Інновації для армії. Навігація для військових "КомБат"

Група програмістів за підтримки волонтерського "Народного проекту" розробили систему планування розвідки й координації на полі бою – "КомБат", яку показали усім охочим на минулому iForum, що відбувся у Києві.

Новинка дозволяє в режимі реального часу стежити за переміщенням бійців і підрозділів під час виконання бойових задач, давати вказівки й розуміти, у якому стані певний солдат чи група.

Насправді ця система не нова. Ще в 2012 році Євген Максименко разом із друзями розробив таку програму для координації під час гри в страйкбол. Стару версію розробки удосконалили й додали до неї вимоги військових. Таким чином, було отримано військовий аналог програми з рівнями шифрування, системами захисту, військовою сіткою, голосовою озвуч кою, інтеграцією з дальномірами тощо.

"Наша система є подібною до американської програми Nett Warrior по управлінню підрозділами. У США над її розробкою працюють цілі інститути, є стандарти зв'язку з технікою й так далі. Ми це зробили невеликою спільнотою українських розробників.

Звісно, наші програми не можна порівнювати. Як і не можна порівнювати українську й американську армії", – коментує Євген.

[L]По суті, це такий польовий навігатор. Так само, як автомобільний вказує куди їхати – так і ця програма каже конкретному підрозділу, куди рухатись, які небезпеки на маршруті й де знаходяться сусідні підрозділи.

Ядро системи дозволяє обмінюватись будь-якими даними з аеророзвідки, планшету з балістичним калькулятором тощо.

31-річний програміст не розхвалює продукт, а цілком реалістично дає йому оцінку, вказуючи в тому числі на недоліки.

Фінансування й час розробки: активний період розробки – півроку, ще півроку пішли на пошуки інвестора. Ним стала волонтерська група "Народний проект". За кошти, надані волонтерами, програмісти могли активно працювати над навігацією впродовж робочого дня.

Готовий продукт готові передати на озброєння армії на період АТО.

Євген не виключає, що після закінчення війни програмний продукт може стати комерційним.

На питання, чи можна це назвати справді волонтерським продуктом, відповідає так: "Ми волонтери в тому, що робили цю програму за гроші в 2-3 рази менші, ніж коли б працювали над комерційним проектом. Неможливо півроку сидіти й щось розробляти без зарплати, але зараз ми всі в грошах втрачаємо. Ми могли б заробляти значно більше".

Ноутбук і планшенти для взаємодії командира групи і його бійців. Тут і далі - фото Дмитра Ларіна, УП

Приблизний розрахунок на екіпіровку: планшет - 500 у.о, ще 2.500 коштує спецноутбук, 800 у.о. – рація, 500 гривень чохол.

Готовність розробки: 90%. Зараз проходить тестування новинки одним із підрозділів спецпризначенців. Їм передано 2 ноутбуки й 30 планшетів. Їх тестують у полі бою – і Сombat vision, відповідно до прохань бійців, удосконалює програму.

(відео розробників з сайту CombatVision)

Як це працює: На підрозділ видається ноутбук для керівника й планшети для командирів взводів чи відділень, комплекси з автономними батареями, чохли для планшетів (аби не розбились). У кожного з них – різний рівень доступу до інформації, усю бойову обстановку бачить лише керівник.

Система має інтерфейс із зовнішніми системами виявлення цілей – розвідок із БПЛА, камер тощо. Інтегрувати в програму можна фактично будь-які програми, які в змозі давати інформацію про розміщення противника.

У програму вбудований аналог Google-maps із нарізкою карт. Їх у автоматичному режимі через локальну мережу можна передавати на планшети без наявності інтернету.

Захищеність цієї локальної мережі залежить від того, скільки грошей на неї витрачається.

"Це залежить не від нашого комплексу. За 100 доларів воно буде працювати, але "на чесному слові", за 35 тисяч доларів – буде працювати надійно, але зможете екіпірувати лише один підрозділ замість кількох батальйонів. Треба шукати баланс. Ми його виражаємо в тому, що блокпости не в тилу противника реалізуємо на дешевших системах, а розвідка – використовує дорожчі системи", – пояснює Євген.

Червоні ромби - позиції ворога

Штаб може бачити, які підрозділи де знаходяться, хто в них у підпорядкуванні. Крім моніторингу їхнього розміщення, можна бачити їхній статус. Наприклад, групи потребують ремонту, у них закінчується пальне чи боєприпаси. Також можна побачити конкретний стан окремого бійця – поранений, закінчуються патрони тощо.

Відтак на ноутбуці керівника відображається розподіл підрозділів. Вони ж можуть вносити дані, які отримують на передовій.

Наприклад, "бачимо ворожий танк" – керівник фіксує його місцезнаходження в певній точці й може дати наказ його атакувати, або утримати позиції, чи відійти.

Програма дозволяє проводити попереднє планування операції. А по її завершенню переглянути всі команди й проаналізувати правильність видачі команд і керування операцією.

Можна, наприклад, робити розмітку поля, яке заміноване і при входженні на цю територію, система повідомлятиме про небезпеку

Визначення параметрів цілі, а також найближчих до неї підрозділів. Червона стрілка від блакитного прямокутника до червоного показує, якому підрозділу дано наказ атакувати ціль. Інші стрілки між бликитними позначками вказують, хто у кого в підпорядкуванні

Фото combat.vision

Програми дозволяють вибудовувати маршрути проходження до певної точки й позначати на карті зони.

Приміром, якщо певна територія замінована чи зайнята ворожими військами. При потраплянні бійця туди, система надсилатиме повідомлення.

Євген Максименко

Передбачено також можливість надсилати повідомлення в чаті – "принял", "+" тощо.

Система показує, якими були останні команди й переміщення – ця інформація доступна лише адміністратору. Після проведення операції можна провести аналіз правильності команд і ефективність їх виконання.

Якщо він потрапить до ворога: Для захисту даних використовується блокування екрану з подальшим знищенням даних.

Є розподіл прав користування програмами. Звичайному розвідникові не треба, аби він знав розташування всіх військ. Йому даються права на внесення даних про певний район, і він має передавати інформацію.

Якщо він втратить пристрій, то на ньому буде те, що він наніс за останній час – тобто позиції противника.

Найгірше в цій ситуації не просто втратити планшет – а якщо хтось зробить скріншоти з ноутбука керівника й передасть противнику. Але захисту від цього немає ні в якій системі.

Легкість навчання: Середньостатистичному військовому важко вникнути в принцип роботи планшету.

"Вони лякаються, навіть коли екран на планшеті просто гасне. Тому ми першочергово налаштовані почати зі спецпідрозділів, де зібрані більш-менш спеціалісти", – каже Євген.

Звичайним бійцям можна дати рації, його позиції будуть відсвічуватимуться на карті, і ці позиції бачитиме командир підрозділу, який дивиться карту.

Командиру значно важче – його панель у цій програмі схожа на панель адміністратора сайту, тоді як інших учасників – як звичайних юзерів. Він має створити карту, зареєструвати користувачів, надати їм права.

"Навчання проходить так: я один день я йому все розповідаю, він виходить із квадратною головою. Наступного дня – він це тестує на вулиці й уже може ним користуватись".

Відволікання від бою: Як пояснюють розробники, ці системи мають бути лише в обмеженої кількості людей, бо хтось має стріляти.

"Я можу сказати зі своєї практики: командир виключно грає в стратегію, він занурюється в цю карту, і іноді навіть може не бачити навколишнє середовище.

Ця система не передбачена для того, аби йти стріляти й на ходу щось відмічати. У бою ніхто не клацає. Система потрібна, аби дійти до цілі, указати на карті обстановку, відпрацювати її й провести аналіз", – каже Євген.

Проблемні моменти. Система не має юридичної основи для виконання наказів. Це всього лише візуалізація якогось письмового чи голосового наказу. Але все одне будь-який наказ має бути про дубльований стандартним способом. Отже, накази, передані через програму "КомБат", не мають юридичної сили.

Система може бути ефективною в боротьбі із дружнім вогнем – але для цього вона має бути на озброєнні не в одному, а в кількох підрозділів. А це коштує великих грошей.

У розробників немає своєї апаратної системи, тому все залежить від технічного оснащення кожного конкретного підрозділу. Тестовий підрозділ удалось забезпечити необхідним завдяки "Народному проекту". Однак як це реалізувати для інших підрозділів – незрозуміло. Крім того, є ще проблема наявності захищеного каналу передачі даних.

Аби система була на озброєнні, має бути відповідний документ – а його наразі немає.

Згідно з діючим законодавством, система не підходить Генштбау – у ній не те шифрування, використано Android та Linux, які теж не передбачені до використання в Збройних Силах нормативними актами.

Навіть флешка у розробників у формі маленького танку

Фото Дмитра Ларіна, УП