Герой фільму "Шахта №8": життя після побиття

37
13 лютого 2013

Минуло вже понад три місяці від того дня, як герой фільму "Шахта №8" Юра Сіканов потрапив у Макіївську міську лікарню №1 після жорстокого побиття сусідами, а оргкомітет фестивалю Docudays UA досі отримує листи від небайдужих громадян з проханням розповісти, як склалася доля Юри після лікування.

Нагадаємо: у березні минулого року фільм естонської режисерки Маріанни Каат "Шахта № 8" мав бути показаний у конкурсній програмі 9-го міжнародного фестивалю документального кіно про права людини "Docudays UA".

Але студія "Інтерфільм", що мала на той час ексклюзивні права на комерційний показ цього фільму в Україні, з невідомих причин заборонила оргкомітету фестивалю демонструвати фільм.

Тоді Маріанна Каат за власним рішенням показала фільм про 15-річного хлопчика Юру з м. Сніжного Донецької області, який разом з двома сестричками пішов від батьків-алкоголіків і вимушений був працювати в нелегальних і смертельно небезпечних шахтах-копанках.

Разом з Маріанною Каат фільм представляли герої фільму Юра Сіканов і Дмитро Оприщенко. 

Після фестивалю Юра й Дмитро не наважилися щось змінити в своєму житті, хоч ми й пропонували їм переїхати в Херсон, здобути освіту. Вони повернулися у підпільні "копанки" Сніжного.

А в ніч з 27 на 28 жовтня Юру нещадно побили битою двоє сусідів, наслідки – вщент розбита нижня щелепа й 8 вибитих зубів. Інші сусіди знайшли гроші на першу операцію, на дві наступні коштів у хлопця не було. Ось коротка хроніка подій за останні три місяці.

Юра Сіканов з сестою Юлею 

Листопад: кошти зібрали, операції пройшли успішно

Юру в лікарні відвідували громадські активісти, сотні людей по всій Україні збирали кошти на його лікування.

Усього на картку Юри було зібрано близько 40 тисяч гривень. 

Режисерка Маріанна Каат теж допомогла. Вона всі 6 років, відколи зняла фільм, підтримує зв’язок з Юрою та Юлею, спочатку – лише по телефону, тепер – в Інтернет-мережі "ВКонтакте". Шле посилки з одягом. Юра та Юля розповідають їй про своє життя, радяться з нею.

До речі, той будинок, куди 6 років тому втекли діти Сіканови від пиятик і дебошів вітчима, теж купила для них Маріанна Каат. Потім старша сестра Уляна вийшла заміж і виїхала зі Сніжного, зараз живе в Києві.

Молодша сестра Юля живе в Сніжнянському дитячому будинку – її маму позбавили материнських прав, Юля тепер сирота.

Грудень: Сніжне очима гості зі Львова

На початку грудня, коли Юра вже міг говорити, його в лікарні відвідала речниця Всеукраїнської молодіжної громадської організації "Студентське братство" Уляна Ковальчук зі Львова. У листі про поїздку в Макіївку й Сніжне Уляна написала:

"Зараз Юра у Сніжному, у середу 5 грудня виписався з Макіївської лікарні. Ще під час мого відвідування зав. щелепно-лицьовим відділенням Сергій Рум’янцев виявився дуже відкритою людиною, передав мені диски з історією хвороби, давав багато настанов, чого треба дотримуватися протягом реабілітаційного періоду. (До речі, ми відразу почали втілювати це  - під час поїздки з Юрою в Сніжне брали термос із необхідним для полоскання розчином).

Водночас місцева жорстка реальність проявлялася в лікарні і менш приємними епізодами, і мені, львів'янці, навіть важко було повірити,
що таке - можливо в нашій країні. Як тільки я зайшла в лікарню, Юра повідомив, що в палаті з ним більшість пацієнтів - наркомани, двоє вже померло.

Одного разу Юриного сусіда по палаті після смерті іншого навіть "уповноважили" транспортувати тіло до моргу...  Зараз Юра радіє, що перебування в лікарні позаду.

На питання, як там мама, Юра із сумом каже: "Про це зараз не буду говорити, але пізніше все розповім". Хоче вчитися і сподівається, що подарована "братчиками" книжка Браяна Трейсі "Досягнення максимуму" стане йому в нагоді.

Ще одну книжку Трейсі на тему самовдосконалення я через своїх донецьких друзів передам Юлі Сікановій. До речі, найбільшою несподіванкою і справжнім відкриттям для мене стало знайомство саме з нею. Виявилося, що п'ятнадцятирічна Юлічка очолює учнівське самоврядування свого дитячого будинку, гарно вчиться, хоче розвиватися творчо і мріє стати... режисером. Недаремно минули зйомки фільму "Шахта No.8" і спілкування з Маріанною Каат!

Юлічка вирішила вже через півроку вступити у Луганський мистецький коледж і готуватися до вступу в Луганську академію кіно й телемистецтва. Отримані від оргкомітету Docudays UA законодавчі норми щодо прав сиріт я вже передала Юлі для ознайомлення.

Між Юрою та Юлею я помітила особливу дружність. Ще до побиття Юра подарував сестрі телефон, через який Юля має доступ до Інтернету. На заставці - Юрина фотографія. А собі забрав старий телефон Юлі і на заставці поставив фото сестри.

Коли ми були в Сніжнянському дитбудинку, я демонструвала на нетбуці фото й відео з наших акцій, громадських інспекцій, - Юра і Юлічка
виявляли бажання долучатися до такої громадської справи.

Юра вже не раз питав мене: "Когда мы уже с вашим "братством" поедем освобождать крымские маяки?". Сподіваюся, ці мрії будуть втілені у життя!".

Юра і Юля Сіканови 

Іще один герой фільму - Дмитро Оприщенко так і працює в нелегальній шахті, каже, що дуже втомлюється, зате добре заробляє. 

 Юра праворуч і Дмитро Оприщенко ліворуч наприкінці березня минулого року у Києві 

Січень: час одужання і планів

Юра ще не працює, живе на залишки тих грошей, які зібрали небайдужі люди. Лишилося менше 10 тисяч гривень. Друга спроба оргкомітету фестивалю зібрати кошти на реабілітаційний період та на початок нового життя і навчання Юри подалі від Сніжного успіху не мала: на спеціально відкритому для цього рахунку сьогодні – 410 гривень.

Лікарі не дозволяють Юрі важкої роботи, а легкої в Сніжному немає. Та якби й схотів повернутися на шахту - після нової хвилі шуму в ЗМІ Юру туди не беруть.

За висновками медиків, процес загоєння після операції пройшов успішно – без запалень і ускладнень. Через місяців 5-6 можна буде вставляти зуби. "Только вот осколки костей торчат во рту, я их языком постоянно чувствую", - говорить хлопець.

Українська Гельсінська Спілка з прав людини запросила для захисту інтересів Юри досвідченого адвоката з Тореза, він контролює розслідування побиття Юри, яке триває й досі.

Лютий: час побачити інше життя

Тим часом інша львівська молодіжна організиція – "Учнівське братство" - запросила Юру взяти участь у проекті "Школа правової свідомості та громадської активності" для старшокласників 6-ти областей України.

Виступи в школах розпочнуться в лютому. У недавній телефонній розмові Юра сказав, що з нетерпінням чекає цієї подорожі: "Хочу увидеть другую жизнь и других людей, чем в Снежном. И тогда уже буду планировать, что делать в жизни дальше".

Березень: всі дороги ведуть на Docudays UA

А наприкінці березня й учасники проекту, і Юра Сіканов зустрінуться з Маріанною Каат у Києві на 10-му фестивалі Docudays UA, де естонська режисерка цього разу буде працювати в журі конкурсу DOCU/КОРОТКО.

Фільм "Шахта №8" досі подорожує світом – його показують на багатьох міжнародних фестивалях, у нього вже більше 20 нагород, його купують і показують телеканали різних країн.

Маріанна Каат передала права на некомерційний показ фільму в Україні оргкомітету нашого фестивалю, і його змогли побачити десятки тисяч глядачів у 23-х областях – в рамках Мандрівного Docudays UA.

На початку квітня цього року фільм "Шахта №8" буде змагатися у конкурсній програмі Kinofest NYC 2013 у Нью-Йорку.

Алла Тютюнник, письменник, кінодраматург, журналіст, член оргкомітету Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA, спеціально для УП.Життя



powered by lun.ua