Житомирський "Донецьк" чекає вшанування свого Героя

31
22 лютого 2016

Стіни пам’яті, меморіальні комплекси, Алеї Слави, перейменовані вулиці...

Мешканці різних куточків України вже протягом двох років стараються достойно вшанувати пам’ять тих, хто поклав життя у боротьбі за Нову Україну та мирне небо над їх родинами.

У Коростені Житомирської області сім’я Героя Небесної Сотні Сергія Кемського та близькі загиблих воїнів АТО про таке вшанування пам’яті своїх рідних поки що лише мріють.

Центр міста. Площа перед мерією. Звичайний банер з портретами Небесної Сотні "тулиться" осторонь.

В самому ж "серці" площі залишки постаменту – тут стояв вождь. Після загибелі Сергія, його (хоч і не без певної боротьби) таки зняли.

В Коростені, замість знесеного пам’ятника Леніна, потрібно поставити пам’ятник тим, хто загинув за свою Батьківщину. Ми просимо, щоб це був пам’ятник "Борцям за незалежність України".

Я бачила б, що це і Сергію пам’ятник. Мами, сини яких загинули в АТО, бачили б своїх дітей. Тобто була б пам’ять всім тим, хто боровся за нашу Україну. Прізвища будемо вписувати по ходу історії, – каже мама загиблого Тамара Кемська.

Вона наголошує: рішення про встановлення пам’ятника має стати свідомим вибором самих містян.

 Фото Крим.Реалії

І цей вибір коростенці зробили. На громадських слуханнях, ще в квітні 2015 року, люди одноголосно ухвалили своє рішення: пам’ятник "Борцям за незалежність України" в місті має бути і найдостойніше місце для нього – в центрі міста, на площі перед мерією.

Проте місцева влада висловилася категорично "проти": на цьому місці – жодного пам’ятника, а людям запропонували розглянути інші варіанти.

Інших варіантів виявилося не так уже й багато. Та й назвати достойними запропоновані як альтернатива місця важко.

Наприклад, людям пропонують поставити пам’ятник по вулиці Івана Франка.

Це досить віддалене та глухе місце і на невеличкому шматку землі тут туляться численні насипи та пам’ятники переважно радянської доби.

Те, що пам’ятник Героям Небесної сотні стоятиме поряд з пам’ятними знаками на кшталт "Борцам команды бронепоезда "Коммунист" Коростенского района, погибших в борьбе за закрепление октябрьских завоеваний", чиновників не засмучує.

Сергій на Майдані

Активісти ж переконані: це не достойне вшанування, а радше – знущання над пам’яттю полеглих героїв.

І що вже говорити про пам’ятний знак, коли місцева влада протягом двох років так і не спромоглася перейменувати одну з вулиць на честь Кемського.

Було проведено опитування. Жителі вулиці Красіна, яку планувалося перейменувати, шляхом таємного голосування мали визначитися, вони "за" чи "проти". Потім комісія порахувала голоси. Більшість людей виступила проти, – пояснює заступник міського голови Коростеня Олександр Дзига в своєму інтерв’ю.

Самі ж містяни добре пам’ятають це опитування і наголошують: люди ще до початку голосування були налаштовані проти, мотивуючи своє рішення великими бюджетними витратами на перейменування.

Активісти переконані: не в значних коштах справа, з людьми була проведена попередньо певна робота та чинився шалений тиск.

Можновладці ж запевняють, робота ведеться і одного дня вулиця імені Героя України Сергія Кемського, в достойному місці, а не десь на задвірках, в Коростені таки з’явиться.

А поки влада обіцяє, за вшанування пам’яті Сергія взялися пересічні містяни.

Нині біля входу в під’їзд двоповерхового будинку, де мешкають батьки Героя, встановлена меморіальна дошка. На ній – викарбуваний портрет Сергія Кемського, який вінчає напис: "Політолог, журналіст, активіст Євромайдану. Загинув за Нову Україну 20 лютого 2014 року".

Десь рік тому зателефонував мені звичайний коростенець і каже: "Вже рік минув з початку Майдану, а для пам’яті Сергія нічого не робиться". Запитав, чи не проти я, якщо синові поставлять меморіальну дошку на будинку, – розповідає Тамара Кемська.

І в той час, коли найвіддаленіші невеличкі міста та навіть села по всій Україні вже давно достойно вшанували своїх Героїв, в Коростені за 150 км від Києва родина Кемських, сім’ї загиблих воїнів АТО та просто небайдужі коростенці несуть квіти до звичайного банера, серед кущів та болота в негоду.

Єдиним виходом із цієї ситуації активісти вважають здійснення громадського тиску на місцеву владу, а для цього серед людей потрібно проводити просвітницьку роботу.

Наша родина чекає і сподівається, що це буде ініціатива Коростеня. До людей потрібно донести правильну інформацію про те, що трапилося. До цього часу містяни не розуміють, за що боролися ці люди, чому вони загинули.

Якось донести те, що потрібно шанувати пам’ять, вчити молодь, що в місті повинен бути патріотизм і як до цього повинні ставитися школи, вчителі, влада. Ми чекаємо, що коростенці зрозуміють, чому це потрібно зробити, – каже Тамара Кемська.

Сергій на барикадах Майдану

Наскільки важко достукатися до мешканців та розбудити сонне місто ще за життя знав сам Сергій Кемський. 26 січня 2014 року на своїй сторінці у Facebook він написав:

Сегодня прошел митинг с сотнями людей, шествие по людным местам. Организовали отряд самообороны и местный Автомайдан. Итак, "Донецк" Житомирской области, город Коростень тоже восстал.

І ця остання фраза в дописі Сергія – не двозначний натяк на те, чому в місті так важко боротися за все, що пов’язане з Україною. І прагнув Герой лише одного – щоб місцева влада почула народ.

powered by lun.ua