Справа-примара. Справжня мета розслідування злочинів, вчинених проти бійців АТО

З початку проведення АТО на сході України влада гучно анонсує нові заходи допомоги учасникам бойових дій – надання земельних ділянок, винагорода за знищену техніку ворога, доплата за бойові дії, тощо.

Але, як засвідчує практика, реалізація цих намірів унеможливлюється цією самою владною системою, про що ми досить часто чуємо.

Відомо, що в період проведення антитерористичної операції на Східній Україні до військових шпиталів потрапляють безліч поранених та травмованих бійців. За результатами обстеження та лікування кожного з них формується історія хвороби із відповідним висновком військово-лікарської експертизи.

З точки зору законодавчо-обіцяних соціальних гарантій, ці документи складають основу для отримання матеріальної допомоги учасниками АТО, постраждалих від терористів, зокрема під час масштабних обстрілів.

Нещодавно на звернення одного із бійців до Дніпропетровського клінічного військового госпіталю з рапортом про видачу медичних документів була отримана відповідь про вилучення міліцією оригіналу його медичної карти стаціонарного хворого.

Як з'ясувалось згодом, насправді було вилучено всі первинні медичні матеріали, в тому числі історія хвороби, на підставі ухвали слідчого судді про тимчасовий доступ до документів у кримінальному провадженні.

Із нескладного аналізу змісту Єдиного реєстру судових рішень стало відомо, що такі документи вилучено щодо сотень військовослужбовців, які перебували на лікуванні у відповідному госпіталі!

У Реєстрі виявлено декілька ухвал слідчих суддів, винесених за клопотаннями Слідчого відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області про начебто нагальну необхідність проведення судово-медичної експертизи задля визначення тяжкості отриманих військовослужбовцями тілесних ушкоджень.

І ця експертиза ніби потребувала вилучення у військовому шпиталю та цивільних лікарень Дніпропетровська всієї первинної медичної документації бійців АТО, поранених на полі бою.

Причому не частинами, по мірі розслідування, – а повністю.

Вивчення ухвал слідчих суддів дало змогу з'ясувати, що "доблесні" органи внутрішніх справ Дніпропетровського регіону ще в 2014 році завзято взялись за найперспективнішу (для отримання зірочок на погони) справу: за власною ініціативою відкрили кримінальне провадження за фактами замахів на вбивство військовослужбовців за статтею 348 Кримінального кодексу України.

За 1,5 року "кропіткого" досудового розслідування єдиною "необхідною" слідчою дією було обрано вилучення сотень оригіналів історій хвороб військовослужбовців, що потрапили до шпиталю під час несення військової служби.

При цьому, жодного з таких бійців АТО не було повідомлено про відкриття кримінального провадження та вилучення їхніх медичних документів – при тому, що вони, вочевидь, є потерпілими. Відповідно, на досудовому розслідуванні не проведено жодного допиту постраждалих осіб, будь-яких інших слідчих дій, не залучено СБУ, військову прокуратуру тощо.

Виникає питання: чи дозволяє рівень громадської довіри до правоохоронних органів обґрунтувати подібні заходи дійсною необхідністю встановленню істини, знайдення винних та притягнення їх до кримінальної відповідальності?

Сумнівно.

Така масштабна медична експертиза забирає значний час роботи експертів та спричиняє колосальні витрати держбюджету, а відповідає лише на одне запитання: який саме ступінь тяжкості ушкоджень заподіяних бійцям АТО – легкий, середній, тяжкий...

Проте, зазначена інформація не має ніякого значення для кваліфікації такого злочину, як замах на вбивство. Адже будь-яка ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, а навіть і відсутність таких – відповідає кваліфікуючим ознакам диспозиції цієї статті Кримінального кодексу України.

При цьому для бійців АТО наслідком вилучення історій хвороб є неможливість доступу до цих медичних документів, які є необхідними для встановлення причинного зв'язку між пораненням та несенням військової служби – а, отже, отримання грошової допомоги, особливо за наявності спірних питань.

Мусимо зазначити, що дане масштабне і одночасно сумнівне "розслідування" проводиться у той самий час, коли суспільство не може отримати відповіді по справам які є оголеним нервом країни, що обрала життя по-новому: вбивства Небесної сотні, Іловайськ, Дебальцеве...

При цьому, за кримінальним процесуальним законодавством України копії або оригінали вилучених документів можуть видаватися слідчим, прокурором або судом виключно за клопотанням їх володільця. Тобто, в даному конкретному випадку історія хвороби з відповідним висновком військово-лікарської комісії може бути видана лише на прохання лікувального закладу, але аж ніяк ні військовослужбовця, який перебував на лікуванні.

Виходить, що на фронті бійці АТО спочатку потерпають від терористів, а після повернення – від власної держави в особі "турботливих" правоохоронців, які мріють про правову "помсту" за українських солдат.

При цьому, обсяг та зміст слідчих дій міліції вочевидь свідчать про нездійсненність таких мрій.

При проведенні нескладного адвокатського розслідування з'ясувалось, що кількість вилучених медичних справ бійців АТО складає не сотні, а тисячі (!).

Основна їх кількість зависає у експертному закладі. А є такі, що і після отримання висновку судово-медичної експертизи навіть не повертаються до військового шпиталю. Справою ніхто не займається, вона передається від одного слідчого до іншого, а ті шукають не винних, а підстави відправити кримінальне провадження до іншого правоохоронного органу.

Так званим кримінальним провадженням приховується факт отримання бійцем АТО поранення, травми, хвороби під час несення військової служби та лікування, чим штучно створюються перешкоди для отримання грошової допомоги від держави, через інвалідність або часткову втрату працездатності.

Крім того, враховуючи, що Дніпропетровські лікарні були і залишаються одними з головних закладів з надання медичної допомоги бійцям АТО з різних куточків України, а процедура отримання медичних документів займає певний час, навіть якщо медична картка військового і не була б вилучена в рамках розслідування "справи-примари", – складається враження, що реалізується програма з перешкоджання і, навіть, унеможливлення отримання нашими захисниками грошової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю під час служби в зоні проведення АТО та захисту державного суверенітету та цілісності.

Можливо, звернення тисяч військовослужбовців АТО, медичні справи яких були вилучені у військовому шпиталі, до Слідчого відділу ГУМВС України в Дніпропетровській області за звучною адресою: Красна площа, 2а, із заявою про залучення їх до кримінального провадження №12014040670001783 як потерпілих, а також із клопотанням про ознайомлення із матеріалами – стане поштовхом для міліції відновити права бійців та дозволити отримати медичні документи задля реалізації своїх соціальних прав?

Або юридичні методи не спрацюють – і більш ефективним стане громадський мітинг учасників АТО під стінами міліції?..

Закликаємо кожного бійця АТО з Дніпропетровського клінічного військового госпіталю не бути осторонь власної долі. Вимагайте повернення до шпиталю своїх медичних документів!

Інакше є ризик не отримати навіть основоположних соціальних гарантій.

Нажаль, елементи владної діагоналі, спираючись на сумнівний досвід попередників, впевнені, що громадянська консолідація задля миру та перемоги індульгує їх, та забувають про те, що у захисників, які повернулись з війни – на відміну від них, є рішучість, підкріплена певними навичками та досвідом, які можуть радикально змінити теперішній стан речей.

Нам залишається сподіватися на те, що можновладці нарешті почнуть виконувати те, що декларують. А відповідні органи дадуть свої коментарі та зроблять відповідні висновки.

Фото на титулі - УНІАН

Марія Островська, адвокат, Голова Громадської організації "Волонтерська правова допомога "МОСТ",

Олексій Гіренко, учасник бойових дій в зоні АТО, Голова Всеукраїнської громадської організації "Україна+", спеціально для УП.Життя