Засновник "Интересного Киева": Я позитивний маніяк цього міста

"Українська правда. Життя" вже почала розповідати про людей, які втілюють у життя важливі соціальні проекти. Як правило, це волонтерські або благодійні ідеї, які приносять користь суспільству.

Водночас є ще чимало цікавих бізнес-проектів з соціальною складовою, які розвивають люди, захоплені своєю справою. Попри явну комерційну складову цих компаній, вони все ж роблять для суспільства чимало і про них теж варто розповісти.

Починає нашу серію статей про такі проекти автор відомої спільноти "Интересный Киев" Арсеній Фінберг.

Про спільноту "Интересный Киев", яка за 6 років перетворилася на інтернет-енциклопедію київського життя, знає величезна інтернет-аудиторія. Однак не всі здогадуються, що "Интересный Киев" – це не просто ЖЖ-комьюніті, а ще й успішний бізнес, який виріс з захоплення містом звичайного 30-річного киянина Арсенія Фінберга.

Тепер це професійне екскурсійне бюро, яке проводить цікаві нетривіальні екскурсії столицею, розкриваючи його таємниці.

"Київ радянський", "Київ секретний", "Київ містичний", "Сталінські тунелі під Дніпром", "Дворики Києва" – ці фірмові прогулянки склали альтернативу "совковим" уявленням про туристичні маршрути містом, які часто обмежувалися Києво-Печерською Лаврою і Софією.

Екскурсії Фінберга також викликали хвилю цікавості до столиці самих киян, яким іноді справедливо закидають незнання рідного міста.

"За 5 років нашого існування набралося більше 200 цікавих екскурсій для різної публіки. Ми проводимо їх пішки, на автобусі, на трамваї, на сігвеї, на квадроциклах, на повітряних кулях, на даху, у підземеллях, у печерах, у дренажних системах", - розповідає Фінберг.

Він стверджує, що згуртував навколо себе найкращих екскурсоводів, які не просто проводять оглядові екскурсії за давно завченим текстом, а розробляють авторські маршрути і роблять прогулянки цікавими.

Фінберг каже, що ніколи не будував свій бізнес "за підручниками", а керувався лише своєю інтуїцією і любов’ю до рідного міста.

"Київські вулиці, пагорби завжди були мені близькі. Я закінчив 25-ту школу, яка знаходиться прямо навпроти Андріївської церкви. У школі ми прогулювали уроки або на Замковій горі, або на Пейзажній алеї, ще до того, як вона стала меккою всіх киян. Потім я спустився на поверх нижче – вступив у Могилянку і опинився на Подолі. Продовжив прогулювати пари на тій же Замковій горі і Уздихальниці", - жартує Фінберг.

Тоді ж, у студентські роки, хлопець почав водити екскурсії для своїх друзів іноземців, оскільки непогано знав кілька іноземних мов.

"Я завжди був активістом, одночасно був членом кількох молодіжних міжнародних організацій. Часто до мене або до друзів хтось приїжджав, і оскільки я трохи знав місто і мови, мене просили провести екскурсію. Зрозуміло, що це було тоді на якомусь початковому рівні, але я зрозумів: більше приваблює підхід, ніж глибокі знання. З цього все почалося", - розповідає Фінберг.

Офіційним початком самостійної діяльності він вважає появу статті у київській "Афіші" 2001 року, яка називалася "Секретні місця Києва". У ній йшлося про дворики, кафешки і сквери, які зазвичай не включають у путівники.

"Ми з колегами створили ЖЖ-спільноту "Интересный Киев", там розмістили цю статтю з ідеєю розширити список цікавих місць. Через 3-4 роки я написав вже нову статтю "Секретні місця Києва-2" для "Афіші". До речі, десь 75% цих місць, вже нема", - каже Фінберг.

Завдяки сторінці у ЖЖ хлопець зрозумів, що тема дослідження Києва цікава багатьом людям, спільнота почала швидко ставити популярнішою. Вона обростала новими місцями, потім – цікавими історичними фактами, статтями і фотографіями.

На той час Фінберг працював у великій міжнародній компанії, займався логістикою. Спільнота існувала паралельно, як хоббі. Поступово члени комьюніті почали виходити з віртуального у реальний світ, влаштовуючи прогулянки містом.

"Пригадую, що на першу прогулянку прийшло аж три людини – я, ще одна дівчина і хлопець. До речі, ця пара потім одружилася. Я знаю ще певну кількість пар, які одружилися після наших екскурсій. Мені приємно, коли хороша тема об’єднує хороших людей. Якщо у них потім щось виходить, це вдвічі приємніше", - посміхається Фінберг.

Спочатку друзі гуляли самі, або приєднувалися до туристичних груп, поступово почали проводити екскурсії самостійно.

"Вся ця діяльність координувалася через ЖЖ. Коли на ці прогулянки почало приходити близько 50 людей, ми зрозуміли, що треба робити щось серйозне. Це співпало з моїм звільненням з роботи", - розповідає Фінберг.

"Найважче було зробити перший крок - піти з хорошої західної компанії з гарантованою зарплатою. Піти у щось своє… Це було нелегко. Але за ці 5 років я жодного разу не пошкодував", - додає він.

Інформаційний центр від "Интересного Киева" під час Євро-2012

Фінберг згадує, що тоді його вважали ледь не божевільним, екскурсоводи не вірили, що він зможе залучити киян ці заходи.

"Зараз кожні вихідні близько 200 людей проходять мої екскурсії. Мені вдалося підібрати таких екскурсоводів, які цікаво подають історію міста, а також зацікавити цією історією киян. Крім того, наш сайт – це один з найбільших каталогів з історії Києва", - хвалиться Арсеній.

На питання, як йому вдалося залучити в свою молоду компанію найкращих гідів, Фінберг хитро посміхається: "Київ – дуже маленьке місто, тому всі всіх знають".

"Хтось з моїх екскурсоводів – просто молоді люди, які так само, як і я, люблять це місто і почали водити екскурсії, хтось – дуже досвідчені екскурсоводи, які працювали роками. Для мене головним критерієм було те, щоб людина могла створити авторську тематичну екскурсію. А це набагато складніше, ніж завчити стандартний текст. Треба перелопатити багато матеріалу, розробити маршрут, зробити цікаву розповідь".

Зараз у команді "Интересного Киева" працює 4 людини – вони займаються сайтом, приймають замовлення на екскурсії, а також близько 50 екскурсоводів, які безпосередньо проводять прогулянки містом.

Фінберг зізнається, що поряд з правильними рішеннями, у нього були й менш вдалі ідеї.

"Цього року ми спробували запустити свій інформаційний центр на Хрещатику. Під час Євро-2012 він був досить успішним, але решту часу виявився нерентабельним. Оренда на Хрещатику дуже дорога, вона з’їдає всі потенційні прибутки, які ми могли б отримати", - каже він.

Втім, Фінберг зараз активно займається розкруткою "Интересного Киева" в англомовному інтернеті. Він хоче залучити до своїх турів більше іноземців, які б знайомилися з не "попсовим", а справжнім Києвом.

"Нас досить добре знають у російськомовному інтернеті, 60-70% індивідуальних замовлень екскурсій надходить від росіян. А зараз ми повільно просуваємося в англомовний інтернет. Там все набагато важче", - каже він.

Фінберг додає, що під час Євро-2012 замовлення їхніх екскурсій виросли у 1,5 рази. Найбільше іноземці цікавилися екскурсіями у Чорнобиль, "футбольним", "секретним" і "радянським" Києвом, а також прогулянками київськими пабами.

Арсеній каже, що не витрачає великі бюджети на рекламу – люди приходять на його екскурсії за рекомендацією тих, хто вже на них побував.

"Найкраща реклама для нас – сарафанне радіо. Ті люди, які приходять на екскурсії, вже знають, що "Интересный Киев" робить цікаві екскурсії. Часто замовляють тури для іноземців", - розповідає він.

За його словами, вигадувати нові теми для екскурсій стає важко, тому "Интересный Киев" буде зосереджуватися на тому, як їх урізноманітнити, робити більш інтерактивними.

Фінберг переконаний, що тема міських досліджень – невичерпна і не погоджується з тим, що дух Києва зникає. Він пропонує не ностальгувати за містом свого дитинства, а жити і розвиватися разом з ним.

"Місто змінюється. Колись це добре, колись – погано, але у будь-якому разі ніщо не може стояти на місці більше 10 років", - каже він.

Фінберг іронізує, що Київ постійно переживає татаро-монгольське нашестя у вигляді нової влади: "Кожна наступна влада думає, що краще знає, як має виглядати Київ і пропонує свої варіанти".

Однак, на його думку, зараз у тому, що відбувається з історичним обличчям Києва, більше піару і політики, ніж реально доленосних знищень.

"Київ – це столиця великої держави, і законсервувати її дуже важко. Мені дуже подобається приклад Праги, де будь-які будівельні роботи у старому центрі заборонені і зроблено все, щоб зберегти його історичний вигляд. Скажімо, Львів теж набагато краще зберігає свою історичну пам’ять, ніж Київ", - каже Фінберг.

Він не любить, коли мешканців Києва розділяють на киян і провінціалів.

"Це вічне питання, кого вважати киянином. От, є люди, які кажуть: "Я киянин у п’ятому поколінні" і тут же, вибачте, гадять і смітять поряд з собою. Або ставлять МАФи посеред Володимирської гірки. А є люди, які нещодавно у цьому місті, але його люблять, поважають і цікавляться його історією", - каже Арсеній.

"Принцип "Моя хата скраю – нічого не знаю" іноді актуальний. Поняття особистого простору у багатьох дуже вузьке і обмежується власною квартирою, іноді – бар’єрами у голові. Я от зробив чотири місяці тому ремонт у своєму під’їзді і досі не можу отримати гроші від сусідів. Комунікація йде дуже важко, люди не розуміють, чому вони мають робити щось далі своєї квартири. Перед дверима буде смітник, але в квартирі – хороми", - додає він.

Фінберг вірить, що "бар’єри у голові" українців зникатимуть з кожним новим поколінням.

"Сподіваюсь, наступне покоління, з досвідом подорожей, побачивши, як це відбувається у світі, захоче щось покращити у себе вдома. Принаймні прибрати смітник перед своїми вхідними дверима. Я намагаюся зробити так, щоб навіть люди, які тільки приїхали у Київ, полюбили це місто, бачили не лише негатив, але й позитив, красу, історію, і захотіли зазирнути трохи далі, ніж двері своєї квартири", - каже він.

"Я сам себе назвав "Маніяк міста". Я дійсно люблю це місто. Є маніяк негативний, а є – позитивний. Я як раз позитивно-оптимістичний маніяк цього міста", - сміється Фінберг.

Фото УП.Життя та з Facebook Фінберга