Сучасне рабство – проблема кожного
Незважаючи на прийняття Закону про "Протидію торгівлі людьми" у вересні 2011 року, Україна залишається однією з основних країн походження жертв нелегального продажу людей.
110 тисяч1 наших співвітчизників потрапили у рабство за період незалежності України і ця цифра продовжує зростати з кожним роком.
Сьогодні українці опинились сам на сам з такою серйозною і небезпечною для суспільства проблемою як торгівля людьми. Про це свідчать нові негативні тенденції.
Так, за даними МОМ, протягом останніх років:
1. зріс відсоток викрадення людей задля трудової експлуатації,
2. розширилась "група ризику" потенційних жертв: якщо раніше її складали молоді жінки віком від 15 до 24 років, то зараз – це жінки і чоловіки ( 32% потерпілих ) будь-якого віку.
3. Окрім того, збільшилось число жертв серед таких груп населення як діти та іноземці.
На жаль, прогноз на 2013 рік також є невтішним…
Що робить держава?
Мабуть, єдиним позитивним моментом останніх років є прийняття Закону "Про протидію торгівлі людьми" Верховною Радою та ратифікація Конвенції Ради Європи про боротьбу із сексуальною експлуатацією дітей та сексуальним насиллям.
Утім, такий потрібний в Україні, яка позиціонує себе як держава, де найбільшою соціальною цінністю є права і свободи людини, закон має суттєві недоопрацювання.
Наприклад, закон:
- ігнорує положення Конвенції Ради Європи щодо виплати компенсацій потерпілим. І це в державі, де один політ президента з заміської резиденції на роботу коштуватиме громадянам тисячу доларів;
- не передбачено встановлення періоду одужання і психологічної реабілітації для осіб, щодо яких є підозра, що вони є жертвами торгівлі людьми;
- ставить під сумнів можливість захисту персональних даних. А це є серйозним мотивом, щоб шукати допомоги деінде, але тільки не в держави;
Більше того, нормативно-правові акти з виконання Закону не розроблені: нібито закон і є, однак, як його застосовувати невідомо.
Також не працює судова система, яка мала б карати работорговців.
"Найважче у роботі з випадками торгівлі людьми бачити безнаказаність трафікерів, оскільки заведені на них кримінальні справи практично не доходять до зали суду", - каже Світлана Колодчин, координатор Консультативного центру з протидії торгівлі людьми Карітасу Одеси.
Отже, виходить, що високопосадові баряться з проблемою торгівлі людьми тільки на папері. Цим вони нагадують славнозвісний образ лицаря-дурня Дон Кіхота, який воював з вітряками, тільки українські дон кіхоти не хочуть помічати, що їх вітряки – це реальні проблеми, які ставлять під загрозу життя десятків тисяч громадян.
Хто може домопогти?
Справжню допомогу тим, хто потрапив в рабство надають благодійні та громадські організації. Саме вони перебрали на себе функцію держави і самостійно, долаючи законодавчі та бюрократичні перешкоди, допомагають вчорашнім жертвам торгівлі людьми стати на ноги і розпочати життя з чистого аркушу.
На сьогодні в різних регіонах України функціонує понад пів сотні організацій, які опікуються проблемою людського рабства. Їх діяльність спрямована, як правило, на:
1. інформування громадськості про проблему;
2. надання консультаційної допомоги ;
3. підвищення рівня обізнаності різних груп населення (це можуть бути не тільки потенційні жертви, а також держслужбовці, медичні працівники, міліція та митниця);
4. психологічна, юридична і медична допомога постраждалим;
5. матеріальна допомога;
Ефективними інструментом роботи організацій з громадськістю є "гарячі лінії".
Особливою популярністю користується "гаряча лінія" з протидії торгівлі людьми жіночої правозахисної організації "Ла Страда".
Починаючи з червня 1997 року, на цю гарячу лінію надійшло майже 45 тисяч дзвінків. Тенденція показує, що з кожним роком ця цифра тільки зростає. Що цікаво, як правило цією послугою користуються жінки (63,2%), щоб отримати інформаційну консультацію щодо працевлаштування за кордоном.
З розвитком нових медій стали популярні он-лайн консультації через соціальні мережі, де кваліфіковані фахівці швидко і анонімно нададуть відповіді на Ваші питання.
Хто потрапляє в рабство?
Дуже часто жертвами торгівлі людьми стають малозабезпечені громадяни, які проживають в невеличких містах, де бракує робочих місць, а зароблених грошей не вистачає, щоб прогодувати себе і родину.
 |
| Українці довірливо покладаються на роботодавців, які розповідають про величезні можливості на чужині |
Мотиви, які спонукають людей вирушати на заробітки за кордон, різноманітні.
Для одиноких матерів - це можливість заробити грошей на навчання дитини чи лікування батьків-пенсіонерів. Молоді пари сподіваються на зароблені гроші купити власне житло чи розпочати свій маленький бізнес.
Молодь часто приваблює можливість пожити в новій країні, познайомитись з іншою культурою чи вивчити мову.
Проте часто трапляється так, що українці довірливо покладаються на роботодавців, які розповідають про величезні можливості на чужині, і як сліпі кошенята підписують угоди, не перевіряючи їх змісту, або навіть без підписання будь-яких документів їдуть на чужину.
Часто "роботу" пропонують знайомі, як це трапилось у випадку з Оксаною, яка мешкала із своєю трирічною дочкою та літньою матір’ю в районному містечку Одеської області.
Якось їй зателефонувала однокласниця і запросила на хрестини свого сина. На святі Оксана зустріла стару подругу, з якою вже давно не спілкувалась. Між жінками зав’язалась дружня розмова і Оксана почала бідкатись на свою гірку долю. Вона розповідала, як важко без чоловіка утримувати матір і дитину, що вона не знає, де знайти гроші на лікування донечки.
Тут добра знайома почала розповідати про своїх знайомих, які працюють в Туреччині, де виконують легку роботу - доглядають на хворими людьми чи працюють у сфері послуг. Жінка навіть похвалилась, що одній подрузі так подобається в Туреччині, що вона планує туди переїхати на постійне місце проживання.
Оксана одразу зацікавилась перспективною можливістю та зраділа, що стара знайома зі зв’язками, як та фея з казки одним помахом магічної палички вирішить її матеріальні проблеми. Однак реальність виявилась іншою.
Прибувши до Стамбулу, Оксану зустріли два чоловіки та відвезли до готелю, де силою та погрозами в неї відібрали паспорт та пояснили, що за неї заплачено тисячу доларів і тепер вона повинна ці гроші відпрацювати, надаючи сексуальні послуги гостям готелю.
Оксана була у відчаї. Зрозуміло, що вона відмовилась працювати в секс-бізнесі. За це її сильно побили і відвезли до іншого готелю.
Вирватись із замкненого кола Оксані, пощастило коли її продавали новому власнику. Місцева поліція затримала работоргівців, а Оксану депортували в Україну.
До рідного міста Оксана повернулась спустошеною та з глибокою психологічною травмою. У такому стані жінка не могла не тільки працювати, а й жити повноцінним життям.
Відчуття того, що нею скористались, не давало змоги концентруватися на буденних справах. Їй була необхідна підтримка і допомога.
Руку помочі простягнули працівники благодійної організації одеського Карітас: Оксана отримала не тільки психологічну, а й матеріальну допомогу та сприяння у працевлаштуванні.
На завершення зазначимо, що за останні десять років проблема торгівлі людьми в світі досягла масштабів епідемії. За оцінками ООН, 2,5 млн. осіб з 127 різних країн світу є жертвами сучасного рабство.
Не дозволяйте проблемі ошукати Вас, будьте свідомі!