Вчені засумнівалися в користі низькокалорійної дієти
Раніше вчені вважали, що низькокалорійна дієта продовжує життя тваринам, однак тепер є підстави вважати, що цей ефект не розповсюджується на приматів.
Як повідомляє DW.DE, нещодавно в науковому журналі "Nature" були опубліковані результати дослідження, яке група американських вчених проводила на макаках-резусах чверть століття.
І якщо експерименти на інших модельних організмах – дріжджових грибах, плодових мухах, черв’яках-нематодах, рибках даніо-реріо, на мишах та пацюках – демонстрували, що скупе та низькокалорійне харчування помітно продовжує життя, то це дослідження показало, що така дієта не продовжила життя піддослідним макакам, хоча і зробила їх здоровішими.
Рекорд тривалості життя в мишей становить майже 5 років – це приблизно на 2 роки довше, ніж у середньостатистичної миші. Щоправда, самому гризуну-довгожителю цей рекорд навряд чи приніс радість, бо тварина мусила весь час потерпати від голоду.
Наприкінці 1980-х років Джулі Маттісон, яка зараз керує Лабораторією експериментальної геронтології Центру біомедичних досліджень при Національному інституті проблем старіння в Балтиморі, штат Меріленд, разом із колегами посадила дві групи макак на сувору низькокалорійну дієту. Одну групу складали молоді тварини віком до 14 років, в іншій були мавпи від 16 до 23 років.
В результаті вчені дійшли висновку, що дієта не продовжила життя піддослідним макакам, хоча і зробила їх здоровішими.
Втім, говорити про однозначний результат поки складно, зізнається керівник проекту:
"Наше дослідження цікаве, зокрема, тим, що воно суперечить багаторічним спостереженням іншої групи біологів – із Національного центру вивчення приматів у Медісоні, штат Вісконсин. Там дійшли висновку, що низькокалорійний раціон істотно збільшує тривалість життя макак-резусів. Ми ж цього ефекту не виявили, однак зареєстрували помітне покращення загального стану здоров'я тварин".
Щоправда, тут потрібно враховувати деякі відмінності в проведенні дослідів. Умови утримання макак були практично ідентичними, а ось годували тварин по-різному. Скажімо, в Центрі з вивчення приматів тваринам контрольної групи дозволяли наїдатися досхочу, а в Інституті проблем старіння раціон обмежували і їм, щоб уникнути ожиріння.
Крім того, суттєво відрізнявся склад корму: хоча співвідношення між білками, жирами та вуглеводами було майже однаковим в обох дослідженнях, дієта вісконсинських макак містила, зокрема, понад 28% сахарози, а дієта мерілендських мавп – менше 4%. Мабуть, тому в Медісоні на цукровий діабет захворіли понад 40% тварин контрольної групи, а в Балтіморі – всього 12,5%.
"Наш корм був дуже здоровим, всі інгредієнти – натуральні, багато насичених жирних кислот. В результаті як тварини в цих експериментальних групах, так і їхні родичі в контрольній групі жили набагато довше, ніж зазвичай живуть макаки-резуси в неволі", - говорить Джулі Маттісон.
"Можливо, здорове збалансоване харчування настільки збільшило тривалість життя всіх тварин, що ефект низькокалорійного раціону виявився практично непомітним", - додає вона.
Таку саму думку можна сформулювати й по-іншому: у Вісконсині тривалість життя в макак із експериментальної групи збільшилася в порівнянні з їхніми родичами із контрольної групи, бо вони їли менше шкідливого для здоров’я корму.
У Меріленді цей ефект виникнути й не міг, але проявився інший: "У мавп, які з дитинства сидять на низькокалорійній дієті, ми не бачимо жодних ознак ракових захворювань, а в контрольній групі злоякісні пухлини діагностували вже у шести тварин. Це багато про що говорить", - пояснює Маттісон.
Отже, те, що помірність у вживанні їжі і збалансованість харчування загалом позитивно впливають на здоров’я, нібито підтвердилося. А те, що цей ефект виявився виражений далеко не так чітко, як у попередніх роботах, пов’язано з вибором модельного організму і умовами експерименту, вважає геронтолог Стівен Остад, професор кліткової та структурної біології Наукового центру здоров’я при Техаському університеті в Сан-Антоніо.
"У мишей тривалість життя дуже невелика. Можливо, строга низькокалорійна дієта продовжує життя лише короткоживучим тваринам, а на таких ссавців-довгожителів, як примати, вона не діє або майже не діє", - розмірковує Остад.
"З іншого боку, це був би зовсім не перший взаємозв’язок, який спостерігається в мишей, але не проявляється в людини. Врешті-решт, 90% препаратів, які пригнічують появу пухлин у мишей, на людей не діють. Навіть якщо б тут виявилася кореляція між низькокалорійним харчуванням і тривалістю життя макак-резусів, я б все одно поцікавився, а що ж це може означати для людини", - наголошує він.