"Пікардійська терція" заспівала у лікарні для героя Майдану

1
2 квітня 2014

Про це написала на своїй сторінці у Фейсбук журналістка та волонтер Світлана Кирильчук.

"72-річний герой Майдану Богдан Іванович, рингтоном поставив собі "Пливе кача" у виконанні Піккардійців, дуже дорога йому ця пісня. І коли я написала на ФБ сторінку Піккардійської терції з проханням заспівати цю пісню для пана Івана прямо в палаті - вони одразу відгукнулись!

Сьогодні приїхали в лікарню, поспілкувалися з ним і таки виконали цю найдраматичнішу і найемоційнішу лемківську пісню. Було дуже душевно. Богдан Іванович став з хлопцями і співав від початку до кінця. Велике, дякую "Піккардійській терції". Думаю, пан Богдан цього ніколи не забуде" - написала Світлана.

Раніше про Богдана Івановича написала у своєму проекті "Єлюди" київська журналістка Крістіна Бердинських

 Богдан Іванович. Фото С. Позднякова

"Провідала у львівській лікарні Богдана Івановича, 72 роки. Дуже активний чоловік. Викладач інформатики і комп’ютерних технологій у ліцеї. Дружина, 3 доньки, 6 онуків (4 хлопчика і 2 дівчинки), 92-річна мама.

На Майдані був у 29-й сотні. 19-го січня на Грушевського знаходився біля автобусів, які пізніше почали горіти. Простояв там цілу ніч. Силовики застосовували сльозогінний газ і шумові гранати, мітингувальники робили коктейлі Молотова. Богдан Іванович добре запам’ятав, як мешканці будинку на Грушевського з балконів спускали на канатах молоко. "Кияни – це дивовижні люди", - каже він. 

Потім у хід пішов водомет. Щоправда, він дав збій. Силовики підключили гідрант. Вода діставала до мітингувальників, а був сильний мороз. Богдан Іванович добре пам’ятає як холодний струмінь води потрапив йому у груди. "Це як удар молотом", - описує своє відчуття чоловік. Він каже, що у перші години не звертав уваги на те, що сталось, але коли дійшов до намету, щоб змінити одяг, у нього пішла кров із грудей. На наступний день вирішив поїхати додому, перевірити легені. Перевірив і повернувся на Майдан знову.

18-го лютого під час ходи до парламенту отримав першу травму ноги. Це "привіт" від тітушек, які знаходились у Маріїнському парку. Вони кидали гранати у людей. Одна із них влучила біля Богдана Івановича. Але це не звичайна шумова граната. Це граната із цвяхами, вони прокололи ногу чоловіку. "На мені були рейтузи, теплі джинси і камуфляж, усе пробило", - розповідає він. 

Сутички відволікли його увагу від поранення, він не відчував болю. Пізніше йому надали допомогу. З 19-го на 20-е простояв на барикадах. 20-го лютого бачив усе, що відбувалось на Інститутській, побіг у напрямку до Жовтневого палацу. "Метрів за 50-70 побачив, що на газоні лежить снайпер із пов’язкою", - розповідає він. "Зі сцени хтось вигукнув, що це пастка", - згадує події того страшного дня Богдан Іванович. Він просувався з лівої сторони Інститутської. І бачив, як падали мертвими хлопці.

Перед цим він кричав їм, щоб не йшли прямо на силовиків. Багато мертвих було з правої сторони вулиці. Він відтягнув старого чоловіка, який рвався вперед і повернувся назад до барикад. Ввечері почали укріплювати барикади, палали вже давно шини. І вже ввечері біля барикад Богдану Івановичу знову влучила граната у ту саму ногу. "Запекло, але тоді ніхто про це не думав", - розповідає він.

21-го числа він звернувся до медиків. З того часу ходив на щоденні перев’язки. Повернувся додому 25 лютого. І там відчув, що не може нормально згинати і розгинати ногу. Донька відвезла батька до лікарні. Йому зробили кілька операцій. Остання з пересадки шкіри".

"Українська правда.Життя"

powered by lun.ua