Як говорити з дитиною про теракти: поради батькам

"Не відкладайте, розкажіть про це дітям. Швидше за все, ваша дитина все одно взнає про те, що сталося, і найкраще, якщо взнає від вас, щоби ви могли дати їй відповіді на запитання, повідомити факти та задати правильний емоційний тон", - наголошує нью-йоркський психіатр, президент Child Mind Institute Гарольд Коплевіч.

Важливо постаратися зберігати спокій під час розповіді, бо діти "зчитують" із дорослих тривогу. Коплевіч радить довіяти своїй інтуїції, адже саме ви найкраще знаєте вашу дитину і розумієте, як з нею треба говорити.

Поради, як обговорювати цю непросту тему з дитиною, залежно від її віку, наводить Time.

Дошкільнята

Це єдиний вік, у якому експерти радять уникати або мінімізувати розмови про теракти. 5-річки схильні змішувати свої страхи з реальними фактами, пояснює Коплевіч. Краще обмежити доступ дитини до новин. На запитання, якщо вони виникають, треба відповідати, але обережно.

"Пам'ятайте, не треба давати їм більше деталей, ніж вони запитують", - підкреслює психіатр.

Діти молодшого шкільного віку

"Якщо діти знають про те, що сталося, розмова, яку ведуть батьки, має бути зосереджена на благополуччі дитини", - говорить психолог Пол Коулман.

Він радить не розказувати дитині зайвих деталей, скільки точно людей загинуло тощо, уникати надмірного драматизму та використання страшних слів.

"Якщо ви дуже засмучені, і вони це помітили, запевніть, що з вами все буде добре, що вас просто засмутила ця новина", - каже психолог.

Не треба уникати або ігнорувати запитань дітей, ставитися до їхніх страхів як до дурниць. У розмові варто наголосити, що такі події стаються вкрай рідко, що злочинців піймали, що є дуже мало шансів на те, що таке трапиться з дитиною. Діти такого віку егоцентричні, їм здається, що все погане спрямоване не них.

"Дайте дітям зрозуміти, що вони з безпеці, що їх люблять", - радить Коулман.

Діти середнього шкільного віку

Не думайте, що якщо ваші діти вже трохи виросли, ви знаєте напевно, як вони почуваються. Спитайте їх, чи чули вони про теракти, що вони думають із цього приводу. Не переобтяжуйте розмову деталями, навіть якщо дітей вони цікавитимуть.

"Давайте прості відповіді на питання, запевніть, що вони в безпеці, що дорослі дуже стараються, щоби такі речі більше ніколи не траплялися", - говорить Коулман.

Хай вас не лякає, якщо син чи дочка виявлятимуть байдужість до трагедії. Дитячий мозок по-різному обробляє інформацію, каже він.

"Хтось може захотіти більше часу проводити з рідними, хтось – на самоті. Важливо дати зрозуміти дитині, що по-різному висловлювати свої почуття – це нормально – наприклад, людина може сумувати, але не плакати", - зазначає психіатр.

Заохочуйте дітей проговорювати їхні страхи, особливо якщо нещодавно вони самі ставали учасниками якихось стресових інцидентів. Також експерти радять виробити разом "план безпеки", наприклад, що робити, якщо виникла пожежа, де буде ваше місце зустрічі, якщо станеться щось непередбачуване.

Старшокласники

Вони, найімовірніше, і самі багато читають про ці події в соцмедіа, обговорюють із друзями.

"Для тінейджерів дуже типова відповідь, що вони не хочуть про це говорити", - каже Коплевіч.

"Спробуйте почати розмову в той час, коли ви робите щось разом, тоді бесіда не здаватиметься надто напруженою чи конфронтаційною", - зазначає він.

У бесідах із тінейджерами важливо випромінювати спокій, ділитися власними почуттями. Зі слів Коулмана, запевняти підлітка, що з ним ніколи такого не станеться, що він ніколи не втратить нікого з близьких – марно, він не повірить. Краще говорити про те, наскільки мала ймовірність, що таке станеться.

Обов’язково треба проговорити, як дитина має діяти у випадку надзвичайної ситуації, куди має піти, якщо не може дістатися домівки, з ким зв’язатися, якщо батьки недоступні.

Також експерти радять підняти тему насильства та його наслідків, важливості вміти вирішувати проблеми в інший спосіб.

Коулман радить батькам дітей будь-якого віку пам’ятати про чотири речі:

Потрібно шукати приховані питання та страхи. Питайте, що вони думають про ці події, що кажуть про це їхні друзі, що хвилює їх найбільше.

"Мета – виходити не з того, що з вашою дитиною все гаразд, бо вам – батькам – простіше повірити, що цк так. Деякі діти можуть не говорити про свої страхи або не могти їх озвучити, якщо дорослий не захоче спитати", - каже психолог.

Треба діяти. Повсякденне життя має йти, як завжди – виконання домашніх завдань, ритуали вкладання спати тощо – усе це відволікає та заспокоює.

"Слушний час, щоби вони зробили щось хороше для інших", - радить Коулман.

Допомогти старенькій сусідці, притримати двері перед незнайомцем – такі речі нагадують дітям, що у світі є добро, позбавляє почуття безнадії.

Мати почуття. Коли дитина чує від вас "Нема про що хвилюватися", вона розуміє, що ви, можливо, не та людина, якій можна розказати про свої страхи. Показуйте дитині, що ви її розумієте, хай говорить.

Заспокоювати. Якщо ви впевнені, що дитина розказала вам про всі свої страхи, намагайтеся дати їй відчуття безпеки.

"Запевніть її, що хороші люди стараються допомогти і не допустити майбутніх атак", - каже Коулман.

І наостанок всі експерти одностайні в одному: найкраще, що можуть зробити зараз батьки, це якомога більше часу проводити разом із дітьми.

Нагадаємо, через події на сході України в 2015-му році значно зросла кількість дітей, які телефонують на національну гарячу лінію з запитаннями про війну та про смерть.