У пошуках казок: книга про подорож маленької українки 12 країнами

На залитій сонцем Третій вулиці в Лос-Анджелесі (місцеві називають її Променад) стоїть дворічна Маґдалена.

Її батьки родом з київської Троєщини, а дівчинка майже все своє життя провела на хуторі Обирок за 220 кілометрів від столиці.

Липень - це її другий місяць у США.

Так виглядає вулиця Променад у Лос-Анджелесі

Маґдалена бере губну гармоніку і починає грати, перед нею - капелюх. За якусь мить біля дівчинки збирається натовп, повторюючи: "Oh, it`s so cute!". У капелюх летять і сиплються гроші. Приблизно через дві хвилини Маґдалена припиняє грати і, не розкланюючись, трохи збентежено забирає капелюх і біжить до батьків.

Маґдалена грає на губній гармоніці - це її перший досвід вуличного акторства

- Ми називали її музику "різні мелодії", це коли у різному темпі проводити губною гармонікою з кінця в кінець, - Діана імітує звук гармоніки і сміється.

Вже за мить біля Маґди збирається натовп

Діана Карпенко-Кантер - мати Маґди, а її батько - Леонід Кантер - ініціював та організував мистецьку експедицію "З Табуретом до океану". Діана і Маґдалена вирушили в дорогу в рамках цього проекту у березні 2010 року. Вони почали зі США, а попереду було ще 12 країн.

Мета проекту: автостопом проїхати через усі країни, які траплятимуться на шляху до фінальної точки - аргентинського міста Ушуайя, а вкінці маршруту встановити пам’ятний знак української присутності - привезені з Києва табурет та український прапор.

Українці проїхали автостопом два американських континенти

На той момент, коли Леонід і Діана планували цю подорож тривалістю трохи менше ніж у рік, Маґдалені ще не виповнилося двох років. Чимало їхніх знайомих дивувалися: як ви не боїтеся брати з собою в таку далеку мандрівку зовсім маленьку дитину? Але Діана не боялась - з ними їхало багато друзів, три команди, які взяли участь у проекті: українці, росіяни та білоруси. В разі чого не тільки Леонід, але й вони могли допомогти та подбати про Маґду.

Під час подорожі друзі допомагали Леоніду та Діані подбати про дворічну дочку

Діана розповідає про той день, коли Маґда вперше вирішила грати на гармоніці.

- Ми були на вулиці Променад в Лос-Анджелесі. Це така вулиця зовсім поруч з Venis Beach. Тут, як і на пляжі, збирається чимало вуличних акторів: жонглери, музиканти, люди, які ходять по склу, художники... В околицях живе купа молоді, творча тусовка, яка час від часу влаштовує гучні вечірки. І от ми на цій спекотній вулиці, і Маґді хочеться морозива - як і майже кожного дня останні тижні. Треба сказати, що з усієї американської їжі вона найбільше вподобала морозиво та смажену картоплю. Цього дня ми розказали Маґді, що купити їжу можна тільки за гроші - і щоб добути їх, ми працюємо.

Майже кожного дня у спекотному Лос-Анджелесі Маґдалені хотілося морозива

Ми ходили, дивились на вуличних акторів і розповідали, що усі вони - як і всі інші люди - показують свої найкращі вміння і здібності, щоб заробити гроші. І саме тоді вона вирішила виступати, як ці актори - а ми їй сказали, що це зробити можна. Маґда довго не роздумувала і вирішила, що не танцюватиме, не співатиме - а гратиме на губній гармоніці, яку мала в своєму рюкзачку ще з дому.

Діана розповідає, що перший же виступ Маґдалени зібрав багато людей, і за дві хвилини в її капелюху було вже 10 доларів. Коли вона закінчила свої "різні мелодії" і пішла, глядачі ще якийсь час стояли і чекали, чи, бува, не буде чогось далі. Але Маґда в цей час уже побігла в найближче кафе - вона вибрала і купила найкраще, яке тільки можна уявити, морозиво, та ще й отримала решту - на смажену картоплю.

На зароблені гроші дівчинка купила найдорожче в своєму житті морозиво за 6 доларів

Іще під час організації подорожі усі її учасники говорили про те, що кожному варто б робити власний проект під час експедиції. Хтось вирішив фотографувати, хтось - вести блоги, ще хтось писав репортажі для українських ЗМІ. Ця мандрівка стала вже четвертим походом з табуретом до океану. Доти Леонід Кантер тричі збирав своїх друзів, українських акторів, режисерів, телевізійників, щоб реалізувати ексцентричний задум - подорожуючи пішки та автостопом, встановити чотири табурети з його київської кухні на чотирьох світових океанах, в дорозі знімаючи фільм про свої пригоди.

Першу вилазку українців з табуретом можна назвати порівняно короткою - вони пройшли з Києва до французького міста Ла-Рошель і встановили пам’ятник табурету на березі Атлантичного океану.

Другий шлях пролягав з Києва в Монголію, Китай, Тибет, Індію та зрештою на Шрі-Ланку, де й встановлений на березі Індійського океану табурет. Ця подорож була вже значно довшою і насиченішою подіями.

У третю подорож, через Білорусь та Прибалтійські країни до Норвегії - Леонід вирушив з Діаною, і в Україну вони повернулися вже в очікуванні на дитину.

Минуло кілька років. У січні 2010 року, за кілька місяців до американської мандрівки, в гості до Діани і Леоніда на хутір Обирок з’їхалися друзі. Люди з різних країн, яких вони зустріли під час попередніх мандрів з табуретом, вже вкотре приїхали на майже закинутий хутір в Чернігівській обрасті, щоб разом відсвяткувати православне Різдво.

Діана розговорилась зі своїм гостем і другом - режисером Сергієм Лисенком. У ті дні вони й вигадали проект "Казки, які збирає маленька Маґдалена".

Це мав бути документальний фільм, головна героїня якого - дворічна дівчинка - на Різдво вирушає з дому. Вона подорожуватиме країнами та континентами, зустрічатиме місцевих мешканців, і вони розповідатимуть їй казки. Подорож та пригоди Маґдалени, а також казкарів, зустрітих у різних країнах, зніматимуть Леонід та Діана, а після повернення в Київ змонтують фільм.

- Ми назбирали дуже багато відеоматеріалу, - каже Діана. - Усе, що ми відзняли, не зможе увійти у короткий фільм, тож треба буде дуже ретельно працювати над добором матеріалу. А з іншого боку, є багато чого, що не можна передати через відео. У подорожі з нами стільки всього сталося, і Маґда стільки всього навчилася - деякі з цих історій невідзняті, а деякі й неможливо було б відзняти. Я хотіла б розповісти про те, як за багато кілометрів від домівки, мандруючи далекими країнами, маленька дівчинка вивчає та опановує речі з дорослого світу - і як вона їх сприймає. Тобто, я хочу показати дитячий погляд на наш мінливий дорослий світ. Розмірковуючи про це, я вирішила написати книгу, до якої увійдуть епізоди з мандрівки Маґдалени, розповідь про далекі країни та їхніх мешканців, а також казки, які вони розповідають своїм дітям.

Ця історія, як і багато інших розповідей про пригоди Маґдалени, а також казки, розказані дівчинці представниками різних народів та народностей, мають увійти до книги "Казки, які збирає маленька Маґдалена". Ця книга покаже українським читачам різнобарв’я природи Латинської Америки, доброту та приязність людей з цього континенту. Але для підготовки книги до друку потрібні кошти.

- Потрібна сума у 21 тисячу гривень, щоб зробити переклад деяких казок, редагування сюжету, створення ілюстрацій та дизайн, - каже Діана Карпенко-Кантер. - Для мене ця сума є непідйомною.

Мої друзі з платформи "Велика Ідея" порадили звернутися до всіх українців, яким був би цікавий цей проект, і попросити долучитися до нього, зібравши необхідні гроші через практику колективного фінансування Спільнокошт. У свою чергу, я обіцяю усім, хто допоможе профінансувати проект, подарунки від себе та Маґдалени: наприклад, листівки з фото нашої подорожі, семінари про те, як безпечно та з насолодою подорожувати з маленькими дітьми, та інші.

Попереду у маленької мандрівниці ще 12 країн

P.S. За дванадцять місяців Маґдалена побувала у 12 країнах: США, Мексиці, Ґватемалі, Гондурасі, Нікараґуа, Коста-Ріці, Панамі (в тому числі на Карибських островах), у Колумбії, Еквадорі, Перу, Болівії та Аргентині.