Наші хлопці повернулися: до Києва прибув 12-ий батальйон. Фото. Відео

35
25 квітня 2015
Фото Олени Балацанової

Гарні, трохи неголені хлопці обіймали своїх дружин і батьків, а кияни несли квіти, сміялися та плакали, милувалися та пишалися нашими солдатами, нашими захисниками.

Автомобільно-автобусна колона розтягнулася від станції метро "Вирлиця" майже до "Харківської". Вона була якась жовто-блакитно-червона від квітів: жовтих та блакитних хризантем та червоних тюльпанів. 

 
 

Такі сурові на вигляд хлопці, так лагідно посміхалися своїм дітям, цілували своїх дружин, стискали у обіймах батьків. А рідні плакали від щастя та не хотіли відпускати коханих навіть на шикування. 

 
 

За словами Марини, яка зустрічала свого чоловіка, її чоловік наразі приїхав у відпустку на 10 днів, а після цього буде ротація.

Її старшому хлопчику 2,5 рочки, а молодшому 8 місяців. Вона каже, що всі вони дуже скучили і дуже щасливі бачити тата. "Маленький не дуже, бо він за все своє життя бачив його може місяць. Росте бех батька", - каже вона.

 Марина із синочками, які прийшли зустрічати тата

У травні минулого року було сформовано 12-ий батальйон, а на початку червня він уже відбув до зони АТО у Луганьську область. 2-го серпня в Жовтневому районі Луганська, батальйон підняв український прапор. 

 У батальйоні є не лише хлопці, а і такі от гарні дівчата

На сьогоднішній день з зони АТО повернулися три роти батальйону, які перебували у різних секторах. Там лишився лише один взвод у секторі "Б". Весь батальйон наразі знаходиться на відновленні боєздатності. Наразі перед більшістю постане питання чи йти на "гражданку" чи захищати незалежність України.

 

За словами командира батальйону, підполковника Миколи Білосвіта, у Луганській області, у найперші дні батальйон проявив себе із найкращого боку.

"Після 2-го серпня, навіть не знаю як сказати, кожен знає що було. Коли ми не змогли рушити на жоден крок уперед. Але батальйон із честю виконував всі поставлені керівництвом задачі. І ми старалися робити все, що від нас залежало. Хотілося б, аби кеірвництво збройних сил ставило завдання більш конкретно. Як кажуть "замисел" нам поки що незрозумілий. Я думаю, що я висловлю думку всього нашого батальйону, коли подякую всім киянам, волонтерам. Всі знають, що армія, особливо у перші місяці свого існування та бойових дій, існувала лише за рахунов волонтерського руху. Тому хочу сказати велике спасиби киянам та не лише їм, які допомагали нам. Нашим родинам, які підтримували нас. Велике дякую!", - сказав підполковник. 

Хлопців, до речі, зустрічав оркестр. Після шикування, всі разом виконали гімн України. 

Серед натовпу чулося "та відпускайте вже їх додому". Бійці сьогодні спатимуть спокійно, а рідні зігріватимуть їх своїм теплом та любов'ю. 

"Українська правда. Життя"

powered by lun.ua