Куток, прощавай! Дослідники з'ясували, як вправлятися з неслухняними дітьми
Коли малюк качається по підлозі в істериці, то щось йому пояснювати й апелювати до логіки може здатися останнім, що треба робити. А ось експерти вважають, що, в довгостроковій перспективі, ця стратегія – найефективніша.
Про це пише The Daily Mail.
Компромісом – найшвидшим способом вирішення гострої ситуації – можна добитися миру на деякий час, але згодом це може призвести до ще гіршої поведінки.
Експерти опитали понад 100 батьків, щоби взнати, що ті роблять, якщо їхні нащадки не слухаються.
З'ясувалося, що бесіди та пояснення – це найкраща відповідь на "легкий непослух", наприклад, ниття або торгівлю, коли дитина не хоче чогось робити. Покарання будуть не такі ефективні.
А ось коли йдеться про відверту непокору, або коли дитина б’ється, то бесіди стають найменш дієвими. Покарання в стилі кутка – на другому місці, а найкращим виявляється пошук компромісу з малим упертюхом.
Водночас, якщо вам дістався украй "опозиційний" малюк, то готовність батьків іти на компроміси з часом здатна загострити всі його проблеми поведінки, вважають автори дослідження, Роберт Лерзерлі та Сейд Ноулз.
Бесіди ж із дитиною дають найкращий результат після двох місяців, хоча й не діють одразу в момент поганої поведінки.
"На наш подив, часте використання бесід із часом зменшує проблеми поведінки опозиційних дітей, навіть попри те, що це – найменш ефективна реакція, коли потрібно швидко впоратися з непослухом", - зазначають науковці.
На думку дослідників, від опозиційних дітей спершу треба досягти певного рівня слухняності, і тоді вже на них будуть позитивно впливати бесіди. В іншому ж випадку маля просто не чутиме тата і маму.
Із такими дітками експерти дійсно радять практикувати куток або тайм-аут. Одначе дуже важливо, щоби малеча знала, що її покарають за бійку, ниття, тощо ще до того, як вона це вчинить. І дорослий має дотримуватися свого слова, говорить професор педагогіки Енніо Сіпані з Національного університету США.
А ось і хороша новина: на думку вчених, неслухняні школярі можуть бути носіями так званого "директорського гену", який у майбутньому може допомогти їм обійняти якусь високу посаду. Науковці припускають, що певна послідовність генів, пов'язана з помірною схильністю до порушення правил, не до агресії – та ж сама, яка наділяє людину лідерськими якостями.