Тест

Творці "Краплі в океані". Креативні партизани

"Ми готові з вами зустрітися, але імен не розкриватимемо". А просто імена? Все одно не погоджуються.

Тому історія трьох крапель – буде ніби твір у хоровому виконанні без солістів. Тільки цитати.

"Піар шкодить креативності", - жартують хлопці. Мовляв, підпільна творча діяльність – не тільки запорука безпеки, але й драйву. Драйв якраз дуже треба для нових творчих задумів, а їх багато.

Приміром, хочуть взятись за популяризацію української мови. Для початку – флеш-моби українською, "тижні української мови", під час яких люди намагатимуться спілкуватись українською.

"Хай це буде хоч "азірівщина", хай звучить поки недолуго, але в цьому є драйв! Ми теж приходитимемо на зустрічі з клієнтами і казатимемо "вибачте, але ми сьогодні презентуємо все тільки українською", - каже один з моїх співрозмовників. Російською.

Їхня "Крапля" теж українська, хоча зараз вже існує англомовна версія – сайт "I'm a drop in the ocean", на якому зібрано основну інформацію про українську революцію для закордонних читачів, які не можуть зрозуміти, що ж відбувається і хто з ким бореться.

"Креативні партизани" запустили англомовний сайт, на якому зібрана інформація про Євромайдан

Відчуття причетності і позитивний об’єднавчий меседж спрацювали сильніше, ніж очікували автори. Феномен краплі і в спонтанності її створення – похапцем, без звичних для якихось кампаній цілей-стратегій-планування.

"Якби ми протестували "Я - крапля в океані" так, як це традиційно роблять рекламісти, то вона б програла гаслу "Зека геть!" Адже коли ти тестуєш людину, вона видає моментальну реакцію зі зрозумілими гаслами, як-то "Зека геть!", "Банду геть!", - кажуть зараз розробники, які у мирний час працюють у рекламі.

ЦЕ КРУТО , ЩО ТИ ВСЬОГО ЛИШЕ КРАПЛЯ

Історія "Краплі", як і об’єднання "Страйкплакат", почалась після побиття студентів "Беркутом" 30 листопада 2013.

Митці, рекламісти, художники зібрались обговорити, яким чином долучитись до протесту.

В ніч на неділю декілька людей намалювали близько 20 плакатів – з них і почався "Страйкплакат". Основними сюжетами революційних зображень були ялинки і дубинки, Янукович з носом і "овоч". А серед них – жовто-блакитні постери з написами на кшталт "Я дихаю вільно".

Перша крапля з’явилась десь в п’ятій годині ранку. Це було: "Я відповідаю за те, що буде завтра. Я крапля в океані". Хлопці намалювали прапор, а потім вирішили, забрати кінець цієї фрази і зробити для краплі окремий постер.

- У цій краплі був інсайт. Це такий термін рекламістів, який означає глибинну правду поведінки, почуттів людей. Ми побачили, що тут є щось більше. Адже тоді кожен відчував безсилля: "Що я можу зробити? Там Янукович, армія, бандити, бєспрєдєл…". А я? Хто я проти них?..

Незатишно було й авторам краплі.

- Коли я прикріпив на машину український прапор, то їх ще ні в кого не було. У мене було таке відчуття, що всі на мене дивляться. Коли ж увечері побачив машину із таким же прапорцем, стало набагато легше… Крапля в океані – про те, що океан працює разом з тобою і тоді вже не так страшно починати. Вона про мікрогероїзм.

Коли почались погроми Автомайдану я теж був за кермом. Уявляєте, зняв прапорець, коли їхав сам. Бо було страшно. Мене дуже часто зупиняли ДАІшники. А потім дивлюсь, їде дядько, а в нього не прапорець, а великий прапор на машині – і мені стало соромно. Він був для мене героєм того дня. В моїх очах – це був героїзм, хоча це був простий собі чоловік. Із цього все складається, з такої маленької кожної краплі.

- Я думаю, простим людям страшніше виходити на Майдан, тому що вони бояться, що в результаті за них не будуть всі боротись, як за когось відомого, бо вони не такі важливі.

Тому "Я крапля в океані" на когось діяв депресивно: "ну… я ж лише крапля". Хоча хлопці пояснюють, що так може здаватись лише на перший погляд.

- Ми кажемо: це круто, що ти всього лише крапля. І поруч також є лише крапля. І це круто, тому що такі "лише краплі" вирішують все. Потрібно прийняти це. Є герої, які повністю віддаються, а є люди, які відчувають своє безсилля. Але ж розумієте, ти безсилий, він безсилий, ще хтось безсилий, та разом ми сила.

Мітинг у Дніпропетровську

ПЛЮЄШ ПІД НОГИ, КИДАЄШ НЕДОПАЛКИ, ТО І МОРЕ БУДЕ У ТЕБЕ БРУДНЕ

"Я – крапля в океані" має досить потужну мотиваційну складову – побороти пасивність, почати щось робити, взяти на себе відповідальність. Від якості краплі залежить якість моря.

- Якщо ти наплюєш, кидаєш недокурки, то і море у тебе буде брудне. Ми мріємо, щоб після революції люди почали хоча б трошки щось робити. Уявіть, що буде коли "хоч трошки" зроблять 45 мільйонів?

Нам здається, що зараз поступово змінюється ставлення "чому я маю робити, коли сусід не робить" на "зроблю я, сусід подивиться і також зробить також...

У нас, слов’ян, діє принцип "з-під палки" – якщо ніхто не зобов’яже, то ніхто і не зробить. Приміром, ти помиєш свій майданчик в під’їзді, а всі його затопчуть. Але і на другий день помиєш і на третій, а потім побачиш, що хтось теж миє. Навіть якщо і не буде мити, ти отримуєш задоволення від того, що поборов в собі ось це відчуття "чому я повинен робити, якщо ніхто не робить...

Якщо один з десяти людей буде щось робити, то що щось зміниться.

ТРЕБА ЗНАЙТИ, ЩО ПОДОБАЄТЬСЯ, І РОБИТИ ЦЕ

Після появи постерів з зображеннями жовто-блакитних крапель, хлопці вирішили створити сайт, на якому кожен міг би додати себе і коротко пояснити, чому він на Майдані.

- Спершу думали, що для цього сайту потрібно якусь модерацію, але потім вирішили – зробимо й подивимось. І модерація не знадобилась.

Потім крапля розросталась – ми робили портрети Майдану, невеликі відео-історії про звичайних людей. Наприклад про дівчину, яка пекла сама печиво і приносила на Майдан. Всі ці люди могли сидіти вдома, але вони вирішили не змінювати світ, а трошки щось зробити. У нас був сюжет про чоловіка, який готував бограч, був ще Максим, який працював в охороні.

Скріншот сторінки сайту www.kraplya.com

Дівчина, яка пече печиво – директор ілюстраторського бюро. Вона начебто мала картинки робити, але їй захотілось напекти печива, вона носила його зі смачним чаєм. А Макс – воєнний, тому я думаю, що йому подобалось охороняти. Суть в тому, що кожна людина придумала, чим вона може корисна на революції, і робила це. Сама.

З НАС СПАВ СНОБІЗМ

- Через цьогорічний Майдан, з нас трохи спав снобізм. Ми розумні, добре заробляємо, постійно подорожуємо. Мені постійно було соромно за той же аеропорт Бориспіль, бо в якійсь Богом забутій Камбоджі аеропорт кращий, ніж Бориспіль.

Цей снобізм в легкій формі був у багатьох людей. А зовсім інші відчуття: Класні люди, класна країна! І для того, щоб було класно не потрібно закриватись в собі, піти поговорити з кимось, пригостити когось.

- У мене таке враження, що люди згадали, що вони люди. Я не українець, але в Києві живу 9 років. Я завжди дивувався, як люди тут не вміли об’єднуватись. А тут раз – і все змінилось.

Моє одне з найсильніших вражень в Україні – як розкопували машини під час минулорічних снігопадів. Я вийшов на вулицю і прокинувся в іншій країні: люди посміхаються, ходять, чистять, штовхають машини, всі всім допомагають.

У 2004 РОЦІ НАМ ЗДАВАЛОСЬ, ЩО Є ДУЖЕ СЕРЙОЗНІ ПОЛІТИКИ І МИ ПІШАКИ В ЇХНІЙ ГРІ

- У 2004 ми були тільки глядачам і ніяк на Майдан не впливали. Мені було 20 років, я приходив і був капелькою для кількості. Ось тоді було таке відчуття, що є люди, які вирішують, знають що робити, які лозунги писати, які кольори вибирати. А зараз ніхто нічого не знає, ніхто не знає, який лозунг підніме людей.

Тоді у людей було оманливе відчуття, що хтось знає, як робити правильно. А зараз всі знають, що ніхто нічого точно не знає.

Нині, якщо хтось скаже, що буде помаранчевий колір і підкова, люди спитають "Чому?" і ти муситимеш аргументувати.

У 2004-ому в людей не було відчуття, що вони можуть впливати і відповідальності не було. Тоді мені було 20 років і я вже працював в рекламі. Ми працювали з людьми з великим досвідом, і єдине, що вони робили – це ходили на Майдан.

Вони не використовували свої професійні вміння, щоб впливати. Їм здавалось, що є дуже серйозні політики, і ми пішаки в їхній грі.

Мені здається після того, як люди зрозуміли, що вони можуть на щось впливати, їх уже не зрежисеруєш.

І крапля про те, що в кожного є голос. І своя думка.