Забобони, ритуали і курйози: робочі будні українських стюардів

1056
23 січня 2012

Живуть на небі – саме так можна охарактеризувати робочі будні стюардів і стюардес. Дорога на борт літака відкрита не всім. Кандидати повинні відповідати значному переліку параметрів: вік - 21-30 років, зріст - 164-175 см, вага - 54-65 кг, приємної зовнішності, правильної постави й відсутності різних дефектів - шрамів, опіків, а також татуювань та пірсингу на видимих частинах тіла.

Окрім фізичних параметрів, бортпровідники повинні бути комунікабельними й володіти англійською мовою.

"Українська правда. Життя" дізналась більше про специфіку роботи у небі, почула, які веселі історії траплялись з бортпровідниками та чи є у них свої забобони та фобії.

Олена Колесніченко, старший бортпровідник:

"Ми обов’язково дивимось у дзеркало перед виходом із дому на рейс. Це навіть не ритуал, а необхідність оглянути себе на предмет якихось дрібних недоліків у зовнішньому вигляді. Серед авіаторів ходять "страшні" історії про те, як бортпровідники у поспіху приходили на рейс без спідниці або в домашніх капцях.

Вважається, що пришивати чи зашивати що-небудь на формі перед рейсом небезпечно, так як можна "зашити" рейс, тобто якось вплинути на політ. Серед бортпровідників є віруючі люди, які хрестяться перед польотом, це звична справа. Але ми стараємось не робити цього на очах у пасажирів, щоб не розбурхати зайвий раз тривожну уяву найнеспокійніших з них.

Смішні історії в рейсах, звичайно, бувають. Часто вони пов`язані з нашими найменшими пасажирами. Наприклад, одного разу з нами летів маленький хлопчик. Він весь час ходив за мною по літаку зі здивовано-захопленим виразом обличчя. Я думала, що він, напевно, що-небудь хоче, а попросити не наважується.

Я запропонувала йому і яблуко, і шоколадку, але він дуже засоромився і втік. А потім до мене підійшов його батько і пояснив, що хлопчик у захопленні від американських супер-героїв на кшталт Супермена і Спайдермена, і, дивлячись на мою форму, сприйняв мене за одну із них.

Варто зізнатись, що "страшні історії" – будемо їх називати нестандартними, стаються в нашій практиці доволі рідко. Трапляється, що в рейсі може початись сильна турбулентність і багатьом людям буває дійсно важко встояти на ногах у салоні. Налякатись можна дозволити собі потім, на відпочинку, коли небезпека минула, і бортпровідник прийшов додому.

 

Агресивні пасажири доволі часто зустрічаються на борту літака. Це або люди у нетверезому стані, або ті, які бояться літати і активно це демонструють. Але це все-таки частіше нетверезі пасажири.

Що можна сказати без сумніву: якщо людина, пропрацювавши якийсь час в авіації, вирішує змінити сферу діяльності, вона ніколи не забуде про цю роботу і буде згадувати про роботу на літаку, як про щось особливе і ні на що не схоже".

Костянтин Голубєв, бортпровідник:

"Робота у нас доволі непроста. Пригадую, дуже хвилювався, коли вийшов у перший свій рейс. Тоді ж трапився і перший казус. Серед пасажирів було два "качка", обоє напідпитку. Один такий буйний, неспокійний, а інший – добрий.

Ну от вони замовили два сандвічі. Коли я приніс їм замовлення, цей буйний силач спав, а спокійний колега слухав музику. Я вирішив не будити чоловіка і поставив перед ним сандвіч. Він тут же прокинувся і почав кидатись сандвічами по салону!

Пригадую ще випадок, коли відліт літака відкладався. Пасажири вже всі в салоні, готові до злету. Одному чоловіку кожні 20-30 хвилин дзвонила ревнива дружина і питалась, де він. Бідолашний повідомляв, що виліт затримується і врешті жінка перестала у це вірити. Тоді цей пасажир передав мені трубку і я почав заспокоювати ревниву дружину, підтверджуючи, що її чоловік справді на борту літака, а я стюард, який його обслуговує.

Забобонів у мене особливо немає. Перед виходом на рейс обов’язково присяду хоча б на кілька хвилин. При приземленні весь екіпаж бажає один одному м`якої посадки ну і звичайно "залізне" правило – перед рейсом нічого не пити! Нас можуть в будь-який момент перевірити на алкоголь".

 

Тетяна Чумак, бортпровідниця:

"У стюардес є прикмета: якщо перед рейсом порвуться колготки – нічого доброго чекати не слід. Також стараємось перед вильотом не міняти прикраси, аксесуари.

Смішних історій в рейсах у нас більш ніж достатньо трапляється, всі й не пригадаєш! Був випадок, коли маленька дівчинка підійшла з блокнотом і попросила… автограф! Як потім пояснили батьки, вона мріє стати стюардесою.

Не здивуєш нас вже й дивними запитаннями. От пасажири люблять підійти і попросити "зв’язатись з землею" і дізнатись як там проходить бій Кличка, який рахунок. А футбольні вболівальники не вгомоняться і просять дізнатись рахунок того чи іншого матчу.

Був випадок, коли з Чорногорії  летіла ціла група спортсменів. Чоловіки добре випивали і ми побоювались, адже з такою кількістю захмелілих пасажирів ради не дамо. От ми, стюардеси, почали їх відволікати від випивки – посміхатись, запитувати щось. І чоловіки моментально переключились з алкоголю на нас. Підморгували, щось запитували, мило посміхались…

Бувають пасажири, які панічно бояться літати. Вони часто просяться до нас на кухню зі словами "можна просто біля вас посидіти?".

Анастасія Ганушкевич, бортпровідник:

"Кожного дня, виходячи з дому, я дивлюсь у дзеркало і посміхаюсь, – це піднімає настрій на весь день. Також, перед кожним вильотом ми бажаємо приємного перельоту всій нашій команді і, звичайно, пасажирам.

Звісно, у нас є наші власні забобони. Наприклад, у день польоту ми ніколи не шиємо. Також ніколи не говоримо "останній політ", натомість кажемо "заключний політ".

 

Практично на кожному рейсі трапляються ситуації, які викликають посмішку. Пасажири досить часто просять відкрити вікно під час польоту або ж вимкнути двигун, бо вони ніяк не можуть заснути через гул мотору.

Під час польоту із Єгипту один із пасажирів дуже наполегливо просив мене передати пілоту, що він бачив піраміди і що нам треба летіти в інший бік. А одного разу, знаходячись в небі, пасажирка благала мене зателефонувати на залізничний вокзал і попросити, щоб її потяг не поїхав без неї.

Звичайно, всі люди чогось бояться. У нас є багато пасажирів, які бояться літати або ж страждають на клаустрофобію. Найважливіше – приділяти їм більше уваги. Іноді з такими людьми треба пожартувати або запитати про щось, щоб відволікти їхні думки від польоту".

Олексій Бєлік, бортпровідник:

"Справді, найбільш поширені із забобон – нічого не пришивати безпосередньо перед вильотом або під час польоту. Однак, ставалися й такі випадки, коли доводилось знехтувати цим правилом, коли, наприклад, відривався ґудзик або розходився шов. Ми завжди намагаємось завчасно вирішувати ці питання.

Звичайно, в нашій роботі є певні тривожні моменти. Часом бувають такі ситуації, коли літак потрапляє у зону турбулентності або у грозу.

Щодо позаштатних ситуацій, із мого досвіду, на щастя, наші пасажирки не народжували, але всі ми добре підготовлені для такої ситуації.

 

Взагалі на перший погляд здається, що авіація це дуже легка і романтична робота. Але насправді, вона досить тяжка і різнопланова. Сотня пасажирів на кожному рейсі, десятки аеропортів, ранні вильоти…

Люди авіації, перш за все, закохані у те, що вони роблять, вони дійсно люблять небо і свою роботу!"

Фото надані авіакомпаніями "Роза ветров", "Візз Ейр Україна".



powered by lun.ua