Фотографія має переконливу силу – дослідники

До такого висновку дійшли дослідники, які провели 4 експерименти з твердженнями і фотографіями.

Результати дослідження опубліковані в журналі Psychonomic Bulletin & Review.

"Коли люди оцінюють якісь судження чи тези, вони часто покладаються на те, що комік Стівен Колберт називає "правдоподібністю", або суб'єктивним почуття істини. У чотирьох експериментах, ми вивчили вплив інформації, яка нічого не підтверджує, на "правдоподібність", йдеться в дослідженні.

Зокрема, у перших двох експериментах 92 добровольцям показали твердження "Ця відома людина жива" (або "Ця відома людина вже вмерла") і назвали імена відомих і маловідомих акторів і політиків.

Під час дослідження волонтери мали швидко відповісти, правдиве твердження щодо цієї особистості чи ні. У половині випадків твердження супроводжувалися ще й фотографією обговорюваної людини.

А як би ви відповіли на твердження "Ця відома людина померла" і "Жирафи єдині ссавці, що не вміють стрибати"?

З'ясувалося, що для незнайомих імен знаменитостей, фотографії збільшили імовірність того, що "піддослідні" називали твердження правдивим.

Автори дослідження відзначили, що на фото не можна було зробити раціональних висновків про те, жива людина чи ні, однак сама наявність фотографій схиляла людей вірити твердженням експериментаторів.

У ході подальших досліджень стало зрозуміло, що фотографії можна замінити й коротким словесним описом того, що на них зображене (наприклад, "білий чоловік, коротке пряме коричневі волосся, політичний лідер").

Вплив фотографій і описів на впевненість в "правдивості" тверджень проявлявся не тільки в експерименті зі знаменитостями, але й при оцінці правдивості "суджень" загального характеру (наприклад, "Горіх макадамії еволюційно близький до персиків" чи "Жирафи є єдиними ссавцями, які не можуть стрибати").

Ключовим фактором, що визначав "силу" фото чи словесного опису, виявилася складність самих питань. І твердження про знаменитостей, і судження загального характеру ставали більш переконливими тоді, коли добровольці в середньому менше знали про предмет обговорення.

Автори вважають, що фотоінформація вводить в оману тому, що допомагає легше уявити об'єкт, про який йде мова.

А волонтери цю "можливість швидко уявити об’єкт, про який йде мова", сприймали як власні знання, набуті в минулому, і відповідно, більше вірять твердженням дослідників.