Вчені: Любов - це фактично звичка, яка виникає з сексуального бажання, коли це бажання задоволено
Про це йдеться у прес-релізі Університету Конкордії (Concordia University) в Канаді, повідомляють РИА Новости.
"Ніхто ніколи ще не зіставляв обидва ці почуття з метою знайти механізми їх активації. Ми не знали, чого чекати: обидва могли бути самостійними будучи повністю розділеними. Виявляється, любов і бажання активуються окремими, але пов'язаними між собою областями в мозку", - цитуються в прес-релізі слова професора психології університету Джима Пфаус (Jim Pfaus).
Спільно з колегами зі США та Швейцарії, Пфаус проаналізував результати 20 різних досліджень, які оцінювали мозкову активність, у той час як учасники випробувань переглядали еротичні зображення або розглядали фотографій людей, що мали для них особливе значення. Об'єднавши ці дані, вчені змогли сформувати повну "карту любові і бажання" в мозку.
Вони виявили, що дві структури головного мозку, зокрема острівкова частина і смугасте тіло, відповідальні за перетворення сексуального бажання в любов. Острівкова частина - це частина кори головного мозку, що знаходиться глибоко в області між скроневою і передньою частинами півкуль, тоді як стріатум (смугасте тіло) розташований поблизу переднього мозку.
Любов і сексуальне бажання активуються різними областями стріатума.
Область, що активується сексуальним бажанням, зазвичай починає працювати при впливі безумовно приємних речей, таких як секс чи їжа. Область, що активується почуттям любові, залучена в процес супроводу таких речей, як нагородження і задоволення, що мають вроджену, початкову, цінність. Враховуючи це, коли почуття сексуального бажання переростає в кохання, воно займає інше місце в стріатумі.
Вчені були здивовані, виявивши, що це область смугастого тіла також пов'язана з наркотичною залежністю.
"Любов - це фактично звичка, яка виникає з сексуального бажання, коли це бажання задоволено. Тут працює той же принцип, коли люди стають залежними від наркотиків", - говорить Пфаус.
При цьому любов не обов'язково повинна бути поганий звичною. Це почуття активує сигнали в мозку, які залучені до формування моногамного існування та створення пари.
Деякі області в мозку менш активні, коли людина закохана в порівнянні зі станом, коли він відчуває сексуальне бажання. "Тоді як сексуальне бажання має досить конкретну мету, любов більш абстрактна і багатогранна, тому менше залежить від фізичної присутності кого-небудь", - відзначає дослідник.
На його думку, когнітивна нейробіологія дає сьогодні дослідникам повне розуміння, де знаходяться в головному мозку інтелект або здатність приймати рішення, але питання про походження кохання все ще має бути досліджене.
"Я розглядаю нашу працю як наріжний камінь, який, я сподіваюся, ініціює багато досліджень в області людської соціальної нейробіології, які дадуть загальне уявлення про те, де "живе "любов в мозку", - зазначив Пфаус.