роботами, які ми не публікуємо з етичних міркувань) можна побачити на сайті hiv.kiev.ua

Усі фото надані фондом Олени Пінчук "АНТИСНІД"

powered by lun.ua