Гордість країни: неймовірні історії звичайних людей. Фото

4310
5 квітня 2013
Мама Павла Бондарева – хлопець загинув, рятуючи життя двох незнайомих йому школярів
16-річна Вікторія Горячко стала донор шкіри для дворічної племінниці
Капітан судна "Полонія" Олександр Чумаков вижив після нападу піратів на його корабель
"Лікар року" Еміль Фісталь

Премія "Гордість країни" вдесяте роздала нагороди. Їхніми володарями стали прості українці, які у критичні хвилини проявили надзвичайну силу духу і мужності, зробили важливе відкриття чи щоденною працею рятують життя хворих.

Традиційно премію вручають у одинадцяти номінаціях, переможців у яких обирають члени Громадської ради премії.

До її складу входять, зокрема, співак Святослав Вакарчук, філософ Мирослав Попович, режисер Роман Балаян, письменник Андрій Курков та інші.

Про саму церемонію і знаменитостей, які відвідали захід читайте на сайті TabloIDМи ж пропонуємо познайомитись з самими переможцями.

Коментарі до цих історії зайві. Тому ми просто подаємо короткий опис вчинків, які варті того, аби про них знали.

Номінація "Видатний приклад відваги"

Нагороду отримала мама Павла Бондарева – хлопець загинув, рятуючи життя двох незнайомих йому школярів.

У цей день 24-річний Павло привітав маму з днем народження і пішов на роботу. Але на зупинці він побачив, як автомобіль на великій швидкості втратив керування і їхав прямо на двох дітей, які чекали на шкільний автобус, аби дістатися до школи.

Не роздумуючись хлопець кинувся на зустріч авто, захищаючи собою чужих дітей.

"Паша Артема він відштовхнув, а мене накрив собою", - розповіла врятована дівчинка.

Номінація "Рідкісний талант"

Нагороду отримали четверо донецьких студентів, які вже встигли прославитись на весь світ. Антон Пастерніков, Максим Осика, Антон Степанов і Валерій Ясак створили рукавичку, яка перетворює жести в голос.

Хлопці створювали свій винахід на кухні квартири, а вже влітку 2012 року в Австрілії на конкурсі Microsoft Imagine Cup вони здобули головну нагороду.

Четверо донецьких студентів створили рукавичку, яка перетворює жести в голос 

Як зізнаються талановиті винахідники, зараз вони працюють над тим, аби диво-рукавичка перекладала жести на більшу кількість мов.

Номінація "Дитяча мужність"

Нагороду у ній отримала Вікторія Горячко з маленького чернівецького селища.

Дівчинка міряла стати моделлю, але сталося непередбачуване. Її дворічна племінниця впала в кип’яток. Поки старша сестра Вікторії поралась по господарству, її дворічна донька залізла в гарячу воду, яка була приготований для прання одягу. У дівчинки було дуже мало шансів вижити.

З дорослих ніхто не підходив на роль донора шкіри, і наважилась на такий вчинок 16-річна Вікторія.

Спершу лікарі її відмовляли, але Вікторія вирішила, що короткі спідниці не вартують життя дівчинки.

Номінація "Чоловічий вчинок"

27-річний Антон Феденко кинувся захищати дівчину, яку на сходах гуртожитку лупцював хлопець. У результаті його самого побили до напівсмерті. Антон і зараз каже, що зробив би так само, навіть якби його вбили.

Після побиття Антон був у комі. Далі була тривала реабілітація, тепер хлопець починає робити перші кроки. Його нападника засуджено на 7 років, під час судового засідання він посміхався і вимагав, аби Антон перед ним вибачився.

"Я не вважаю захист дівчини великим вчинком, це нормальний, адекватний вчинок", - каже Антон Феденко.

Номінація "Лікар року"

Премію отримав опіковий лікар Еміль Фісталь. У сюжеті про нього журналісти розповіли, що він врятував немовля, яке народилось з рідкісною хворобою - на руках і на ногах не було шкіри. Як відомо, Фісталь також рятував Оксану Макар.

"Головне для людей робити свою роботу і тоді все буде добре. Треба постійно рости, щось нове придумувати, йти вперед, стояти на місці не можна", - сказав Фісталь зі сцени, отримуючи нагороду.

Номінація "Почуття обов’язку"

Капітан судна "Полонія" Олександр Чумаков вижив після нападу піратів на його корабель.  

Саме судно піратів не цікавило, їм потрібні були люди, за які потім можна було б вимагати викуп. Моряків пірати забрали, а Олександр, якого вважали мертвим, залишився на кораблі сам.

Попри вогнепальні поранення, чоловікові вдалось доправити судно до берегів Нігерії.

Номінація "Рекорд року"

У 2012 році на паралімпіаді Наталія Прологаєва поставила два світових і два паралімійських рекорди. Шість років тому після автомобільної катастрофи, її ноги стали паралізованими. Після цього чоловік покинув її з двома маленькими синами.

Наталя пригадує, що тоді діти підходили до неї і просили "мамочка, пішли гуляти".

"Я, виляючи всім тілом, до них доповзала. Щоб не збожеволіти у чотирьох стінах почала займатись плаванням, яке колись любила", - пригадує Наталія.

 

Вона ніколи не прагнула слави, а просто хотіла, аби її сини нею пишались.

Номінація "Сила духу"

Нагороду отримала Даша Безкоста, хвора важкою формою церебрального паралічу. Дівчина не може ходити, вільно говорити, але вона створює чудові картини, які малює ногами. 

Раз на місяць її мама їде за місто купувати фарби для дівчинки.

"Дуже неприємно, коли дивляться, дражняться, мовляв, велика така дівчинка, а їде в колясці, мама її везе, подивіться, мама її везе", - каже Даша. Тому більшість часу дівчинка проводить наодинці з мамою.

Малювання їй потрібне, аби не зійти з розуму.

Даша Безкоста з мамою

"Люди не цінують життя. Те, що вони можуть ходити, рухати руками, як хочуть. А не так, як у мене – я її хочу в одну сторону, а вона рухається в другу", - розповіла Даша журналістам.

Щоб врятувати дворічного хлопчика, якому потрібна була термінова операція на кишківнику, дівчинка вирішила продати свої роботи.

"Для неї це була дуже сильна мотивація", - каже мама дівчини.

"Я хочу допомагати людям, які потребують", - зізнається дівчина, яка мріє про особисте щастя і любов.

"Можливо, це колись станеться. І я сподіваюсь, що у мене будуть діти і вони будуть здорові", - додає Даша Безкоста.

Номінація "Особисте досягнення"

Коли Ярослав Семененко був малим, його мати пиячила: "Приходжу з школи, а на столі стоїть лише горілка. Доводилось брати цибулю, смажити її. Ось і вся їжа".

Він цього хлопець тікав на вулицю, шукати пригоди. Але якось він доторкнувся двома руками до проводів трансформатора, після чого втратив свідомість. А коли прокинувся, відчув, що руки ніби є, але їх і нема.

"Я почав плакати, за кілька годин прийшла мама. Вона перестала пити, але це вже було пізно", - пригадує Ярослав. Адже обидві його руки довелось ампутувати.

За три роки вона померла, пізніше помер тато, а старший брат потрапив до в’язниці, хлопець залишився сам.

Тоді він вирішив зайнятись спортом. Тренер з плавання сказав, що треба працювати і з тих пір хлопец не здається. У 2012 році на паралімпіаді він зайняв 4 місце. Тепер у Ярослава є кохана дівчина.

 Ярослав з дівчиною

"Я розумію, що Ярослав ніколи не зможе мене обійняти, погладити по волоссі, взяти дитину на руки. Але попри це, я впевнена, що Ярік буде дуже любити наших дітей і намагатись мені допомагати. Якось своїм способом, хоч не руками, то ногами", - розповіла вона.

"Я вважаю себе щасливою людино, але неповноцінною. З єдиної причини, що не все я можу зробити. А так – я щаслива людина", - каже Ярослав Семененко.

Номінація "Сімейна історія"

Нагороду отримали Ірина Митіна і В’ячеслав Довгань. Після ДТП Ірина втратила можливість вільно рухатись. Але її чоловік не відвернувся від неї, навпаки – продав свій бізнес і присвятив життя дружині.

Він ні про що не жалкує, і тепер хоче лише одного, аби Ірина одужала і знову стала такою, як раніше.

Номінація "Всім світом"

Цю нагороду було вирішено віддати борцям з березневим снігопадом у столиці, який паралізував рух транспорту. У результаті цього, чимало людей опинились у сніговій пастці, а прості кияни на своїх машинах їздили і витягували застряглі авто, відігрівали замерзлих.

Борці зі снігом

Одні з таких рятівників, яких відзначили нагородою, допомагали автобусу зі школярами і швидкій, у якій народжувала жінка.

Усі фото Фонду Віктора Пінчука



powered by lun.ua