З життя європейців: дороги Німеччини

Як живуть люди у Європейському Союзі? Яким є їхнє повсякденне життя, життя "на дотик"? Якими є звичні практики їхнього щоденного існування? Що дали їм реформи, які Україна ще має зробити? Що в них краще, а що гірше, ніж у нас?

"Українська Правда. Життя" публікує другу статтю з серїї матеріалів, що розповідають про конкретні норми й практики життя громадян у ЄС. У першій статті йшлося про досвід багатомовності на прикладі однієї родини, що мешкає у Бельгії. Ця публікація – про водіння у Німеччині.

Кожна публікація ґрунтується на одному, або двох інтерв’ю із жителями Європи, в якому вони вільно розповідають про свій досвід.

Розповідає Анна, науковець, водій зі стажем 3 роки:

"Машина – найулюбленіша німецька дитина"

[L]Німці жартують: "Das Auto ist der Deutschen liebstes Kind" – "Машина – найулюбленіша німецька дитина".

За статистикою, родини з дітьми мають 140 машин на 100 сімей – це означає, що кожна друга родина з дітьми має 2 машини. Майже стільки ж власних автівок, 135, мають родини держслужбовців, Beamte, – до цієї категорії в Німеччині входять чиновники, а також викладачі ВНЗ та навіть шкільні вчителі.

Заможні родини мають більшу кількість машин: у родинах із доходом більше 5 тисяч євро на місяць без вирахування податків, показник сягає 184 машин на 100 сімей.

Німців не дарма називають "Auto-Nation": за статистикою, власницею особистого авто є кожна друга незаміжня жінка, і майже кожен другий безробітний: 46 машин на 100 чоловік. Навіть серед людей дійсно похилого віку, "за 80" – на 100 людей маємо 57 автівок.

Курси водіїв

Для отримання посвідчення водія в Німеччині обов'язково потрібно відвідувати спеціальні курси. Теоретична частина – це 14 занять, практика водіння з інструктором – мінімум 20 академічних годин по 45 хвилин, з них 4 години водіння вночі та 4 години – на швидкісному автобані.

В автошколі, де навчалася Анна, також обов'язковим пунктом було окреме практичне заняття водіння на заміських дорогах, Landstraßen: це достатньо вузькі дороги з однією смугою у кожному напрямку, які сполучають невеликі міста та селища.

Особливістю німецьких автошкіл є те, що при наявному мінімумі, відсутня чітко визначена верхня межа кількості годин практичних занять. Інструктор сам приймає рішення, коли учень може бути допущений до складання іспиту.

В інструктора при цьому є два протилежні мотиви. З одного боку, він зацікавлений у тому, щоби його учні успішно складати іспит із першого разу, від цього залежить репутація автошколи, а з іншого – практичні заняття недешеві, тому в учнів не має виникати враження, що вони їздять "зайві" години, бо це також позначиться на репутації автошколи.

Багато що залежить від індивідуальних здатностей учня, віку тощо. Анну та її чоловіка готував до іспиту один і той самий інструктор, але жінці довелося відвідати на 2 чи 3 заняття більше за чоловіка. Той же самий інструктор розповідав, що йому довелося достатньо довго тренувати 70-річну жінку, яка, зрештою, успішно склала іспит.

Ціна питання

Отримання водійських прав у Німеччині коштує близько 2 тисяч євро, подеколи більше. Це залежить від кількості практичних занять, від того, чи вдалося скласти іспит із першого разу, адже й за другу спробу треба платити, а до того ще заплатити за додаткові заняття.

Другий фактор, який впливає на загальну вартість – це те, що усі автошколи в Німеччині приватні, тому ціни можуть відрізнятися.

Іспит із теорії коштуватиме близько 60-70 євро, іспит із практики водіння – 110-120 євро. Теоретичний курс підготовки коштує 200 євро, а практика водіння – 30-35 євро на одне 45-хвилинне заняття, та 40-45 євро – за заняття на автобані, у нічний час або на приміських дорогах.

Іспити

Іспит із теорії складається з 30 питань, 60 варіантів; складати його треба на комп'ютері, відповідати можна 11-ма різними мовами.

Питання відрізняються кількістю пунктів, які можна набрати в разі правильної відповіді. В одній із категорій питань – там, де є питання про пріоритетність та про швидкісний режим – помилятися не можна взагалі, будь-яка помилка автоматично означатиме, що іспит Ви не склали. Але в цілому, теорія – іспит нескладний, вважає Анна, яка вивчила його за 2 тижні, і склала іспит без помилок.

Іспит із теорії водіння можна складати тричі. Однак якщо із третього разу ви його не склали – Вас направляють на психологічну експертизу, яку "в народі" називають Idiotentest, тобто "тест на ідіота".

Успішно скласти практичну частину набагато складніше.

Є статистика, що кожний третій такий іспит завершується невдало: щорічно лише 60% учнів автошкіл успішно складають іспит та отримують права. На іспиті треба показати практично все, що треба вміти робити в звичайному житті: водіння в місті, за містом, на автобані, паркуватися й так далі.

Із власного досвіду, розповідає Анна, у перший раз їй не вдалося здати іспит, тому що, під'їхавши до нерегульованого пішохідного переходу, вона не зупинилася перед ним, хоча пішохід до переходу ще навіть не наблизився – він був ще в метрах двох від дороги. У німецькій автошколі це серйозна помилка, і на цьому перша спроба скласти іспит автоматично завершилася.

Суворий контроль за водіями-початківцями

Водій-початківець має випробувальний термін, Probezeit, тривалістю в 2 роки.

Впродовж цих двох років на водія чекають дуже суворі санкції в разі серйозних порушень. Такими порушеннями є проїзд, або завершення проїзду перехрестя на червоне світло, перевищення швидкості та проїзд без зупинки перед знаком "Стоп".

За кожне порушення випробувальний термін подовжується на два роки з моменту порушення, а водія-початківця зобов'язують відвідувати виправний семінар для водіїв-початківців, Aufbauseminar.

Анна розповідає: "Через рік після отримання посвідчення водія мені не пощастило завершити проїзд перехрестя, коли вже увімкнулося червоне світло (0.53 секунди): мене сфотографувала встановлена на перехресті камера.

За цю "долю секунди" довелося дорого заплатити: штраф близько 120 євро, 2 чи 3 пункти в національний реєстр порушників ПДР, покарання у вигляді обов'язкового відвідування виправного семінару тривалістю в 4-5 тижнів у ритмі одного 3-годинного заняття на тиждень, та ще одне практичне заняття з інструктором".

Виправний семінар коштував 300 євро, а випробувальний термін їй подовжили ще на 2 роки з моменту порушення.

А якби вона завершила проїзд перехрестя не через пiвсекунди, а 1 секунду після ввімкнення червоного світла – то в неї, на додаток, ще б забрали на місяць права. Для порівняння: досвідченому водію з таке порушення просто виписали би штраф.

Система штрафів та статистика ДТП

Проїзд на червоне світло, або завершення маневру в Німеччині обійдеться в 120 євро. Неправильне паркування – 10 євро. Незначне перевищення швидкості – 15 євро.

В 2012 році в Німеччині зафіксували рекордно низьку кількість смертей на дорогах – близько 3.700 людей за рік. Це набагато менше ніж колись: в 1970-х, коли лише з'явилася така статистика, на німецьких дорогах щоденно гинуло 50 людей, в 1990-х цей показник був близько 30 людей на день, а в 2012-му, відповідно, 9.

Зрозуміло, що справа не лише в тому, що культура водіння стала кращою: автівки стали безпечнішими, мобільний зв'язок дозволяє швидше доставляти постраждалих до лікарень, медицина не стоїть на місці.

Але важко заперечити, що різноманітні заходи, спрямовані на посилення безпеки на дорогах, дають результати. Прикладом тому є діти, які є найуразливішою категорією пішоходів.

Німці надзвичайно відповідально ставляться до навчання дітей правилам дорожнього руху. Уже в дитячому садочку, для 5-6 річних дітей, місцева поліція проводить спеціальні заняття з безпеки дорожнього руху.

Анна розповідає, що коли її син пішов у перший клас – усім першокласникам у перший день занять роздали жилети та капелюхи зі спеціальними нашивками, які відбивають світло.

Ініціативу здійсню МГО "Інтерньюз-Україна" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження"