Директор медичного департаменту Міноборони: Аптечки є тільки у половини військових

Андрій Верба у Міністерстві оборони відповідає за всю медицину в АТО і не тільки – з лютого 2015 року він очолює військово-медичний департамент МО.

До цього полковник медичної служби Верба оперував у військово-польовому шпиталі. Простий пошук у Google видає чимало публікацій з вінницьких сайтів, в яких йдеться і про складні операції в польових умовах, які провів Верба в зоні АТО, і про тисячі інших, які зробив госпіталь під його керівництвом.

Нині в Андрія Верби поле діяльності значно ширше, а в журналістів до нього накопичилось не менше питань.

Верба призначає зустріч у клубі Київського військового госпіталю. Здається, тут йому комфортно. Після перших же хвилин розмови він скручує з серветки імпровізовану попільничку, куди струшує попіл від цигарки.

Керівник медичного департаменту МО геть не схожий на чиновника – емоційні швидкі рухи, коли йому стає цікаво говорити, відверті відповіді на телефонні дзвінки, ніби поряд не сидить журналіст.

"Ось дивіться, як у нас усе влаштовано", – запалюється він розмовою про структуру надання медичної допомоги в АТО і планами її змін так, що починає швидко малювати прямо у блокноті журналіста і навіть ненароком скидає диктофон на підлогу.

В інші моменти він відповідає повільно, ретельно підбираючи слова. Періодично на його обличчі застигає посмішка, яку важко розгадати – чи то іронічна, чи насмішкувата, чи маскувальна, поки Верба обдумує відповідь і перевіряє співрозмовника. Вже після інтерв'ю журналіст спитав його: "Ви готові у разі чого у відставку?" На що Верба зреагував миттєво й абсолютно щиро: "Хоч завтра!"

"Так хто Вас вмовив сюди йти у такому випадку?" – спитав журналіст. Але Верба не відповів. Він лише знову загадково посміхнувся.

МИ ГОТОВІ ХОЧ ЗАРАЗ У ЯКОСТІ ВИКЛАДАЧІВ ЗАЛУЧАТИ ВОЛОНТЕРІВ – КОНТРАКТ, ВІЙСЬКОВЕ ЗВАННЯ І ВПЕРЕД

– Рік тому наша армія взагалі не мала підготовки з тактичної медицини на полі бою. Сьогодні ми знаємо про багато волонтерських організацій, які займаються навчанням TCСC (Tactical Combat Casualty Care. В Україні відома просто як "тактична медицина" – авт.). Що робиться на державному рівні, щоб забезпечити надання першої медичної допомоги на полі бою? Я, наприклад, бачу лише зусилля волонтерів.

– Це питання треба розділити на чотири блоки.

Перший блок – це підготовка лікарів. Другий блок – підготовка фельдшерів. Третій, ключовий блок – це підготовка санінструктора. І четвертий блок – підготовка санітара-стрілка. Одразу хочу сказати, що ми в цьому році повернули в штат наших підрозділів посади стрілків-санітарів і санінструкторів – вони були скорочені кілька років тому.

Тепер по блоках. По першому блоку (підготовка лікарів) питань немає: їх готують вищі навчальні заклади, і з четвертої хвилі мобілізації організовані курси при Українській військово-медичній академії перепідготовки офіцерів.

Тобто це курси на одному з полігонів, для мобілізованих лікарів. Це відбувалося в четверту, п'яту і шосту хвилі мобілізації. На перших курсах (4-та черга мобілізації) було понад 300 лікарів. За історію незалежної України не було одночасно такої кількості мобілізованих лікарів! Тоді такого всебічного бачення, як правильно це провести, не було. Були допущені деякі помилки.

– Які помилки?

– Ми старалися дати їм повний курс підготовки по навичках бойової підготовки, тобто злагодження бойового складу. Але не врахували, що все-таки їх треба було відрядити на відповідний термін по наших госпіталях – щоб вони розуміли, куди вони йдуть.

По-друге, все-таки є суттєві особливості надання допомоги, і особливо це стосується військово-польових терапії, хірургії, анестезіології. Тому з п'ятих курсів ми повністю цю ситуацію виправили.

Вони в стислий термін проходять курс бойової підготовки, і 40-45% підготовки здійснюється за спеціальними напрямками в наших військових госпіталях.

Стосовно другого блоку – фельдшерів. Їх готують медичні коледжі. Військові не готують фельдшерів.

Як виходити з цієї ситуації? Нас підтримало в цьому плані МОЗ, і ми формуватимемо держзамовлення вже на 2016 рік по позиції фельдшерів.

Людина у коледжі закінчує так звану спецгрупу. Це вже – мобілізаційний резерв. Потім ми її беремо на наш полігон, протягом 1,5-2 місяців даємо навики по військовій підготовці, присвоюється військове звання і направляємо в підрозділ.

Це буде характерно і для мирного, і для військового часу.

Третій блок – санінструктори. Тут і є найбільші проблеми.

Що таке санінструктор? Це не медичний працівник. Це може бути людина з базовою середньою освітою або середньою спеціальною, не обов'язково медичною. Ця людина протягом певного часу отримує певні навики надання першої самодопомоги, долікарської допомоги.

Ми затвердили, що 1 вересня цього року на одному з наших полігонів відкриваємо учбову медичну роту, яка буде готувати цих фахівців. Термін навчання – приблизно 2,5 місяці.

Ми плануємо, що в листопаді зробимо перший випуск. Це буде перша державна позиція щодо підготовки цієї категорії за міжнародними системами.

– А хто буде їх готувати?

– Це викладачі і слухачі нашої української академії. У нас за рахунок слухачів і викладацького складу військово-медичної академії 23 офіцери пройшли міжнародні курси і мають відповідні міжнародні сертифікати по ТССС і по інших напрямках.

Також на наших полігонах (є відповідно затверджений графік начальником Генштабу) працюють волонтерські групи, які на сьогодні до 90% повністю закривають це питання по підготовці наших бійців навикам тактичної медицини.

Це буде перший державний напрямок підготовки цих фахівців.

– Різні волонтерські групи використовують досить різні підходи. Яким чином ви вирішуєте, хто буде навчати?

– Усе ви правильно кажете. Це як в релігії – скільки там течій. Я, до речі, у вівторок збирав коротеньку нараду з цього питання, тому у нас ще є затверджені стандарти підготовки по цьому напрямку, вони повністю відповідають стандартам...

– На сайті Медсанбату є перекладений американський стандарт TCCC і новий український. Вони відрізняються. Якщо американський стандарт прописує, що перша твоя дія – ти маєш відстрілюватися і ховатися в укриття, і не повзеш нікуди, поки йде обстріл, то в нових українських стандартах за 2015 рік сказано: відстрілюєшся і йдеш за пораненим (пункт 8). Мені не зрозуміло, якщо хтось вчить, що ти відстрілюєшся і біжиш за пораненим, то це важлива помилка, бо в цей час тебе можуть підстрелити.

– Важлива помилка – це коли ти не надаєш належну допомогу.

– Тут йдеться про послідовність. І вона різна.

– Я вам так скажу: будь-які стандарти – це не аксіома.

– Але вона має бути логічно пояснена?

– Ми з вами починали розмову, що ми 1 вересня маємо відкрити учбову Медичну роту. Я впевнений, що протягом цього першого випуску будуть переглянуті багато позицій по стандартах.

Думаю, що до кінця року ми будемо мати вже більш уніфіковані, більш прагматичні стандарти. До викладацького складу цієї учбової медичної роти ми будемо залучати нашу військову академію.

Основне бачення – зараз йде кадровий пошук, і ми хочемо викладачами в цю учбову медичну роти призначати в якості викладацького складу офіцерів медичної служби, які мають не один рік бойового досвіду. Тому, думаю, що в нас якісні стандарти, і ми їх будемо готові обговорювати і відпрацювати єдиний уніфікований стандарт.

Стосовно того, що в якоїсь держави є щось чудове.

Натовська медицина – це натовська медицина. Але в кожній країні, яка є учасником НАТО, є своя медицина. І по деяких країнах вона суттєво відрізняється від інших країн.

Але система підготовки з надання долікарської допомоги принципово по всіх основних позиціях схожа. Тому й у нас ненабагато ці стандарти відрізняються.

Думаю, у процесі навчання ми прийдемо до уніфікації цих стандартів.

– Я поясню, чому я так напосіла з цим стандартом. Мене насторожує, що цей стандарт виписаний не так давно. Тобто, маючи вже півтора роки війни, маючи волонтерські організації – все одно з'являється стандарт, який збираються "удосконалювати". Зараз відповідно до цього стандарту вчать, що ти повзеш за пораненим, тоді як інший каже, що ти відстрілюєшся і не повзеш. Це принципово різні речі.

– Є різний характер війни. Ті питання, які прописуються в цих стандартах, там більше враховувався досвід минулих війн, тому стандарти будуть перероблятися під вимоги сучасної війни. Тому що сучасна війна зовсім не схожа на ті війни, які велися до цього часу.

Ми знаємо американське ТССС, але ми не знаємо його логістичного наповнення. У нас один санітар-стрілок має зібрати поранених в одному місці й рятувати їх. Він один на 10 осіб, він не може і надавати допомогу, і стріляти. Тож поки що – повзете по пораненого. Поки що. А потім буде видно.

Я розумію, про що ви говорите. Дуже багатьом представникам наших волонтерських організацій, які активно беруть участь у цьому напрямку, я пропонував, пропоную і готовий пропонувати: будь ласка, ми готові хоч зараз у якості викладачів учбової медичної роти залучати волонтерів.

Ми готові розміщати їх на ці посади.

– Тобто, якщо до вас прийдуть з "Реаго" чи "Patriot Defence", і скажуть, що ми хочемо навчати в цій учбовій роті, ви їх візьмете замість офіцерів?

– Так, контракт, військове звання і вперед. Офіційний викладач, офіційне військове звання. Тільки "за".

– При якій зарплаті?

– У військових немає зарплат, є оклад. Думаю, зараз офіцер має тисячі чотири.

Фото www.myvin.com.ua

ПРИ ПОШКОДЖЕННІ МАГІСТРАЛЬНОЇ СУДИНИ САМОСТІЙНА ДОПОМОГА ПРИМАРНА. ОСНОВНУ РОЛЬ ТУТ ГРАЄ ВЗАЄМОДОПОМОГА

– Ще питання по медичній академії. У цих нових стандартах, які вони виписали, згадуються не турнікети, які зараз використовуються в армії НАТО, а там прописані джгути Есмарха. І намальовано, як їх накладати. Тоді як зараз усі наші волонтери везуть CAT, там прописані джгути Есмарха. Це реально сильне відставання. Яким дивом у 2015 році з'являється стандарт з джгутами Есмарха? Як?

– Поясню. Дуже просто. В цьому році ми закупили вже близько понад 30 тисяч турнікетів. Все інше – джгути Есмарха.

Ми не США, ми не Ізраїль, не Британія, не Франція, не Германія. Ми держава, яка на сьогодні веде війну. І ми держава із зовсім невеликим гаманцем.

Давайте виходити з реалій. Якщо є можливість, і є можливість забезпечити негайно, наповнити, – треба приймати рішення.

Техніка накладання джгута Есмарха (фото з нових стандартів І-СТ-3). Водночас на сучасних курсах ТССС навчають накладати джгут самому собі у темряві однією рукою. Уявіть, як це зробити таким джгутом Есмарха

Тренування з накладання джгутів САТ

Тому ставити зараз питання, щоб повністю забезпечити по всіх напрямках, за міжнародними стандартами – ви розумієте, скільки це коштуватиме, і чи є відповідний фінансовий ресурс у держави?

Медицина – це найдорожче, що може бути.

– Ви рахували бюджет, скільки це буде коштувати?

– Я чудово знаю бюджет МО по своєму напрямку, стаття 2220. І чудово знаю, скільки ми подали на 2016 і 2017 рік.

– Волонтери взагалі вважають, що найкраще, що зробило МО, це купило хімічний кровоспинний засіб QuickClot. Питання по турнікетах – чому вирішено взяти український аналог, про роботу якого зараз мало відомо?

– Прописано як "механічний засіб для зупинки кровотечі". На торги вийшли фірми з пропозиціями з 160 і 400 з чимось гривень. Ми вимагали, щоб були дослідження в зоні АТО про його використання, і ми отримали понад 80 відгуків з зони АТО.

Далі. Експертною комісією пройшло ретельне вивчення турнікету, про що є протоколи й підписи відповідних фахівців.

Ми двічі проводили цю процедуру. І по тендерній процедурі, по вимогах, ми закупили понад 30 тисяч турнікетів українського виробництва. І є відповідні відгуки, є відповідна оцінка експертної комісії по цьому питанню.

– Вони випробовували їх в АТО?

– Так, на передок віддавали.

– Зі згоди бійців?

– Є підтвердження. Перший вид допомоги – це само- і взаємодопомога.

Важливо, щоб ви зрозуміли, що при пошкодженні магістральної судини самостійна допомога примарна. Основну роль тут грає взаємодопомога. Бажано, щоб біля бійця був або товариш, який допоможе йому надати допомогу, або санітар-стрілок.

Так, є розробки наших волонтерів зі спеціальною формою одягу, коли й на нижніх, і на верхніх кінцівках є "вбудовані" джгути. Думаю, з покращенням економічного стану в державі ми прийдемо до цього питання, коли в спецпідрозділах буде така форма одягу.

– Мене насторожують висновки українських інститутів, які кажуть, що це якісне й хороше... Ви знаєте, як висновки купуються.

– Нічого не купується.

– Думаю, правильно було б віддати якомусь міжнародному дослідному інституту, який міг би його перевірити.

– Щоб "зняти соціальну напругу"? Ви вважаєте, що зараз є соціальна напруга в цьому питанні?

– Серед багатьох волонтерів точно є напруження. Адже в даному випадку це джгут – якщо він неякісний, то боєць не зможе зупинити кровотечу і просто помре від крововтрати.

– Ви знаєте, яка потреба в хімічному засобі для зупинки кровотечі? – 5%. Головна потреба – своєчасне і грамотне тампонування рани й фіксація пов'язки.

– Я ж говорю про джгут...

– Може бути венозна кровотеча, і там йде тільки тампонування. А накладання джгута лише усугубить стан пораненого або травмованого. Тому потреба в хімічному засобі зупинки кровотечі конкретно на передньому краї – це 5%.

Ми розібралися, що це має бути на основі каоліну, однозначно. Ми зараз будемо дозакупати, нам виділили відповідний ресурс для закупівлі, ще нам потрібно до 30 тисяч найменувань хімічного засобу для зупинки кровотечі.

В Україні зараз зареєстрований препарат, пройшов клінічні випробовування...

– Він довго зупиняє кровотечу, 6-7 хвилин...

– ... пройшов випробування, на основі каоліну. Тому, коли ми будемо запускати тендерну процедуру на закупівлю каоліну, знову прийматиме рішення експертна комісія.

Якщо вона прийме рішення, що QuickClot кращий – будемо закупати QuickClot. Якщо буде прийнято рішення, що український препарат відповідає позиціям, значить буде український препарат.

Зрештою, думаю, країна налагодить виробництво тих компонентів, які будуть наповнювати склад і аптечки, і інших засобів для медичного напрямку.

Фото chodtrk.com.ua

– Давайте розберемося до кінця з аптечкою. У складі аптечки насправді немає оклюзійної пов'язки, немає назофарингальної трубки. А це як раз потрібні компоненти.

– По назофарингальній трубці. Якщо ви зараз зберете всіх волонтерів за цим столом, ви отримаєте зовсім протилежні відгуки щодо потреби в цій самій трубці.

Особисто я не чув – я не позиціоную себе як директор департаменту, як позиціоную себе як військово-польвоий хірург – я не чув жодної пропозиції від людей на передку, коли б була потреба у використанні назофарингальної трубки.

Постановкою трубки, на мій погляд, має володіти санітарний інструктор. От у сумці санітарного інструктора трубка є, і не одна.

Щодо оклюзійної пов'язки. Ми прийняли рішення з волонтерами: у нас є індивідуальний перев'язочний пакет, і на складах ще досить велика кількість. Ви знаєте, що таке ІПП? Що саме ця пов'язка ІПП – як була призначена для цієї функції, так вона й лишилася.

Виберемо запаси, будемо купувати оклюзійні пов'язки.

– Тобто, поки запаси ІПП у нас не зійдуть, плівку ми закуповувати не будемо?

– Це не зовсім державний підхід, на мій погляд: якщо є ІПП і функція його призначена як оклюзійна, не використовувати ІПП в цьому напрямку.

– Вони старі – 70-80-х років.

– Ми зараз ведемо про саму упаковку, а не начинку. До речі, якщо брати по начинці самого пакету, то, наприклад, якщо ви проведете складний хімічний аналіз бинту, то там 100% якась індійська бавовна.

Навіть візуально порівняйте якість того бинта і сучасного – це різні речі!

І для чого нам потрібна бинтова пов'язка? Для фіксації. І ні в якому разі для осмоса, для цього є зовсім інший препарат.

НА СЬОГОДНІ ПОТРЕБА В АТПЧКАХ В ЗОНІ АТО ЗАДОВОЛЕНА ТІЛЬКИ НА 50%

– Ще по аптечках. Я зустрічала багато повідомлень і на сайті МО, що всі будуть забезпечені індивідуальними аптечками. Але забезпечені далеко не всі. Я нещодавно говорила з волонтером, який підтвердив, що наприклад, у 17-й танковій бригаді аптечок немає. Як так?

– Немає.

Армія на початок 2015 року, до лютого, була 150 тисяч. Департамент отримує потребу з низу. Дана потреба, сформована Збройними силами, – на 93200 аптечок на початок року.

При 150-тисячній армії. При тому, що в зоні АТО на той час були 30-35 тисяч.

93 тисяч на 150 тисяч – це вже була закладена 75% потреба. Ми чудово розуміли, що тисяч 35-40 піде в зону АТО, а все решта куди піде? На НЗ. Все чотко, все нормально.

А далі починаються цікаві речі. Відпрацьовано склад аптечки, запущена тендерна процедура. Я ж хірург. Тендерна процедура, відповідні документи і фірми, які вийшли на торги й передбачають свою перемогу по процедурі, почали надсилати в департамент, що Міноборони має сплачувати 7% податку.

І тут все класно.

В бюджетному кодексі України прописано, що всі вироби медичного призначення підлягають 7% оподаткування. А стаття 32 прикінцевих положень суперечить цьому. І тому як поступати?

Ті вимагають 7%, а департамент фінансів погодив без 7%, спираючись на прикінцеві положення статті 32. Якщо брати 7% – це плюс мільйони, якщо без – ті не продають. Що робити?

Два місяці це був просто ад, отакий пакет документів. І тільки рішенням Кабміну відмінено цю позицію по 7%. Але тільки на той заявлений перелік, який йшов на закупку аптечки.

Два місяці – адов круг. Виграли дві фірми – два і сім лотів. Два місяці й усе наповнено, до 31.07 питання закрито.

Проходить буквально зо три тижні – і друга фірма, яка взяла сім лотів, звертається й каже: дайте попередню оплату, у нас немає коштів. Але ж ви прийшли на процедуру, вас визнали переможцем! Ні, дайте 50% передоплати, щоб ми почали відшивати підсумки. А по закону не можна, тому що це не аптечка, це підсумок, це не є виріб медичного призначення.

Передоплату можна давати, якщо це є медичний виріб. Тому ми розуміємо, що це – "ні". Ми довго їх умовляли, щоб вони розірвали цей договір, бо інакше геморой був би по цей час.

Тепер є тільки два лоти – тільки 20 тисяч. Закінчилась процедура, і ще десь протягом трьох-чотирьох тижнів з'ясовувалася позиція по самій тканині. Тому що тканина завезена з-за кордону, а за всіма ДСТУ немає можливості перевірити її якість.

Хоча й зразок був, тканина дійсно якісна, але це на око, а має бути відповідний документ. І цей круг аду пройшов.

На сьогодні в зоні АТО офіційно знаходиться більше 30 тисяч аптечок.

– При потребі?..

– Ви знаєте, скільки зараз в зоні АТО? На сьогодні потреба задоволена тільки на 50%. 20.08 буде підписано договір на другу частину, це на 70200 штук. Уже є бачення, що числа 27-го будуть завозитись підсумки, комплектація – і пішли-пішли.

Тому по трохи в кожний сектор ми надаємо. Але вже є факти трошки інші, так.

– Ви можете дати мені ці данні, щоб було видно, чи їх не продали?

– Хто їх мав продати?

– Бариги.

– Яким чином, на якому етапі? Їх може продати тільки боєць або провізор, який їх отримав. Але думаю, що він цього не зробить, бо є накладна і номер. Ми говоримо про державні аптечки.

Згідно наказу начальника Генштабу, в аптечки є інвентарний номер. Якщо Верба отримав аптечку, то, вийшовши з поля бою, він має здати зброю й аптечку. Для чого? Щоб оновити її вміст.

Якщо Верба не здав свою аптечку, вийшовши з зони АТО, він має нести відповідальність – адміністративну чи іншу.

– Тобто, якщо продають, то це скоріше аптечки волонтерів?

– Ви бачили аптечку? Там написано, є нашивочка, і дуже її важко відірвати – сам пробував, не вийшло, матеріал там хороший.

– В аптечках, про які Ви говорите, наповнення буде, як Ви розповідаєте, чи чогось не вистачатиме?

– Ви знаєте, що в багатьох країнах, які входять до НАТО, склад або подібний, або значно менший. Знаєте, що менший набагато.

– Якщо враховати бинт і зеленку, то менший.

– Зеленка не враховується. В деяких державах є та сама трійка. Моєю мрією було, що аптечка має бути одна для всіх силовиків.

Спецоперації ми не беремо – там інше наповнення, інші потреби. Але для ЗСУ, для Нацгвардії, МВС, прикордонників – для всіх силовиків одна.

І моя мрія була, що це має бути держзамовлення, українське виробництво, потужне, нашиває, само накладає, запаковує і розсилає.

В законі є відмінена позиція – включення державного замовлення медичного призначення. Цього тижня ми збирали нараду з усіма силовиками, щоб у всіх силовиків була одна аптечка.

0203 – це наказ, в якому вона затверджена, це наказ начальника Генштабу, і на особливий період, на військовий період начальник ГШ є головним військовим. Для силовиків це дорога аптечка.

– Яка її вартість?

– Понад тисячу гривень. Це дорога вартість. Тому я вважаю, що у нас непогана вийшла аптечка. Але зменшувати деякі позиції треба.

– Наприклад?

– Тільки після висновку експертної комісії. А так аптечка непогана.

– Але якщо їх порівняти, вони відрізняються від натівських.

– З якою державою?

– Типова аптечка IFAK, яка є у військових НАТО.

– Україна зробила не такий шлях, як робила Америка за 200 років – ми за 5 років пройшли цей шлях. І в Україні має бути своя. Україна – воююча держава на сьогодні...

Аптечка IFAK (Individual First Aid Kit, Індивідуальна аптечка для надання першої медичної допомоги). Склад: Турнікет CAT або SOFT, Гемостатик (засіб для зупинення кровотечі у вигляді бинта) QuikClot Combat Gauze Z-Folded , Celox Gauze), бандаж, назофарингіальна трубка саме вашого розміру, лубрикант (без нього ввести трубку значно складніше і боляче). Окклюзійна пов’язка HALO для поранень в області грудей (у комплекті зазвичай є дві пов’язки — на вхідний і вихідний отвори. Також бувають із клапаном. Це важливо, якщо у бійця развивається напружений пневмоторекс. Якщо наклейка з клапаном, то декомпресійна голка непотрібна). Декомпресійна голка (для вирішення проблеми напруженого пневмоторекса). Індивідуальний комплект таблеток, який приймається відразу після поранення і запивається водою. Протиопікова гідрогелева пов'язка. Гумові одноразові медичні рукавички. Тактичні ножиці. Пластир гіпоалергенний на нетканій основі. Перманентний чорний маркер (для нанесення записів про час накладання турнікета). Карта огляду пацієнта (у ній будуть записані всі дії, здійснені стосовно пораненого до моменту його доправлення у лікарню), підсумок для аптечки ("Медсанбат")

– Що Вам дає підстави вважати, що наші науковці здатні зробити те, над чим американські інститути працювали дуже багато років? QuickClot і Celox з'явилися не за півроку, над цим працюють довго.

– До мене на цій посаді надходить багато інформації по наукових розробках, не кустарних, а наших науково-дослідних інститутів, які, до речі, володіють напрямком нанотехнологій – але для того, щоб легалізувати і поставити їх на виробництво, це треба пройти шлях Мойсея.

На мій погляд, треба давно було б створити комітет, бюро, асоціацію, яка піклувалася б, щоб в цей комітет заходили всі нанотехнології, усі напрацювання державних і, можливо, недержавних структур, ініціативних людей, дуже швидко проводити експертизу, дуже швидко проводити клінічне випробування і запускати на потік.

І ви побачите, що у нас потенціал і IQ не набагато менший, ніж там.

– Мова не про потенціал. Науковці кажуть, що якщо раніше можна було зробити якесь дослідження, використовуючи простий телефон і шнурок, то зараз використовують серйозне обладнання, і це коштує величезних грошей. І щоб створити QuickClot і Celox, використовується круте обладнання, яке коштує великих грошей. Ми намагаємося зробити це на колінці. У нас цього обладнання немає, тому що наукова сфера у нас хронічно недофінансована.

– Я зараз суб'єктивну думку висловлюю, якщо ми не будемо старатися...

– Ми маємо інвестувати. Але з іншого боку, у нас йде війна, і ми говоримо про препарати, які рятують життя. Це не просто пояс, спідниця, ми говоримо про серйозні речі, про кровоспинні засоби. Якщо наш кровоспинний засіб діє 6-7 хвилин, то нащо він потрібен?

– Тоді ми далі купуватимемо QuickClot, вимушені будемо купувати аналоги. Але вітчизняний виробник має вже запускатися. Тому що ми повинні на НЗ мати...

Будь-яка потреба розраховується на 110%. Починаючи з того, що армія була 150 тисяч, а було замовлено 93 тисяч – це 75%. Але ми закладали це як 110% в зоні АТО.

Зараз армія 250 тисяч, грубо кажучи. Тож якщо брати для всієї армії, то на складах має бути 250 тисяч аптечок. Тому, будь ласка, формується потреба в Генштабі – і на 2016 рік буде збільшено фінансування на ці потреби.

В цьому році у нас бюджет по спеціальному фонду 230 мільйони. Я прийняв рішення, що вони не мають лишатися в центральному апараті.

75% пішло на госпіталі й на нижню ланку, тому що формувати замовлення має людина, а 25% тільки лишилося на центр.

25% – це 93 тисячі підсумків і 8,3 мільйони на апаратуру. Так, на апаратуру також.

Спочатку було бачення: купити один комп'ютерний томограф, от вкрай потреба була для одного з наших центральних госпіталів. Але я прийняв рішення, що 8,3 треба розписати також на війну. А на війну що треба? Це наркозно-дихальна апаратура, щоб підсилити госпіталят другого ешелону.

Коли у мене по Дебальцево була ситуація, по Артемівську, не вистачало наркозної апаратури – я дав розпорядження, і ми знімали з наших госпіталів і підсилили.

Щоб не знімати з госпіталів і підсилювати, 8,3 – це закупівля наркозно-дихальної апаратури в госпіталі другого ешелону.

Далі. Моніторинг, спостереження – він потрібен і в мобільних госпіталях, і в наших групах підсилення, які працюють на території лікарень. Це й потреба в рентгенівському апараті для Дніпропетровського госпіталю. Тому таким шляхом пішли.

Але потреба в тій самій діагностичній апаратурі в госпіталях надзвичайно висока. Дай Бог, на той рік буде більша можливість держфінансування, і ми будемо підтягувати.

– Американці хотіли госпіталь передати, і з цим виникла купа проблем..

– Ми його вже взяли. Канадський госпіталь моїм рішенням, яке я підтримував, ми віддали в 59-ий. Тому що наметового фонду 59-го шпиталю вже просто не існує.

Там був отриманий в 2006 році французький госпіталь, якому на той час вже було близько 20 років, а 59-й госпіталь в період з 2006 по 2014 рік розгортався понад 10 разів, бо він брав участь у всіх навчаннях.

А тільки у зоні АТО він розгортався в польових умовах чотири рази. І один раз дуже швидко, бо ситуація була дуже негарна. Тому наметовий фонд пішов сюди.

А от зараз – проект, яким я хочу і буду жити. Тут квінтесенція. Це госпіталь в їх класифікації другого рівня. У нашій класифікації це не госпіталь другого рівня, це по суті медичний пункт.

– Що значить госпіталь другого рівня?

– У них своя класифікація.

– Перша – це яка?

– Госпіталь першого рівня – це один невеликий намет. Друга – це серйозніший центр, де вже може бути апаратура, штат лікарів.

Як це відбувається зараз? На передовій пацієнта мають стабілізувати. Це робить санітар-стрілок. Він витягує з-під обстрілу і надає першу допомогу – накладає джгут і збирає бійців у так звані "гнізда", які захищені від обстрілу. Далі з пораненим працює санітар-інструктор.

Далі йде медична рота, яка у тому числі евакуює бійця і стабілізує до моменту, коли його доставляють до медичного госпіталю чи лікарні. Вона посилює допомогу пораненому тим, що має фахівців.

Аби все це працювало злагоджено, має бути бронетехніка на передовій (Саксони та МТЛБ), нормальний мобільний зв'язок, навчені кадри й санітарна техніка.

Ось якщо це логістичне наповнення є – питань з евакуацією нема.

У нас найслабше місце – санітарний транспорт. На сьогоднішній день при 100% потребі є 85% транспорту. З них 40% – це те, що волонтери надали. Це реанімобілі різного класу – від А до С.

Клас С – нам тут не потрібен, тут мають бути повнопривідні швидкі автомобілі класу А.

Наповнити повністю позицію санітарного транспорту в цьому ланцюгу ми не можемо – їх потрібно 150-200 штук. Але під ціль треба теж створювати центри забезпечення – міняти деякі деталі, фільтри. А в нашій державі не налагоджено виробництво санітарного транспорту.

УАЗики, Соболі, Газелі – це все російські машини. І ми телефонуємо на заводи – Львівський, Кременчуцький, смикаємо їх: "Шановні, працюйте, створюйте свою техніку".

Ми серйозно зрушились у напрямку автоперев'язочних (АП), пересувних стоматкабінетів (ПСК) і пересувний рентгенкабінетів (ПРК). Є ще окрема потреба – ДДА. Це установка, яка дозволяє пацієнтам митися – душова дезінфекційна установка. Усе це в нас нині на базі автомобілів ГАЗ-66.

Так-от, ми вийшли з позиції, що у нас є вітчизняний виробник КРАЗ. І ми відпрацювали медико-технічні вимоги під АП, ПРК. А оскільки це вітчизняний виробник, то й питання сервісного обслуговування вирішується.

А от санітарний автомобіль – для нас зараз найбільша проблема.

Стосовно мобільного госпіталю. Їх три в зоні АТО (малює у блокноті журналіста). От, є мережа лікарень і передок.

– Ви намалювали так, що мобільні госпіталі стоять за лікарнями.

– Так і є. Вони стоять на відстані 50-60-100 кілометрів від передку. Але їх будемо пересувати, вони ж мобільні. Лікарні використовуються для того, аби швидше надавати допомогу – вони ближче до передку.

Медична рота складається зі 120 осіб. По суті, це міні-лікарня з можливістю проведення оперативних втручань. Але справа в тому, що вона не має дозволу на використання наркотичних препаратів. І ми медичну роту, її вузьких фахівців використовуємо в лікарнях на посиленнях. Але дуже скоро ми поставимо на цьому жирну крапку.

Ми хочемо замінити її структурою, яка є у мобільному госпіталі, наданому американцями.

Це надзвичайно важливий момент. Це буде автомобіль, який буде укомплектований лікарями. Він підійшов – палаточку розкинув, і надає допомогу. І пересуваєшся у залежності від оперативної обстановки.

Я ХОЧУ ДО ПОКРОВИ ПОКЛАСТИ НА СТІЛ ПРОГРАМУ РОЗВИТКУ МЕДИЧНОЇ СЛУЖБИ ЗСУ НА 5 РОКІВ

– Коли приходили на цю посаду, Ви чітко розуміли, що хочете, виставляєте собі цілі. Що Ви хотіли?

– (сміється) Я жив нормальним якісним життям головного хірурга регіону. Але мене зовсім не влаштовувало те, що відбувається в зоні АТО – не те, що відбувається в госпіталях, а саме в зоні АТО. Але я – госпітальний офіцер. Я пройшов усі етапи – 5 років відслужив у військах, всю цю кухню я знаю. Але мене цей бардак не влаштовував.

Моя мрія була запустити й провести організаційні зміни в зоні АТО. Я так собі уявляв, що це дуже висока посада. Наведу порядок швидко – і мене відпустять. Потім я почав підтягувати однодумців, і ми повністю поміняли структуру медичної служби АТО.

Ми прибрали цих хлопців, які не мають рівня освіти й підготовки.

Я почав спиратись на госпітальних офіцерів. Особливо це потім виявилось по сектору Б і С.

І захід до медичної служби був інший.

Жодний офіцер у неї не заходив, поки не приходив на кафедру ВМС і не поновив свої знання. Він мав чітко розрахувати санітарні втрати, потребу в лікарських засобах, в медичній техніці, визначити евакуаційні напрямки. Я хочу до Покрови покласти на стіл програму розвитку медичної служби ЗСУ на 5 років.

По програмі у нас були напрацювання, але ми не бачили воєнної доктрини. А її скоро буде прийнято, і основні моменти ми знаємо. Програма має бути практична й чітка, які напрямки розвиваються.

– Я не розумію, як так виходить, що дуже багато всього робиться волонтерами, і попри це, вони не залучаються активно до роботи з вами.

– У питаннях евакуації деякі волонтери працюють дуже добре. Але для того, аби вони були ще ефективнішими, потрібно, аби вони заходили в загальну евакуаційну сітку, бо начмед АТО має розуміти, де і які сили у нього є. А дехто ще хоче займатись махновщиною. Організація єдиної системи. Воно має бути в загальній сітці.

– Ця сітка зараз є?

– Так, зараз є проект про наповнення її GPS-навігаторами.

– Так, це робить команда розробників на чолі з Євгеном Максименком. Мене цікавить, відколи працює сітка?

– Почала з квітня-травня.

– І ще про залучення. Я так і не зрозуміла, чому ви не залучаєте іноземних інструкторів з НАТО для навчань з тактичної медицини.

– Без питань. Ось вам полігон, ось ще один. Будь ласка. Усе має бути офіційно оформлено, аби потім було з кого спитати. Виділяємо полігон, і повністю працюйте по цьому напрямку. А на іншому – інша група працюватиме.

Бо зараз, якщо послухати деяких волонтерів, у нас майже кожен третій українець ці курси проходив. Але ж це не так.