Життя європейців: старіння в Польщі та інших країнах ЄС

875
7 жовтня 2014

"Українська Правда. Життя" публікує наступну статтю з серії матеріалів, що розповідають про конкретні норми й практики життя громадян у ЄС.

Кожна публікація ґрунтується на одному, або двох інтерв’ю із жителями Європи, в якому вони вільно розповідають про свій досвід.

Розповідає Магдалена Лешко, геронтолог

Магдалена народилася та виросла у Польщі, де отримала вищу освіту (магістр клінічної психології в університеті Kazimierz Wielki).

тупінь PhD дослідниця отримала в США, в університеті штату Канзас. Зараз вона працює дослідником в Північно-західному університеті в США.

"Я виросла у маленькому містечку в Польщі", розповідає Магдалена, "і я пам’ятаю, що до моїх батьків часто навідувалися літні жінки, які розказували цікаві та подеколи невірогідні історії. Мені подобалося проводити час із ним, я бачила, що разом зі старістю приходить мудрість – мудрість, яка не залежить від освіти, адже більшість з цих жінок закінчили лише середню школу".

Пізніше Магдалена зрозуміла, що разом із віком приходить не лише мудрість – приходять і численні хронічні хвороби, які суттєво погіршують якість життя людей. Студенткою клінічної психології вона вирішила присвятити своє життя геронтології – науці про старіння. Про основні завдання цієї науки, а також про реальний стан речей в Польщі та інших країнах ЄС Магдалена розповіла проекту "Життя європейців".

 

Що таке геронтологія і навіщо вона потрібна?

Геронтологія – наука про старіння, яка спирається на медичні, психологічні та соціологічні дані. Вона стає дедалі популярнішою та потрібною наукою, тому що кожна європейська країна, як і США, стикається із проблемою старіння населення. Сучасні люди живуть довше, але наслідком цього є також і збільшення кількості хронічних хвороб, серед яких і такий розлад, як старече слабоумство (dementia).

Геронтологія є дуже потрібною галуззю досліджень саме тому, що кількість літніх людей у розвинених країнах дедалі збільшується. Наприклад, в Польщі люди віком понад 65 років становлять 13,5% населення. В європейських країнах середній показник сягає 17%, при цьому треба усвідомлювати, що цей відсоток поступово, але стабільно зростає.

"Я зацікавилася геронтологією ще на третьому курсі. Усі студенти-психологи мусили проходити інтернатуру, і я вирішила поїхати закордон. Я пройшла інтернатуру в госпіталі ветеранів в Пало Альто (Каліфорнія, США). Саме там я мала можливість попрацювати з літніми людьми, та відвідати конференцію, організувану Асоціацією Альцгеймера. Тоді я вирішила присвятити значну частину свого життя дослідженню того, як можна покращити життя літніх людей", розповідає Магдалена.

Магдалена вважає, що геронтологія як наука допомогає активізувати суспільну дискусію на тему старіння, адже вона в комплексі досліджує фізичні, ментальні та соціальні аспекти життя літніх людей.

"Наприклад, ви можете знати середній розмір пенсії літньої людини, але це всього лише цифра. Потрібно знати більше про їхні потреби, як вони проводять час, і найважливіше – як ми можемо допомогти їм уникнути хронічних захворювань. Уряди та люди загалом мають краще усвідомлювати ті проблеми, з якими стикаються літні люди і з якими вони борються. Результати досліджень можуть легко перетворюватися у зміни практик в охороні здоров’я або в пенсійній системі ", розповідає Магдалена.

Старіння в Польщі

У статті "Старіння в Польщі", яку Магдалена написала для часопису The Gerontologist – стаття ще готуться до друку – авторка розповідає про польський досвід.

Поступовий перехід від комунізму до демократії в Польщі – процес, який розпочався 1989-го року, приніс суттєві зміни у економічному розвиткові, але також у демографічній структурі суспільства, якіості життя та публічній політиці.

Як і інші європейські країни, Польща стикнулася із дедалі більшою кількістю людей похилого віку. Сучасний дисбаланс поміж загальною кількістю населення та кількістю літніх людей, а також виразна тенденція до дедалі більшої частки літніх людей матимуть важливі економічні наслідки для країни.

Адже чим більше старіє населення, тим більше очевидною стає потреба у вдосконаленні системи охорони здоров’я та пенсійної системи.

Демографічна ситуація в Польщі вже змінилася і продовжує змінюватися.

Сьогодні населення країни становить 38.5 мільйонів чоловік, але статистичні прогнози твердять, що до 2050 року поляків залишиться лише 32 мільйони. Перша важлива причина – це еміграція, адже після вступу Польші до ЄС спостерігається тенденція до еміграції в розвинутіші країни ЄС. Іншою причиною зменшення населення є низька народжуваність. Якщо в 1950-х роках одна жінка дітородного віку мала 3-4 дітей, то сьогодні переважна кількість жінок має лише по одній дитині.

Магдалена Лешко 

Тривалість життя в Європі

Двома країнами, де сьогодні люди живуть найдовше в світі, є Марокко та Японія. Серед європейських країн лідерами є Ісландія та Італія – тут середня тривалість життя становить близько 83 років. Згідно з даними Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), Польща та Україна мають найнижчі показники тривалості життя у порівнянні із європейськими країнами.

"Коли ми говоримо про очікувану тривалість життя, ми маємо розуміти, що це найуживаніший показник здоров’я населення. Цей показник демонструє, як довго, в середньому, житиме людина залежно від її віку та статі. Наприклад, якщо очікувана тривалість життя в країні становить 77 років, це означає, що народжена сьогодні людина житиме приблизно 77 років", уточнює Магдалена.

В багатьох європейських країнах очікувана тривалість життя, порівняно із 1900-1910-ми роками виросла просто незрівнянно – і це є одним із найбільших досягнень людства та суспільства століття. Наприклад, в деяких країнах цей показник виріс з 45 років у першій половині ХХ століття до 74 років сьогодні.

На тривалість життя впливають багато факторів: наприклад, хвороби, бідність (тому що бідність позбавляє доступу до безпечної питної води та призводить до поганого харчування). Освіта також впливає на тривалість життя та на доступ до системи охорони здоров’я.

Деякі інші фактори також негативно впливають на очікувану тривалість життя: це високий тиск, куріння, високий рівень цукру в крові, а також надлишкова вага. Існує також генетична складова. "Якщо ваші батьки прожили довго, у вас може бути шанс також стати довгожителем. Але немало залежить від того, як ви живете", уточнює Магдалена.

Психологія старіння

В університеті штата Канзас Магдалена викладала курс з "Психології старіння", який розглядав різні поведінкові аспекти старіння: як літні люди вчаться та запам’ятовують, якими є їхні інтелектуальні здібності тощо – як це все виглядає у порівнянні із молодими людьми.

"Звісно, існують спільні речі, які властиві усім літнім людям, але водночас існують відмінності, адже кожен старіє у свій спосіб. Можна говорити про те, що є певні відмінності поміж тим, як люди старіють у Польщі та в США, але набагато більші відмінності існують поміж особистостями.

Є люди, які очікують пенсії для того, щоби розпочати активніший та цікавіший спосіб життя: вони хочуть подорожувати, читати – робити усе те, на що у них колись не вистачало часу. Інші впадають в депресію після пенсії – вони відразу відчувають себе старими та непотрібними. Адже найважливіше – це те, як сама людина сприймає своє старіння. В кожній країні можна знайти абсолютні різні манери старіти", - розповідає Магдалена.

Рішення, пов’язані із завершенням життя

Багато європейців та американців люблять усе планувати: весілля, відпустку, дозвілля, життя після пенсії тощо. Водночас, багато хто зі старших людей замислюється над тим, що буде з родиною у випадку раптової смерті через автомобільну аварію або про те, що бути з будинком у разі смерті господаря.

Нерідко доводиться чути про сімейні суперечки та навіть судові процеси, пов’язані із розподілом спадщини. Щоби уникнути цього, люди в Європі часто намагаються приймати рішення, які стосуються долі їхнього майна після смерті.

"Нікому не подобається думати про це, але, якщо присвятити цьому невелику кількість часу, це може спростити велику кількість проблем, які виникнуть після смерті. Родичі мають знати, де людина хотіла би бути похованою, а також її волю про розподіл майна", - розповідає Магдалена.

В США такі речі часто стають предметом обговорення в родині, а також з адвокатами, тому це нерідко йдеться також про медичну інформацію: наприклад, людина може заздалегідь визначити, в яких ситуаціях вона би хотіла, щоби її позбавили медичної допомоги. Американці справді люблять усе вирішувати за себе, і не дуже покладаються на судження медиків. Нерідко вони знаходять собі "агента" - людину, яка б вирішувала за них усі справи у випадку важкої інвалідності або недієздатності.

"В цьому я бачу велику відмінність поміж американцями, яких заздалегідь турбують питання завершення життя, та поляками, які намагаються уникати обговорювати ці питання", - додає Магдалена.

Евтаназія

Евтаназія (з грецької – "добра смерть") – це практика свідомого переривання життя з метою позбавити людину болю та страждань. Існують різні типи евтаназії, в деяких країнах вона дозволена законом як "позбавлення життя зі співчуття".

"Так, евтаназія цілком легальна у деяких країнах, але потрібно знати, що усе регулюється законом, який визначає необхідні умови для цього. Наприклад, в Бельгії закон вимагає присутності та висновків двох лікарів, а також висновків психолога, якщо розумові здібності пацієнта викликають сумніви (наприклад, у випадку старечого слабоумства). В Нідерландах, евтаназія та асистоване лікарем самогубство легальні. В Колумбії дозволена евтаназія, якщо пацієнт перебуває на завершальній стадії смертельної хвороби і хоче померти раніше", - розповідає Магдалена.

В інших країнах, як-то в Ірландії, евтаназія заборонена законом, але закон дозволяє прибрати апаратуру або лікування, яке штучно підтримує життя, якщо пацієнт цього вимагає.

В США евтаназія легальна в 4 штатах: в Орегоні, Вашингтоні, Монтані та Вермонті.

В цих штатах закон дозволяє пацієнтам на завершальній стадії смертельної хвороби попросити про летальну медичну процедуру. При цьому потрібно, щоби два лікарі погодилися з діагнозом та прогнозом перебігу хвороби, а також із психологічним станом пацієнта. В такому випадку пацієнт має сам прийняти летальну дозу препарату.

"Успішне старіння"

Існує багато теорій про те, що таке "успішне старіння". Базовою ідеєю успішного старіння є уявлення про те, що літні люди мають залишатися активними, щасливими і здоровими. Ці три складові зустрічаються майже в усіх теоріях успішного старіння, але проблема полягає в тому, що це визначення створює додатковий психологічний тиск на людей похилого віку.

"Наприклад, вони можуть думати: "Більшість свого часу я розмовляю з друзями або дивлюся телевізор – отже, я веду недостатньо активний спосіб життя. Я погано старію", - каже Магдалена.

Критерій "активності" дуже відносний, і не варто забувати, що усі люди різні.

Спокійна та врівноважена людина навряд чи раптово перетвориться на енергійного та активного пенсіонера після 65 років. До того ж, переважна більшість літніх людей має нащонайменше одну хронічну хворобу, і це також впливає на їхню активність.

Насамкінець, існують відмінності поміж різними культурними традиціями: американці понад усе цінують незалежність, тоді як в багатьох європейських країнах літні люди віддають перевагу можливості проводити час із родиною.

Відтак, достатньо важко сказати, наскільки активною має бути літня людина, хоча, звісно, заради її власного здоров'я треба її заохочувати до прогулянок, розумних фізичних навантажень та спілкування.

"Я особисто думаю", каже Магдалена, "що якщо літня людина відчуває себе щасливою, то, значить, вона старіє успішно".

Життя європейців – це ініціатива, яку здійснює МГО "Інтерньюз-Україна" за підтримки Міжнародного фонду "Відродження"

powered by lun.ua