На дискотеку на інвалідному візку

144
26 листопада 2013

У Донецьку дівчину не пустити в нічний клуб, бо вона була на інвалідному візку. Тетяна Гречишнікова не захотіла миритися з дискримінацією і звернулася до суду. За рік вона пройшла три судові інстанції в Україні і направила скаргу до Європейського суду з прав людини.

Фейс-контроль: людям з інвалідністю вхід заборонено!

Ця історія розпочалася 26 січня цього року, коли Тетяна Гречишнікова з друзями вирішила завітати в донецький нічний клуб "Ліца". На заваді стали співробітниця закладу та охоронці, які відповідають за "фейс-контроль". Тетяні та її друзям зіпсували святковий вечір: нагрубіянили і вказали на двері.

"Охорона нічного клубу відмовилася пропустити мене до закладу, тому що я була на інвалідному візку. Мені пояснили в грубій формі, що я не проходжу їхній фейс-контроль, що моя інвалідність буде дискомфортною для решти відвідувачів, що клуб не пропускає інвалідів, бо він приватний", - пригадує Тетяна Гречишнікова.

Тільки Тетяна, її батьки та друзі знають, чого вартувало не зневіритись у своїх силах, коли дванадцять років тому після автомобільної аварії дівчина зрозуміла, що не зможе ходити. Зараз Гречишнікова виховує восьмирічного сина. Вона – футбольна вболівальниця, любить танцювати і займається бальними танцями на візку.

За словами донеччанки, в місті небагато громадських місць, пристосованих для людей із обмеженими можливостями. Разом з тим, до відомого випадку на Тетянин день, вона жодного разу не зіштовхувалася з таким грубим ставленням до себе через те, що пересувається на візку.

Тетяна Іванова, адвокат потерпілої, переконує: дівчині не тільки зіпсували святкування іменин, а й принизили її через наявність інвалідного візка.

Суд визнав факт дискримінації

В лютому Тетяна Гречишнікова звернулася в Калінінський районний суд Донецька з позовом про стягнення моральної шкоди у 50 тисяч гривень – через дискримінацію за ознакою інвалідності.

Юристи нічного клубу натомість у суді намагалися довести, що охоронці вберегли здоров'я дівчини, не пустивши її до клубу. Мовляв, у їхньому закладі немає пандусів чи інших потрібних для візочників "архітектурних форм".

На засіданні Калінінського районного суду Донецька 29 травня суддя Ганна Іванова винесла рішення на користь постраждалої. Проте задовольнила вимоги позивачки та її адвоката лише частково.

На користь Тетяни Гречишнікової з нічного клубу суд стягнув 2 тисячі гривень моральної шкоди. Крім цього, відповідач, ТОВ "Елемент" (клуб "Ліца") визнаний винним у дискримінації і порушенні законів "Про захист прав споживачів",  "Про основи соціальної захищеності інвалідів", а також Конвенції ООН про права інвалідів.

Не погодившись із сумою компенсації, дівчина подала апеляцію. Втім, без особливих успіхів: апеляційний суд Донецької області вирішив, що відшкодування, призначене судом першої інстанції, рівноцінне завданим моральним збиткам. Не змінилася ситуація і після рішення Вищого спеціалізованого суду України.

Тож Тетяна Гречишнікова подала скаргу до Європейського суду з прав людини. Як каже позивачка, присуджена їй українським судом моральна компенсація більше схожа на насмішку.

"Від Європейського суду ми чекаємо на справедливе рішення, - говорить адвокат Тетяна Іванова. - Нас влаштує ухвала про задоволення позовних вимог у повному обсязі".

На її думку, тільки істотні витрати клубу з виплати моральної шкоди змусять їх задуматися над дотриманням прав людей з інвалідністю.

Як подолати стереотип нещасної людини

 

В Україні починають з’являтись "перші ластівки" антидискримінаційної судової практики. Співголова Коаліції з протидії дискримінації Назарій Боярський каже, що справа Тетяни Гречишнікової – одна з таких "ластівок".

"В Україні існує небагато судових справ, коли позивач чи позивачка звертались у зв’язку із порушенням принципу рівності громадян. Це пояснюється низкою причин: від нерозуміння явища дискримінації як такої – до низького рівня довіри до судової влади загалом", каже Боярський.

За його словами, прецедентною в 2012 році стала справа Дмитра Жарого. Вона стосувалась дискримінації за ознакою інвалідності мережею аптек Дніпропетровська – через відсутність пандуса. Суд виніс рішення на користь позивача, а сама справа набула широко розголосу.

Тоді прем’єр-міністр Микола Азаров доручив МОЗ разом із Мінрегіоном розробити зміни до умов ліцензування аптек і медзакладів, які б гарантували вільний доступ до приміщень людям з обмеженими можливостями. Так зусилля однієї людини на захист своїх прав змогли вплинути на ситуацію по всій країні.

На думку Назарія Боярського, основа проблема вітчизняних розважальних закладів та їх непристосованості до потреб інвалідів у тому, що власники таких закладів не можуть собі й уявити, як людина, яка пересувається на візку, може захотіти відвідати клуб.

"Існує стереотип, що такі люди глибоко нещасні та не залишають своїх домівок. Але люди з інвалідністю мають друзів, люблять розважатися. Питання в тому, що доволі часто для цього їм потрібні додаткові зусилля у зв’язку із непристосованістю міст до потреб маломобільних груп", говорить експерт.

Він наводить приклади інших країн, де підприємці керуються принципами універсального дизайну: аби збільшити і розширити аудиторію своїх клієнтів та отримати більше прибутків.

Прецедент у судовій практиці

"Ситуація вражає своїм цинізмом, - коментує справу адвокат з Дніпропетровська Дмитро Жарий. - На щастя, Тетяна Гречишнікова не захотіла миритися з таким ганебним порушенням прав осіб з інвалідністю. Вона проявила сміливість, наполегливість та послідовність у справі свого захисту в судовому порядку і була винагороджена рішенням суду на свою користь".

Жарий переконаний: хоч позовні вимоги і були задоволені частково, але це стосується лише визначеної судом суми компенсацій спричиненої моральної шкоди, а не загальної аргументації суду у констатації порушення її прав. "Тож є всі підстави вважати таке рішення суду знаковим та таким, що сприятиме подальшому захисту прав осіб з інвалідністю", - додає він.

 

Юрист не береться давати прогноз стосовно скарги Тетяни Гречишнікової до Європейського суду без ознайомлення з її змістом, але зауважує: якщо така скарга стосується лише перегляду призначеної судом суми компенсації, то вона буде визнана ЄСПЛ неприйнятною.

"На мою думку, пані Тетяна вже отримала правову перемогу, яка коштує значно дорожче, ніж заявлена нею сума компенсації. Щодо самої суми у 50 тисяч гривень – вона не виглядає нереальною. Очевидно, що для її стягнення в повному обсязі, суду просто не вистачило наданих доказів та обґрунтування", - вважає він.

На думку Дмитра Жарого, у питанні доступності все йде від культури: "Якщо вона низька, то є бажання обмежити доступ до приміщення для певних категорій населення будь-яким способом (як то відсутність пандусів чи пряме свідоме обмеження). Якщо ж у власників бізнесу є усвідомлення соціальної відповідальності, то знайдуть і гроші на облаштування доступності, і замість перешкод вони будуть готові надати всіляку допомогу".

Тим більше, що законодавство України передбачає обов'язок для комерційних структур створювати відповідні умови доступності для осіб з інвалідністю, а за порушення передбачена кримінальна відповідальність.

Як відстояти свої права в суді, якщо вас дискримінують?

Першочергово варто залучитись підтримкою правників, радить правозахисник Назарій Боярський. В українському законодавстві є ряд норм, покликаних на такий захист. Наприклад, закон "Про засади запобігання та протидії дискримінації" чітко зазначає, що його дія поширюється на суспільні відносини в сфері доступу до товарів та послуг (стаття 4).

При Коаліції з протидії дискримінації існує спеціальний Фонд "Стратегічні судові справи з протидії дискримінації". Тут безкоштовно надають підтримку і супровід справ про захист від дискримінації в судових інстанціях.

Ліка Джерельна, Тетяна Печончик, Центр інформації про права людини

Фото з особистого архіву Тетяни Гречишнікової

powered by lun.ua