Гра, що розбиває серце. Батько "оцифрував" життя і смерть свого сина

Смертельно хворий Джоель Грін і його батьки Райана та Емі, які проживають у Колорадо, — головні герої комп’ютерної гри "Цей дракон, рак".

Видання The New York Times пише, що "Цей дракон, рак" — не перші мемуари у формі відеоігри, але, ймовірно, найамбітніші.

Розробкою гри займався батько Райан Грін, який є програмістом, і навіть звільнився з роботи аби зосередитися над проектом, а також група художників і дизайнерів.

Джоель помер під час розробки гри.

За сюжетом, який поєднує анімацію і магічний реалізм, гравець, на боці хлопчика і батьків, бореться з драконом. Проте більшу частину часу він має витрачати на суєтні телефонні повідомлення і візити до лікаря.

Дії гравців у "Цей дракон, рак" обмежені. Щоб перейти до наступної частини розповіді, вони здатні обирати між годуванням качок біля ставка чи супроводом Джоела на майданчик, однак, наприклад, під час гонки на картингах по лікарні не здатні впливати на швидкість.

Райан Грін пояснює, що некерована швидкість картингу диктується грою, і ці обмеження є навмисними.

"Все, що можна зробити, це управляти з надією", — уточнює він.

Таким чином автори гри намагалися передати почуття безпорадності і відчаю.

Коли лікар повідомляє батькам, що лікувати Джоела більше неможливо, вода заповнює кімнату.

Аби передати емоційний стан втрати рідної людини, у грі також використані документальні аудіозаписи, які взяті з сімейного домашнього відео, а також з фільму про Грінів "Спасибі за гру", прем’єра якого відбулася у минулому році на кінофестивалі Tribeca.

Гравці також можуть почути сміх Джоела і молитви, що його батьки-християни, викрикували в останню ніч життя Джоела.

"Я відчуваю, що "Цей дракон, рак" є проривним", — коментує гру Джон Шарп, професор ігор в Новій школі і автор книги "Справа гри" про перетин ігор та мистецтва, — "Думаю через цю гру ми можемо переосмислити, що люди можуть зробити з інтерактивністю".