Еволюція під час революції. Відкритий університет на Майдані

234
26 грудня 2013

Телефоную Олександру Страродубцеву домовитися щодо розмови про університет. Питаю, чи він буде на Майдані ввечері." Я тут кожного дня", - чую у відповідь.

І це правда. Біля Відкритого університету завжди є щонайменше двоє, а частіше троє-четверо організаторів. Насправді, називати цих людей організаторами якось не правильно. Вони - ідейні натхненники, вони ті, хто хоче змін і працює над ними.

- Підходьте ближче! Хто ще не знає, для чого Відкритий університет? -бере мікрофон Олександр Стародубцев після виступу одного з лекторів. Піднімається кілька рук.

- Спеціально для вас розкажу: ми не альтернатива головній сцені, ми тут для того, щоб допомагати, доповнювати. Головна задача тої сцени - це перемога Майдану, головна задача наша - це освіта. Підходьте ближче, ставайте на ці штучки - біля сцени розкладені пінопластові листи - це для того, щоб не стояти на граніті, тут тепліше. 

"Ми віримо, що важлива революція не тільки на вулиці, але й в головах", - говорить Юлія Кочерган, організаторка Відкритого університету Майдану.

Спочатку люди намагаються стати подалі від сцени, але вже в процесі "навчання" підходять усе ближче. Чим ближче до вечора, то щільніше слухачі скупчуються біля сцени.

Менше ніж за три тижні роботи Відкритого університету Майдану лекції тут прочитали більше 150 спікерів. Виступають тут люди громадські активісти, люди зі сфери освіти, з бізнесу, діячи культури.

Ініціаторами створення Відкритого університету стала спільнота однудумців з інфоцентру "НеЗлий Майдан". "Проводячи багато часу на Майдані, ми зрозуміли, що тут бракує якісного інтелектуального наповнення" -"Ідея створення освітньої платформи обговорювалась на Майдані різними людьми. Ми просто почали це робити. Коли починали, 8 грудня, у нас ще не було навіть сцени, потім знайшлися меценати які допомогли. Згодом до нас долучилася спільнота випускників kmbs, люди з kse та MBA-field" - продовжує Юлія.

 

 Олександр Стародубцев

"Я почув про університет від Сашка, - говорить Микола Дориченко, - і сказав: супер, це те, що ми хотіли зробити, якщо вже є варіант, давайте об'єднаємося й будемо робити це разом. Як показує вже другий тиждень університету, якби ми працювали окремо, усе було би інакше. Ми є випускниками різних бізнес-шкіл, у кожного є свої контакти, ми разом долучаємося до формування програми, до фізичного перебування тут, до чергування з мікрофоном, інакше це не працювало б. Фізично просто не вистачило б сил".

У Відкритому університеті щодня по дев'ять лекцій, у цей час біля сцени постійно мають бути кілька людей. Часто після лекцій відбуваються ще покази фільмів, читання віршів, або інші мистецькі заходи, тому зазвичай програма затягується до півночі. З таким розкладом складно виділити час навіть для обговорення програми на наступний день.

"У кожного є ще купа справ крім університету, у тому числі на Майдані, тому робити це до 12 ранку важко, а після останнього лектора - пізно"- каже Олександр, фінансист, випускник Могилянської бізнес-школи, керував українським офісом російської компанії в Україні, потім проект довелося продати. "Я тут, на Майдані, тому що відчув на собі, що зробила влада з дуже класним проектом, який ми робили".

 Юлія Кочерган

Починалося ініціатива як справжній університет для справжніх студентів, а вже потім стало зрозуміло, що приходять не тільки студенти за віком, приходять студенти за станом душі. Молоді зазвичай, не більше п'ятдесяти відсотків, але вони - найбільш активна частина аудиторії. Приходять не тільки активісти з майдану, зупиняються люди, які проходять повз.

"Тут відбуваються інтелектуальні роздуми громадянського суспільства. За моїми спостереженнями, усе, про що ми тут говоримо, те, до чого зводиться в більшості лекцій питання людей і відповіді спікерів - це питання вибору для кожної людини.

 

Микола Дориченко (на фото ліворуч)

"Починаючи із цього моменту з Майдану, ніби з точки "зеро" і те, що буде далі - це повністю наш вибір, кожного з нас. Усе залежить від того, наскільки ми будемо допитливі, наскільки не захочемо задовольнятися тою інформацією що одержимо з офіційних джерел, наскільки будемо ставити питання й шукати відповіді", - розповідає Євген Забалуцький, працівник компанії MBA-field.

"Мені навіть дзвонили люди з Майдану які організували збір підписів щоб поміняти нашу сцену з основною", -сміється Юлія.

Лекція Павла Шеремета у "Відкритому університеті Майдану"

Не дивлячись на те, що надвечір стає суттєво холодніше, кількість людей тільки збільшується. Навколо сцени стоїть п'ятдесят-шістдесят спраглих до знань. Тепер вони стоять щільніше та трохи пританцьовують на місці. Одні приходять, інші йдуть. Оскільки лекції відбуваються весь день, мало хто слухає всіх спікерів.

У перерві між спікерами Остап Стасів звертається до аудиторії: "Підніміть, будь ласка, руку ті, хто вважає себе вільною людиною". Здіймається десь п'ять рук.

"Добре, а що заважає тим, хто не підняв руку вважати себе вільною людиною?" Найчастіше звучить "я не можу почуватися вільним у країні, яка не є вільною".

Запитую в Євгена, чи важко зініціювати двостороннє спілкування з аудиторією. Каже, що якщо лектор налаштований на такий формат, то люди зазвичай відгукуються і є дуже активними.

 

"Все залежить від того, як тема "запакована", - каже Микола Дориченко. "Основний момент для сприйняття аудиторією теми - ясність і зрозумілість тез, конкретність і актуальність. Наприклад, щойно пан Бураковський виступав із темою порівняльної характеристики щодо підписання асоціації з Євросоюзом і договору з Митним союзом. Він показував інтегральні показники щодо корупційної складової ЄС, Росії й України, щодо конкурентоздатності. Просто, дуже просто, без глибокого матаналізу. І це один із факторів, коли складні речі пояснюються просто - це приваблює людей".

Активісти наразі обдумують, чим має стати Відкритий університет після Майдану. "Ми багато думаємо про це, для нас важливо, щоб університет працював надалі. Ми готові передати його людям, які будуть цим займатися. Наразі ми обговорюємо різні формати, основних з них два: 

- віртуальний 

- оффлайнова платформа 

На мою думку, - каже Юлія, - Є потреба саме у оффлайнових,"староформатних" освітницьких речах. Багато людей, які приходять на лекції не знають що таке фeйсбук, вони не є в інтернеті, у них є потреба в такій освітній платформі. На початку було багато скептиків, тих, які нас відмовляли від реалізації задуманого. А в результаті - ми побачили, що існує великий запит на живе спілкування людей з експертами, лідерами думки."

 



powered by lun.ua