Польова капличка

11
21 липня 2014

Три довгих тижні військовий капелан Андрій Зелінський провів у зоні антитерористичної операції у Слов’янську.

Основне завдання військового капелана – підтримати бойовий дух солдат, роз’яснити, що саме відповідальність за країну і за інших – це суть їхнього перебування у зоні конфлікту. 

"Я дуже чітко бачив, як саме тут народжувалася якась нова сакральна естетика українського майбутнього - спільного для всіх нас доволі різних, об'єднаного подвигом тих, хто сьогодні тут жертвують своїм життям не за ту чи іншу ідеологічну бутафорію, а за саме життя - за найрідніших, найдорожчих, за найбільш людське, за все те, що, зрештою, називаємо Батьківщиною", - каже Андрій.

 отець Андрій Зелінський

На фронті не люблять пафосу. Про патріотизм тут не говорять, його демонструють - тихо і спокійно, впевнено і зовсім природно.

Коли душа бійця просить глибокої розмови, він звертається до "польового" ​​священика. Отець Андрій багато часу проводив з бійцями, служив літургії у польові капличці.

"Коли, годинник спокійно показуває 02:30 – саме час військовому капелану поринути у молитву за друзів, які кілька годин тому назад заступили на варту наметового містечка саме на тих рубежах, звідки тепер доносилися динамічно-нецензурні голоси командирів, рев бойових машин і безжалісні постріли з автоматів. Бути поруч! – це суть капеланського служіння", - каже мій співрозмовник.

У зону АТО від української греко – католицької церкви поїхало 12 капеланів.

Всі на різних точках та блокпостах. Отцю Андрію дісталася найгарячіша. Він виконував місію на блокпості поміж Красним Лиманом та Слов’янськом. Там обстріли велися щодня по 7- 8 разів на добу.

Андрій Зелінський був серед військових у камуфляжі. Розрізнити, що він священик терористи так і не спромоглися б, видавав лише великий хрест на шиї.

Головна риса капелана – це мужність, без неї потрапити в ряди військового священика не можливо.

 

"Стати військовим капеланом може будь – який священик, - зазначає заступник керівника Департаменту душ пастирства силових структур Патріаршої курії УГКЦ Любмир Яворський. – Нам не потрібно давати їм спортивні нормативи віджиматися тощо. Військовим капеланом може стати священик, який уже 3 роки служить і знайомий з військовою справою".

За словами Любмира Яворського військових священиків готує сама церква, дає тренінги, інструктує, купує їм форму. Спеціального інституту капеланства у нас покищо немає.

Зараз при УГКЦ є чимало капеланів, які бували і в Косово, і в різних гарячих точках світу. Вони не захищені законом і працюють виключно на засадах волонтерської місії.

З початку війни на Сході церковники вкотре нагадали уряду, щоб ті підтримали закон про капеланство. 

Адже згідно цього закону кожний військовий священик зможе мати соціальний захист і отримає необхідну військову підготовку.

"Ми розуміємо, що сьогодні в один день інститут капеланства ми не зробимо, - пояснює Любомир Яворський, - Але ми не можемо зволікати і відходити назад – це важливий і складний процес".

Однак важливим в цьому законі є другий етап, а саме створити умови та спростити механізм щоб священики  могли потрапляти туди, де вони потрібні і потрапляти на контрактної основі, з повним соціальним забезпеченням, адже у багатьох капеланів є родини.  

Військові капелани сповідають, причащають та настановляють військових у час, коли кожна хвилина може бути останньою. Тому не рідко солдати просять священників бути з ними навіть в окопах.

 Ранкова молитва дуже важлива, вона налаштовує бійців на важкий день

фото - автора

powered by lun.ua