Життя європейців: соціальні протести в Іспанії

У 2011-2012 роках Іспанію охопила хвиля масових протестів, які преса дуже швидко охрестила рухом Indignados, тобто "Обурених". Протести мали як соціальні причини, як-то, наприклад, високий рівень безробіття та скорочення соціальних виплат, так і економічні, пов’язані із світовою фінансовою кризою, яка почалася 2008-го року.

Не менш важливим чинником протестів було незадоволення іспанців політичним естеблішментом країни та неспроможністю політиків вирішувати соціальні та економічні проблеми.

Причини протестів

З самого початку світової фінансової кризи Іспанія досягла рекордних в ЄС показників безробіття. Майже 5 мільйонів 46 мільйонної країни опинилися без роботи – що становило на травень 2011-го року близько 21% працездатного населення. Серед молоді цей показник був вдвічі більший: він досягав майже 44 %. 2010-го року, унаслідок кризи та високих показників безробіття, іспанський уряд запропонував декілька кроків для реформування ринку праці.

Переважно ці зміни стосувалися полегшення процедур найму та звільнення працівників, дещо подібних за суттю до французького "контракту першого найму", про який ми вже писали, проти якого активно виступала французька молодь. Але найголовніші профспілки країни активно боролися проти запропонованих змін. Зрештою, наприкінці 2010-го року уряду Іспанії вдалося, після погодження з профспілками, підняти пенсійний вік від 65 до 67 років. Більшість іспанців були невдоволені цими змінами, близько 80 % населення підтримували рух "Обурених".

ВІДЕО ДНЯ

Другорядною причиною, якій вдалося стати потужним поштовхом до протесту молодшого покоління, став також проголосований у лютому 2011-го року закон про заборону безкоштовного завантажування захищеного авторськими правами інтернет-контенту. За цим законом, будь-який сайт, на якому були розміщені посилання на сайти, де можна було безкоштовно завантажити піратський контент, міг бути закритий у визначеному порядку.

Початок протестів

"Все почалося в травні 2011 року. Тоді відбувалися вибори на муніципальному рівні. Люди вирішили, що це добрий момент для того, щоби показати політикам, і всій країні, що економічна, соціальна та політична ситуація в країні перебувають у стані безвиході", розповідає викладач з Майорки Жерар Адровер.

15 травня 2011-го року більше сотні тисяч людей вийшли на вулиці у багатьох іспанських містах: близько 50 тисяч лише в Мадриді, 15 тисяч – в Барселоні, 5 тисяч – в Гранаді. Упродовж травня 2011-го року люди продовжували виходити на вулиці, навіть усупереч сутичкам з поліцією, яка намагалася очистити площі від мітингувальників.

Вимоги протестувальників

Перші слогани протесту у травні 2011-го року були спрямовані проти "політиків" та "банкірів". Більшість мітингувальників були обурені антисоціальними програмами банків та політиків, які, намагаючись боротися із наслідками світової фінансової кризи, штовхали населення до ще більшого збіднення.

Водночас, протестувальники вимагали більшої демократії при прийнятті рішень, нового виборчого законодавства, припинення політичної корупції та націоналізації банків.

Роль соціальних мереж

Саме соціальні мережі відіграли вирішальну роль у протесті.

"Без соціальних мереж не було б руху Indignados", каже Жерар Адровер. На самому початку протестів з’явилася інтернет-платформа "Democratia Real YA" ("Реальна демократія ЗАРАЗ"), яка поширювала інформацію про протест, надавала актуальну інформацію, постійні оновлення тощо. Близько 500 різних асоціацій підтримували цю платформу, яка увесь час залишалася поза будь-яким впливом з боку політичних партій або профспілок.

"Реальна демократія ЗАРАЗ" слугувала скоріше для оформлення вимог протестувальників, незалежно від будь-якої політично-партійної ідеології. Водночас, безліч інших соціальних мереж та груп були активно задіяні в протестному русі.

Роль поліції

"Поліція під час протистоянь поводилася достатньо акуратно та толерантно", розповідає Жерар. "Були, звісно, і сутички, зокрема, коли протестувальники намагалися захистити людей, змушених покинути свої домівки через борги. Але важких жертв не було".

Роль молоді та різні форми протесту

"Студенти, як і інші колективи, брали участь в протесті, але в русі не було розподілу за видом діяльності", розповідає Жерар, "студенти та безробітні були найактивнішими". Відомою у протестах, зокрема, була студентська група "Juventud Sin Futuro" ("Молодь без майбутнього").

Під час руху "Обурених", вони не лише виходили на вулиці під час демонстрацій, але і цілодобово залишалися на головних площах іспанських міст. Відбувалися також велосипедні пробіги, захоплення порожніх будівель тощо.

Високий рівень безробіття серед молоді змусив багатьох залишити країну. За даними національної газети El Pais, упродовж 2012 року з Іспанії виїхали близько 260 тисяч молодих людей віком від 16 до 30 років. Блог групи "Молодь без майбутнього" регулярно публікував історії молодих людей, змушених залишити Іспанію у пошуках кращих умов для життя та роботи.

"Банки та політики"

"Протестувальники вважали, що банкіри та політики обманули людей. Банкіри до кризи пропонували гарні умови на іпотечні кредити, але не пояснювали усі тонкощі контрактів, або пропонували депозити, які потім виявилися нереальними. Вони не повернули гроші вкладникам", розповідає Жерар.

Через кризу, велика кількість іспанців були змушені віддати банкам куплені в кредит квартири. Преса нерідко розказувала драматичні історії людей, які внаслідок кризи просто опинилися на вулиці.

"Політикам мало хто довіряє. В Іспанії склалася нерухова двопартійна система, завдяки якій дві головні партії змінюють одна одну при владі, і майже нічого не змінюється в суспільстві", каже Жерар. "Поки країна заробляла гроші на туризмі та в будівництві, ніхто про це не турбувався, але коли прийшла криза, люди зрозуміли, що політики нічого не можуть, та і не хочуть робити".

Усі ліві партії Іспанії намагалися підтримувати протести, але вони також були нездатні запропонувати реальний вихід з ситуації. Люди не особливо довіряли політикам, хоча і розуміли, що без їхньої участі жодні зміни неможливі.

Indignados forever

За статистикою Іспанської корпорації радіо та телебачення у протестному русі "Indignados" взяли участь від 6.5 до 8 мільйонів чоловік. "Обурені" залишили площі та вулиці, але вони періодично знову повертаються. Оскільки суттєвого покращення в країні не відбулося, то "Обурені" нікуди не зникли.

Час від часу вони продовжують нагадувати політикам та владі, що система пережила саму себе, і потрібно щось змінювати в суспільстві. "Але наразі найбільше проблема полягає в тому, що ніхто не має чіткого бачення, що саме і як треба зробити, щоби суспільство змінилося", каже Жерар.

Реклама:

Головне сьогодні