Кожна третя українська дитина є жертвою насильства у власній родині - дослідження

6
31 травня 2013

Такими є результати дослідження, здійсненого експертами дитячого фонду ООН (UNICEF) в Україні, пише Радіо Свобода.

"Понад 11% опитаних вважають, що вдаватися до фізичних покарань дітей цілком припустимо. Але іще важче собі уявити те, що майже 30% українських дітей віком від 2 до 14 років повідомили, що зазнають такого фізичного покарання. Відтак ми робимо висновок, що українським родинам необхідна допомога, щоб вони змогли бути безпечнішим середовищем для дітей", – зауважує заступник голови представництва фонду UNICEF в Україні Рудігер Люхманн.

Тим часом, директор київського Голосіївського районного центру соціальних служб сім’ї, дітей та молоді Лариса Ляховська розповідає, що задля запобігання та протидії насиллю над неповнолітніми соціальні працівники співпрацюють з міліцією та освітніми закладами (зокрема, дитсадками).

"Якщо дитина прийшла у садочок і на ній є синці, вихователі мають повідомити нам і розібратися, чи це вона просто впала і забилася, чи її вдома хтось побив. Якщо підтверджується останнє припущення, то ми виносимо батькам офіційне попередження про те, що законом передбачена відповідальність (зокрема і те, що їх можуть посадити у тюрму) за те, що вони простягають до дітей руки", – говорить вона.

При цьому Лариса Ляховська пояснює, що у разі критичної ситуації таких батьків позбавляють батьківського права, а дітей за можливості віддають на виховання до найближчих родичів або ж у прийомні родини. Якщо ж це неможливо – до будинків сімейного типу чи реабілітаційних центрів.

Соціальний працівник зауважує, що такі ситуації виникають переважно у соціально-неблагополучних сім’ях, де батьки вживають алкоголь чи наркотики.

А от дитячий психолог Наталія Бервено каже, що насилля над дітьми може виникати і з інших причин. Зокрема, через емоційне та фізичне виснаження батьків, відсутність у них елементарних педагогічних знань, а відтак – використання неправильних виховних моделей.

Як наслідок, за словами експерта, все це впливає і на поведінку, і на психіку дитини. У результаті вона стає пригніченою та агресивною, а також замкненою і відстороненою від свого оточення, тож допомогти їй складно.

Також Наталія Бервено зазначає, що батьки мають надавати перевагу спілкуванню з дітьми (зокрема, приділяти більше часу роз’ясненню своїх побажань). При цьому вони повинні бути готові, що дитина з першого разу може не зрозуміти їх.

Водночас деякі спеціалісти як альтернативу радять використовувати і такі види покарань, як: позбавлення задоволення, ігнорування чи, наприклад залякування дитини. Однак наголошують, що зловживати такими методами не варто.



powered by lun.ua