Щастя=турбота. Як поляки дбають про бездомних тварин

671
18 листопада 2015

"Той, хто говорить, що щастя за гроші не придбаєш, ніколи не купував цуценя", – якось казав Вілфред П.Лямптон.

Для покинутих тварин рецепт радості ще простіший: "Якщо хочете зробити нас щасливими, заберіть до себе". Саме цей напис значиться під фото собак та котів на сайті польського "Товариства опіки за тваринами" ("Towarzystwo Opieki nad Zwierzętami w Polsce").

Пан Лукаш Бальцер головує в організації та наразі очолює роботу притулку в містечку Целестинові. Він якось сформулював принцип: "Приймаючи собаку в свою родину, Ви рятуєте двох. Одна знаходить дім, а для іншої є вільне місце в притулку".

Польські поборці прав тварин поділились й іншими принципами небайдужості.

Турбота

"Товариство опіки за тваринами" є найстаршою організацією такого типу в Польщі. Заснована у 1864 році, ця спільнота була третьою у світі після США та Великої Британії. На початку в притулку було близько 50 псів, з часом і за допомогою пожертв, кількість "резидентів" збільшилась.

Сьогодні постійними мешканцями є в середньому 400 собак та котів. Звісно, когось забирають, але і нові тварини прибувають.

 

Лукаш Бальцер пояснює, що притулок може прийняти стільки собак, скільки дозволяє наявність кліток. Крім того, сам заклад є специфічним: сюди з лісів привозять диких псів, що досить довго соціалізуються. Крім того, є старі мешканці , що знаходяться тут кілька років.

Місця облаштовано для здорових тварин, окремо для хворих та окремо для диких, на яких чекає соціалізація.

Ремонти в притулку – річ звична. Нещодавно тут також було проведено певну модернізацію. Це й не дивно, адже деякі клітки знаходяться в експлуатації понад 10 років. Проте нових теж немало, вони вже мають між собою перегородки, щоб сусіди не сварились. Клітки вистелені соломою, як і старі клітки, аби чотирилапі не замерзали.

 

На території притулку є операційна та оглядовий кабінет. Тут зберігаються і ліки для собак – у разі проблем з нирками, сильної втрати ваги, алергії, тощо.

Кожен чотирилапий пацієнт має амбулаторну картку, усі дані також занесено в електронну систему.

Кімната для лікування тварин у притулку 
Кожен чотирилапий пацієнт має амбулаторну картку, усі дані також занесено в електронну систему. 

Взагалі до порядку прагнуть у всьому. Ідеться не лише про відеоспостереження по всій території. В комп'ютерній системі міститься реєстр не лише наявних мешканців, а й окремо собак, що перебувають на карантині, тобто коли є підозра на те чи інше захворювання.

Додатково ведеться ревізія кліток та іншого приладдя.

В притулку працює 200 волонтерів, які не просто опікуються тваринами, а й дбають про імідж самого притулку, його сприйняття. Пан Лукаш та інші активісти неодноразово помічали, що в інших людей такі місця часто асоціюються з чимось страшним та занедбаним.

 

Інформування людей про життя покинутих собак та котів відбувається в кілька способів, пояснює Лукаш Бальцер. Тут стає в пригоді і сайт, і соцмережі, і акції в місті з роздачою інформаційних листівок, магнітів, браслетів, торб.

Придбати такий аксесуар –теж добрий спосіб підтримати і розказати.

 

За допомогою всіх цих каналів громадськість дізнається про потреби тварин. Наприклад, однією з останніх цілей інформаційних кампаній організації стала боротьба проти тримання псів на ланцюгах.

Щосуботи чотирилапі мають справжнє свято. Близько 130 собак йдуть на спацер, 60-70 з яких соціалізовані, тобто не є дикими. Під час прогулянки, що зазвичай триває з 9 до 14 години, працюють спеціально відібрані люди, що зголосились приїхати.

Весь час утримувати тварин у клітках – дуже жорстоко, каже пан Бальцер.

Довга дорога

Нових мешканців можуть спрямувати до притулку різні шляхи.

По-перше, є спеціальна поліція, що опікується собаками, і регулярно привозить тварин. Крім того, це можуть бути улюбленці померлих людей. Поза тим, у місто приблуджаться багато собак та котів. Буває, що тварин приносять ті, хто не мають умов для їх утримання, або ті, хто просто врятували їх. Нерідкі випадки, коли хтось сигналізує про те, що потрібна допомога.

Байдужість і недбалість до домашніх улюбленців в Польщі карається суворо. Якщо Ви десь покинули пса, то можна отримати не лише штраф, а й до року ув'язнення. Але у боротьбі з бездомністю та жорстокістю до чотирилапих найкраще діє не закон – а бажання допомогти, зокрема, через такі притулки.

 

Загалом в Польщі установ для бездомних тварин, як і місць у них, – недостатньо. За кордоном притулки містять до 30 тварин, і якщо прибувають нові собаки їх усипляють – що не може не обурювати пана Лукаша та інших волонтерів.

Польське законодавство щодо тварин відрізняється від британського та американського, де усипляти тварин дозволено. Але ця відмінність тільки радує поборців прав чотирилапих.

Собака, що потрапляє сюди, проводить 14 днів на карантині, де за нею наглядають, а потім ходять на прогулянки. Якщо пес нормально поводиться, то його поміщають у клітку до інших собак, які, на думку працівників не влаштують "з'ясування стосунків".

Потім пса вносять до списку прогулянок та згодом шукають нову домівку.

На перший погляд, все просто. Але тільки на перший – адже деякі собаки досить довго проходять соціалізацію. Це досить суттєво уповільнює процес, додає Лукаш Бальцер.

Майже шлюбний контракт

Щороку з притулку забирають близько 150 собак. Але аби стати одним з їх власників, доводиться попотіти.

Охочі поповнити родину чотирилапим другом заповнюють спеціальну адаптаційну анкету, і їх клопотання розглядають. Нерідко трапляється, що одну й ту саму собаку хочуть забрати кілька хазяїв. Рішення приймається, звісно ж, винятково в інтересах улюбленця.

Перед тим, як віддати тварину, працівники притулку цікавляться, чи всі члени родини того хочуть, чи вигулюватимуть попри неприємну погоду та ранню годину, чи нема у хазяїв алергії на шерсть чи надмірної потреби у чистоті.

Обраний кандидат приїздить в притулок і йде з собакою на прогулянку.

Якщо раніше людина мала домашніх тварин, то зможе забрати пса після першого ж приїзду. Якщо ж ні – потрібно кілька подібних відвідин, особливо, якщо сама тварина здичавіла і потребує соціалізації. Раптом майбутній хазяїн має кілька інших собак, то гуляють всі разом.

Якщо всі етапи пройдено успішно – новоспечений власник підписує адаптаційну угоду і сплачує внесок, близько 100 злотих. Це не лише для фінансування притулку, а й для перевірки фінансової спроможності, без якої подальший догляд за твариною, зокрема щеплення, будуть неможливі.

 

Для тих, хто не має змоги забрати собаку чи кота, додому існують "віртуальні адаптації". Поза назвою, інтернет тут ні до чого. Просто люди мають змогу взяти опіку над якоюсь конкретною твариною, жертвувати для неї гроші на щеплення, їжу, іграшки, тощо.

Собак з притулку забирали навіть в інші країни – наприклад, до Німеччини. Але це все складно, бо волонтерам завжди хочеться контролювати, як живуть собаки, каже Лукаш Бальцер.

Кошторис для чотирилапих

Для утримування притулку потрібно 100-120 тисяч злотих щомісяця. Фінансування здійснюється як з громадських, так і приватних пожертв.

Цього замало: бракує на такі базові потреби, як ремонт, вивіз сміття, комунальні витрати, а якщо потрібне спеціальне лікування, то тим паче.

Обслуговування кліток роблять кілька людей – від прибирання до годування тварин.

 

Тут є чотири ветеринари, чиї послуги вартують до 200 тисяч злотих. Притулок також співпрацює з ветеринарною клінікою. Нещодавно організація підписала з ґміною договір про отримання фінансування для утримання кількох псів. Але цих грошей не вистачить навіть місяця утримування притулку.

Ґміна мало допомагає, здебільшого підтримують приватні пожертви, а також кампанії по збору грошей, додає пан Бальцер.

Один відсоток податку, який кожна людина може переказати якійсь організації, теж стає в пригоді для доброї справи піклування про поки-що бездомних улюбленців. Волонтери інформують про можливість переказати один відсоток "Товариству".

Якщо людина не висловлює якоїсь особливої преференції, кому переказати гроші, то сума йде у державну скарбницю.

Когорта небайдужих

В притулку завжди намагаються знайти місця і радо готові приймати нових вихованців.

Зараз захисники працюють над внесенням змін до законодавства про створення бази даних бездомних тварин. Окремі бази кожної організації є, але цього не можна сказати про загальнопольський масштаб та тварин з чіпами, за якими їх можна ідентифікувати, вирішити проблеми з пошуком власника і з запобіганням безпритульності тварин взагалі.

Лукаш Бальцер головує в організації та наразі очолює роботу притулку в містечку Целестинові 

Кожен волонтер притулку підписує спеціальний контракт, бо вільна праця регулюється польським законодавством. В договорі волонтери зазначають, що не зроблять тваринам нічого поганого і не вкрадуть їх.

Перша робота, яку дають волонтерам-початківцям – гуляти з тваринами, мити їх, допомагати з соціалізацією. Іноді собаки кусають своїх вихователів, але тварини мають щеплення, та й такі ситуації намагаються зменшити до мінімуму.

Пан Лукаш каже, що всі тут люблять тварин – але буде краще, аби їх було менше.

Адже саме це означатиме, що більше улюбленців мають домівку.

 
 
 

Ольга Герман, спеціально для УП.Життя

powered by lun.ua