Тіль Швайґер: Під час зйомок стосунки між поколіннями складаються простіше, ніж удома

15
3 липня 2013

2 липня в кінотеатрі Сінема Сіті Київ відбулася прем’єра комедії "Спокусник 2" (у оригіналі  "Курча у вині 2") Тіля Швайґера.

Це продовження однойменної стрічки 2011 року, де Швайґер виступив водночас режисером, продюсером, сценаристом та виконавцем головної ролі.

Його герой – сценарист Генрі – несподівано знайомився зі своєю восьмирічною дочкою Магдаленою і неохоче брався за виконання батьківського обов’язку. Роль дівчинки зіграла рідна донька Швайґера Емма.

Через два роки режисер знову повернувся до життя Генрі, його коханої дівчини Катаріни та маленької Магдалени. Фільм представляв сам Тіль Швайґер та його незмінний продюсер Томас Циклер.

Кінематографісти згадали початок своєї давньої міцної дружби, поділилися педагогічними секретами та, звісно, багато говорили про кіно. Найцікавіші запитянні я відповіді ми записали і пропонуємо вам почитати.

- Том, ви вже більше п’ятнадцяти років працюєте разом із Тілем. Здається, ви познайомилися на зйомках фільму "Достукатися до небес". Чим він вас так причарував?

Том Циклер: Насправді ми познайомилися біля входу в ресторан. У мене була двомісячна дитина, а дружина Тіля була на восьмому місяці вагітності. Він настільки захопився вагітністю дружини, що просто схибнувся на дітях. І коли народилася його перша дитина, Тіль найперше зателефонував мені та запитав як співати колискові.

З того часу ми й товаришуємо. Я працюю з Тілем ось вже п’ятнадцять років, бо з його появою моє життя стало багатшим та цікавішим.

- Тіль, кажуть, у молодості ви озвучували порнофільми. Як цей досвід вплинув на вашу кінокар’єру?

Тіль Швайґер. Я мав такий досвід, і цього не соромлюсь. Це було весело, я був молодий, наївний, заробляв купу грошей і був щасливим. Але я не працював порноактором, а лише озвучував ці фільми.

Це аж ніяк не початок моєї кар’єри, і те, чим я займаюся зараз, сталося не завдяки порнофільмам, а усупереч їм. Том починав з того, що писав сценарії до порнокартин і навіть отримував премії.

 

- Коли дивишся першого "Спокусника", то здається, що це "Бульвар Сансет" зустрічає фільм "Крамер проти Крамера". Друга картина трохи споріднена з французькою комедією "Втікачі". Які фільми надихають вас?

Т.Ш. Мене надихають фільми, які дарують особливі емоції. Під час їхнього перегляду забуваєш, що лежиш вдома на дивані і починаєш ідентифікувати себе з головними героями. Таких картин небагато, і "Крамер проти Крамера" – одна з них.

- Що вам більше подобається – працювати під керівництвом якогось режисера, чи самому керувати на знімальному майданчику?

Т.Ш. Якби мені довелося обирати між роботою на когось, і власною творчістю, я вибрав би друге, бо ніхто не зможе відобразити мої історії так, як я їх бачу. Я би волів продовжувати зніматися у інших талановитих режисерів, а також знімати власне кіно. Мене дуже надихає робота інших режисерів.

- Чому ви відмовили Стівену Спілберґу (Швайґеру пропонували роль у фільмі "Врятувати рядового Раяна", - А.К.), але пристали на пропозицію Квентіна Тарантіно і знялися у "Безславних виродках"?

Т.Ш.  Роль, яку запропонував Спілберґ, мені абсолютно не сподобалася. А те, що пропонував Тарантіно було сенсаційним і чудовим. Але у "Безславних виродках" не треба було нічого грати, лише здаватися крутим. Тому ролі в фільмах "Красунчик" та "Спокусник" мені більше подобаються.

- Сцени з вашою дочкою Еммою були найбільш емоційними у фільмі. Чи складно працювати із власною дитиною, і як ви вирішуєте конфлікт поколінь?

Т. Ш.: На знімальному майданчику стосунки між поколіннями складаються значно простіше, ніж удома. Наприклад, коли я в якості режисера кажу піти кудись, чи сісти певним чином, дочка одразу слухається. Але вдома вона слухається менше. Якщо я наказую гасити світло та лягати спати, бо завтра рано вставати на зйомки, то світло все одно горить, якщо не в кімнаті, то під ковдрою.

- Як діти змінили ваше життя?

Т. Ш.: Діти перевернули моє життя. У мене четверо дітей, і очікуючи на народження кожного з них я дуже радів, але й дуже хвилювався. Мені здавалося, що з народженням наступної дитини я відбираю частину любові у старших. Але діти завжди надихали мене на створення фільмів, таких як "Спокусник".

- У молодості ви хотіли піти шляхом своїх батьків (батьки Швайґера – викладачі, - А.К.), але згодом обрали акторську кар’єру. Чи ви сподіваєтеся, що ваші діти опанують акторський фах?

Т.Ш. Найголовніше для мене, щоби діти були щасливими від того, що роблять, і я готовий підтримати будь-яку їхню діяльність. Двоє з дітей із задоволенням взялися би за акторство, а двоє ще не визначилися із життєвими пріоритетами.

- У фільмі є епізод, коли у героя виникає непорозуміння з мігрантами через лампочку для душу. Чи ви намагалися таким чином привернути увагу до проблем мігрантів?

Т.Ш. Я не був готовий до цього запитання. Я не хотів висміювати мігрантів. Навпаки, вони голосно сміялися з цього жарту. Жарт із лампочкою я підгледів у своїх дітей. Скажімо, фільм "Достукатися до небес" теж споріднений з темою еміграції. Одну з ролей там зіграв турецький актор. Він був дуже вдячний за цю можливість, бо до того він міг грати лише продавців шаурми і таксистів. З того часу виникло багато рухів на підтримку мігрантів, і було знято багато картин на цю тему.

- Ваше обличчя дуже підходить для драм, але ви вирішили веселити людей. Чому комедія?

- Тому що в Німеччині комедія – це єдиний жанр, здатний конкурувати з голлівудськими фільмами. Але у них значно більший бюджет, тому конкурувати все одно дуже важко. До того ж, знімаючи комедії, я отримаю величезне задоволення.

Стрічка "Спокусник 2" виходить у прокат 4 липня.

powered by lun.ua