56-річний чоловік записався добровольцем та пішов воювати до зони АТО. Фото

На ровері він проїхав понад 800 км і несе службу біля Донецького аеропорту в добровольчому загоні ОУН, пише газета Сегодня.

"Дідом мене називають законно, мені 56 років - є вже онучка, якій 7 років. Дружина, дочка і онучка живуть в Росії, списуємося в соцмережах. Вони не знають правди про те, що відбувається в Україні ... Як зомбі, їм пояснювати марно. А в АТО поїхав тому, що не зміг щодня чути, як гинуть молоді хлопці. Ходив двічі у військкомат. Але мені сказали, якщо знадоблюся, надішлють повістку. Я чекав два місяці. А в серпні не витримав, сів на свій велосипед і рушив у дорогу. Я - колишній прапорщик, сім років прослужив на Кавказі, так що військовий досвід мається", - розповідає Ігор Дудін.

Кожного дня він долав по 60 км, дорогу питав у місцевих. Розповідає, що ночував в лісі. Із собою взяв лише 50 гривень, витрачав тільки на воду. Зупинявся в монастирях і церквах, там і їсти давали. А вже коли доїхав до блокпостів, то там хлопці тушонкою і хлібом пригостили.

Він розповідає, що спочатку його не брали, казали що вб'є снарядом. Потім місяц працював дозорним, а після цього його зарахували до добровольчого батальйону ОУН.

"Сам з карабіна в сепаратистів не стріляв, але під їх мінометними обстрілами в окопі бував не раз. Страшно, звичайно, але це війна. Я вам чесно скажу - смерті не боюсь. Вже краще я тут загину, ніж якийсь молодий хлопчина. боюся тільки самотності - це страшна штука. А тут буду до перемоги, поки в Україні не настане мир", - каже чоловік.