Психолог про мешканців Слов'янська: нема людини, яка б уникла страху і стресу

25
22 липня 2014

Днями зі Слов'янська повернулася група з 21 психолога Державної служби України з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

Вони працювали на виїзді три дні - розраджували мешканців міста й передали їм гуманітарну допомогу. Видання Deutsche Welle поспілкувалося з керівником цієї групи, начальником відділу психологічного забезпечення діяльності підрозділів ДСНС Анатолієм Корнєвим.

- Яким було Ваше перше враження від Слов'янська?

- Я бачив багато повністю зруйнованих, спалених і продірявлених пострілами будинків. Мешканці міста ще не вірять, що все буде добре і їх ніхто не залякуватиме. У районах, де тривають бойові дії, час від часу чулися постріли. Хто саме стріляв, не знаю.

- Скільком мешканцям міста Ви допомогли?

- Ми створили пункт екстреної психологічної допомоги в будівлі міської ради. До наших психологів, які там чергували, звернулися 127 осіб. Приходило багато пенсіонерів, особливо літніх жінок. Найбільшого стресу через бойові дії в місті зазнали літні жінки й діти.

Також ми робили подвірний обхід - заходили у двори, пропонували допомогу. За три дні обійшли 466 будинків і проконсультували понад 570 людей. Більшість із них - пенсіонери. Зустріли близько півсотні інвалідів. Передали їм продукти - борошно, крупи, олію, цукор та інше, бо магазини зачинені, а люди подекуди бояться виходити з дворів і не знають, що діється в місті. Ще роздавали буклети і брошури, в яких описано, куди можна звернутися, якщо будинок зруйновано, та ін.

 Тут і далі - фото з Deutsche Welle

- Що нині найбільше турбує жителів Слов'янська?

- Соціальні питання. Літніх людей найбільше цікавить, коли налагодиться виплата пенсій за останні три місяці. Деяким гроші перераховували в інші міста, бо вони виїжджали зі Слов'янська, а тепер пенсії треба повертати назад і цей процес затягується.

Ті, в кого зруйновані будинки, переживають, чи отримають компенсації на їх відновлення і в якому вигляді - грішми чи будматеріалами. Це ще не вирішено на рівні держави. Електрика й водопостачання відновлені не в усіх районах міста, електродроти обірвані, тому не їздять тролейбуси. Сепаратистів уже нема, тому жителі переживають, коли все запрацює знову.

Залишаються й питання, як жити далі в ситуації, коли, приміром, твій найближчий родич чи сусід підтримував сепаратистів, а ти - ні. Я чув, як люди обговорювали це між собою.

- Чи зустрічали Ви людей, які досі підтримують бойовиків "ДНР"? Кого слов'янці вважають винним у збройному конфлікті, у руйнуванні їхнього міста?

- Вони переважно не хотіли говорити про політику й розповідати, кого підтримували. Зараз їх у першу чергу турбує, як налагодити життя і хто їм допоможе.

Звісно, більшість каже, що в руйнуванні Слов'янська винні сепаратисти. Вони розпочали це першими, і внаслідок їхніх обстрілів було зруйнувано багато будинків. Більшість людей тішаться, що сепаратисти втекли, прийшла українська армія й почала відновлювати місто. Дуже багато людей, які евакуювалися й покинули свої квартири, потім повернулися й побачили, що сепаратисти їх пограбували.

 

- Якою є загальна психологічна ситуація в місті?

- У Слов'янську нема людини, яка б уникла страху і стресу. Мешканці розповідали нам, як тікали й ховалися від обстрілів у підвали. Боялися всі - й ті, хто підтримували сепаратистів, і ті, хто були проти них. Бо хіба можна знати, який будинок обстріляють наступним?

- Як люди сприймали допомогу, яку пропонувала Ваша група?

- Абсолютна більшість - зацікавлено. Вони зараз дуже бояться бронежилетів. Ми ходили у звичайнісінькій формі, в футболках. Люди розпитували, хто ми такі, звідки, а потім самі починали розмову. Відчувалося, що деякі давно ні з ким не спілкувалися.

- Чи вирішують виїзні консультації психологів проблеми психологічної реабілітації мешканців зони АТО? Чи потрібні додаткові заходи?

- Ми налагодили співпрацю з місцевими психологами-волонтерами, а також управлінням освіти міської ради, щоб до допомоги мешканцям залучили психологів усіх місцевих навчальних закладів. Думаю, за три-чотири місяці наша група має повернутися до Слов'янська й подивитися, як зміниться атмосфера в місті. Але рішення про це має ухвалювати керівництво Державної служби з надзвичайних ситуацій.

 Анатолій Корнєв

- Як треба допомагати далі дітям, які бачили бойові дії, щоб уникнути негативних наслідків для їхнього психічного здоров´я?

- Діти, як і дорослі, дуже хочуть, щоб більше ніхто не стріляв у їхньому місті. Найбільше вони хочуть повернутися до нормального життя: гуляти, гратися, ходити до школи, зустрічатися з друзями, щоб усе було, як раніше.

Я б порадив батькам регулярно водити дітей до психологів, бо в них можуть залишитися глибокі травми від пережитого. Наша група побувала в першій міській дитячій лікарні Слов'янська. На моє запитання тамтешні лікарі сказали, що батьки можуть приводити дітей і їхні штатні психологи надаватимуть їм допомогу.

 "Люди часто питали, коли держава відновить Слов'янськ. Думаю, це нині їхня головна мрія"

- Чого слов'янці чекають від майбутнього?

- У першу чергу - відновлення свого міста, яке вони люблять і називають найкращим. Люди часто питали, коли держава відновить Слов'янськ. Думаю, це нині їхня головна мрія. Місцеві мешканці казали: якщо потрібно, самі розбиратимуть завали, але це небезпечно, поки сапери не перевірять усі будівлі, де могли переховуватися сепаратисти.

- Де нині мешкають ті, в кого зруйновані або напівзруйновані житла?

- У сарайчиках поряд із руїнами, у знайомих, родичів. Хто де може.

powered by lun.ua