Людина, яка поширила у Facebook "вірус благодійності"

169
28 серпня 2012

Киянці Олі Кудіненко лише 24 роки, але вона збирає великі суми для допомоги онкохворим дітям. Офіційно дівчина працює піар-менеджером, а паралельно займається благодійністю.

Оля є автором проекту "Таблеточки", який став популярним серед користувачів соцмереж. Це не потужний благодійний фонд з багатомільйонним бюджетом. Однак робота Олі не менш цінна. Їй вдалося запустити в інтернеті "вірус" благодійності, що дозволяє залучити все більшу кількість людей.

Оля переконує, що допомагати – легко: уся робота з фандрейзингу не займає багато вільного часу, але результат вимірюється купленими ліками, орендованою для хворих квартирою і придбаною для лікарні апаратурою. І, як посміхаючись додає дівчина, "плюсами у карму".

Історія Олі Кудіненко почалась близько року тому. Її російська знайома розповіла, як вона знайшла 100 тисяч доларів на відкриття благодійного фонду для дітей з ДЦП.

"Це було саме напередодні моєї поїздки до Іспанії на канікули. Я подумала, чим можна допомогти нашим дітям? Через donor.org.ua дізналася, що до київського відділення онкогематології Охматдиту потрібно купити гель від стоматиту, який не продається в Україні. У Європі він коштує недорого - 2,95 євро – і продається без рецепту в будь-якій аптеці. Я купила 12 пачок", - розповідає Оля.

Вона зізнається, що все це не зайняло у неї багато часу і зусиль, адже потрібно було лише зв’язатися з волонтерами, зайти в аптеку в Іспанії і привезти кілька пачок ліків, які виявились недорогими.

Після першої вдалої "акції" Оля почала залучати до неї своїх друзів, які так само летіли відпочивати у Європу.

"Це ж неважко, на бюджет поїздки ці 10-20 євро, витрачені на ліки, не вплинуть", - вирішила волонтер.

Так зародилася історія проекту "Таблеточки". Оля створила у Facebook однойменну групу, у якій разом з друзями обговорювала майбутні поїздки і ліки, які можна привезти.

Діставати ліки виявилось просто: за перших пару місяців френди у соцмережі привезли з закордону ліків на десятки тисяч гривень.

Після "поставок ліків" Оля задумала акцію "Гаманець або життя".

"Туристи з Європи повертаються з дрібними грошима, яких нема куди подіти. У мене навіть вдома є ціла банка, яку я постійно хочу взяти з собою, але завжди забуваю. І я подумала, що можна віддати ці дрібні монети в Європу і там на них купити ліки", - розповідає Оля.

 Акція "Гаманець або життя"

Вона попросила друзів збирати такі монетки. У кількох офісах великих компаній поставили банки, у які співробітники могли вкинути невикористані під час поїздок пенні, центи тощо.

Потім зібрані кошти передавалися до Австрії, які обмінювались на купюри та купувалися ліки

Під час першої акції вдалось зібрати 1 000 євро.

 

Оля жартома каже, що організувати благодійні акції в інтернеті допомогла лінь.

"Усім дуже подобається Facebook, це дуже зручно. Я – офісний працівник вже 5 років і знаю, що незважаючи на будь-яку зайнятість, ти все одно певний час проводиш у Facebook", - зізнається дівчина.

"Я зрозуміла, що якщо ти хочеш щось отримати, ти маєш помістити цю інформацію там, де її готові сприйняти. Усі готові допомогти, але не готові, наприклад, вийти на вулицю. Але можна робити це у Facebook. Я думаю, що ця ініціатива пішла, бо зіграв фактор ліні. 100 гривень нікому не шкода, але сам процес – прийти і дати їх – це вже складно", - пояснює Оля.

У "Таблеточках" є інформація про рахунок у банку, тож гроші можна перевести не відходячи від монітору. 287 тисяч гривень на покупку сепаратора крові, які Оля зібрала у середині липня, перераховувались через сайт JustGiveIn.

У липні Оля зібрала 287 тисяч гривень на покупку сепаратора крові 

"В Україні немає нормальних електронних платіжних систем, це велика проблема. Коли ми робили акцію зі збору грошей на сепаратор, ми це робили на британському сайті JustGiveIn. Багато українців переводили гроші туди, хоча, здається, ми всі тут в Україні, можна просто зустрітися. Але насправді це не простіше. У нас нема такої системи, яка б дозволяла прийняти будь-які гроші і потім зняти їх", - пояснює волонтер.

Після перевезень ліків і збору дрібних іноземних монет, Оля задумала масштабніший проект – акцію "Один день для дітей". Це відбулося 15 лютого, у міжнародний день боротьби з дитячим раком.

"Своїм знайомим директорам рекламних агентств я запропонувала об’єднатися і попрацювати один день без зарплати, щоб ці гроші пішли на благодійність", - розповідає дівчина.

"Ми вирішили, що зарплата за один день ніяким чином не вплине на місячний бюджет співробітників цих агентств. Я переважно спілкуюся з людьми середнього достатку, у яких зарплати складають по 500 гривень, 100 доларів на день", - каже Оля.

У той день об’єдналося 23 рекламних агентства, всі ключові гравці ринку.

"Співробітники віддавали ці гроші за власним бажанням, їм пропонували взяти участь в акції, і з їхньої місячної зарплати вираховувалися ці гроші. Тобто їм не довелося фізично віддавали гроші на благодійність, бо це психологічно більш комфортний варіант. В цілому вийшло зібрати 100 тисяч гривень, ми купили 10 інфузоматів – це електронні крапельниці, які потрібні при інтенсивній терапії", - розповідає дівчина.

Далі невтомна Оля замислилася над проблемою житла для іногородніх хворих, яких вже не тримають у лікарні, але які мають щодня туди приходити на процедури.

Через "кусючі" ціни на оренду житла мешканцям регіонів доводиться непросто, тож Оля винаймає біля ОХМАТДИТу для них трикімнатну квартиру у дуже хорошому стані (онкохворим дітям небезпечне житло з грибком).

Квартира, яку винаймає Оля для онкохворих діток

Гроші на оренду цієї квартири вона бере з рахунку "Таблеточок".

 

Допомога друзів

Представники благодійних фондів жалілись авторові, що збирати кошти на проекти в Україні непросто. Закордоном ставлення до благодійності довірливе, іноземці легко жертвують не лише на лікувальні цілі, але й, скажімо, на захист дельфінів.

В Україні імідж благодійності часто "підмочений" скандалами, а у самих людей бракує грошей на життя. Тому збирати великі кошти з населення на благодійність - місія майже невиконувана.

Однак Олі Кудіненко вдалось довести зворотне. На запитання, чому люди дають їй гроші, дівчина пояснює: бо знають її і мають потребу допомагати.

Саме через особисті знайомства вона збирала кошти на покупки ліків. Згодом аудиторія "Таблеточок" переступила тисячний поріг, і збирати гроші стало дещо легше.

"Я вважаю, що всі люди дуже добрі і готові допомагати, але головне – попросити їх у тому місці, де їм це зручно. Я намагаюсь донести цю думку – допомагати легко. Навіть не вилазячи з Facebook, натиснути пару кнопок і перерахувати гроші (маючи кредитну карточку)", - каже Оля.

Так виглядає сторінка групи у Facebook

За своє посередництво між хворими і благодійниками Оля грошей не бере.

"Ті, хто займається фандрейзингом, мають бути успішними, повинні себе забезпечувати самі. У людини, яка дає, не має бути відчуття, що це їй треба допомогти, а не комусь ще. У мене немає такої потреби", - каже Кудіненко.

Вона не може назвати середню суму благодійних внесків, але каже, що є десяток людей, які регулярно дають великі суми.

 

"Є люди, які можуть дати 10 тисяч гривень", - розповідає волонтер, і вже більше сердито говорить про знайомого політика, який тепер балотується у депутати. Колись він пообіцяв дати їй гроші на "Таблеточки", але так цього і не зробив.

В Олі оптимістичний, але й реалістичний погляд на благодійність. Вона не береться збирати величезні суми на лікування якоїсь конкретної дитини ("а чим вона краща за інших?"), і поки що допомогає тільки для київського центру дитячої гематології ОХМАТДИТ.

 "Хай краще буде один добре обладнаний центр, у який будуть їхати діти з усієї країни", - каже вона.

Крім того, дівчина допомагає з медикаментами лише на лікування лейкемії,"бо це найпоширеніший рак, у розвинених країнах виживає понад 90% хворих,  а у нас – 50!".

Але це дає їй можливість робити корисну річ і при цьому жити повноцінним і цікавим життям, переконуючи усіх, що "допомагати легко!" і будуючи купу планів майбутніх соціальних проектів.

powered by lun.ua