Коли замало добрих слів. Тиждень з життя Волонтерської сотні

З літа 2014 року багато людей у якості добровільних помічників пройшли через Київський військовий шпиталь. Ці люди, скоріш за все, не отримають нагород, як прославлені волонтери, – але без їхньої щоденної праці був би неможливий весь волонтерський рух України.

Тому дуже захотілось сказати: "Дякую всім членам Волонтерської Сотні Шпиталю!" – і зробити фотозвіт про їхню працю.

Коли треба робити світлини, потрібні фотографи. Як в цьому випадку вчиняє волонтер? Вірно – пише пост в ФБ, з проханням відгукнутися.

Того ж дня зголосилися допомогти Олена Ткаченко, чуйна та чудова жінка, та Сергій Штагер, воїн, який восени демобілізувався. Пізніше відгукнулися ще волонтери Олена Логвиненко, Сергій Нуженко та Самвел Петросян.

Саме ця команда фото-волонтерів знімала робочий тиждень. Що з цього вийшло – дивіться самі.

У понеділок і вівторок в шпиталі був "борт" (привезли групу нових поранених), і волонтери допомагали його приймати. Анна Швецова незмінно несла чергування у відділенні хірургії.

Про Анну хочеться розповісти окремо. Завжди відповідальна, саме вона організовувала цілодобове чергування волонтерів-медиків біля важких поранених… Лікарі неодноразово казали, що "без Ані, як без рук".

Аня не любить публічності і завжди лишається за кадром.

Анна Швецова завжди намагається залишитись за кадром

До таких сором'язливих волонтерів також можна віднести Лілю Бондаренко, яка після Майдану почала допомагати пораненим у шпиталі.

Ще є Світлана Пікош, яка також почала волонтерити в госпіталі влітку 2014 року. І не зраджує цьому заняттю й понині.

Світлана Пікош у палаті поранених

Склад Волонтерської Сотні знаходиться біля КП №2 Київського Військового шпиталю.

Поранені та хворі хлопці, які можуть самостійно пересуватися, приходять на склад самостійно та беруть їжу для побратимів по палатам.

Родичі поранених теж можуть підійти та вибрати те, що їм потрібно.

Волонтер Оксана Нешта на складі

Для важкопоранених усе необхідне приносять волонтери, які закріплені за відділеннями.

Активістів Волонтерської Сотні легко розпізнати. Вони ввічливі та спокійні, вдягнені у білі чи одноразові халати і обов’язково мають бейдж з ім'ям.

Одна зі складових волонтерства звітність та ведення обліку.

Волонтерська сотня на складі звіряє перелік необхідного

Волонтер перукарні у шпиталі

За цей час склад бачив величезну кількість волонтерів.

Не маю можливості сказати про всіх, хто допомагає, і тому просто хочу сказати вам усім – низький уклін за Вашу самовідданість!

Розповідати про волонтерство в шпиталі і не розповісти про донорів – було б зовсім не правильно. Бо цей вид волонтерства – у прямому сенсі – рятує життя.

На пункті здачі крові у КЦВКГ

Браслети в подарунок донорам

Від самого початку бойових дій у 2014-му, Людмила Остапенко писала об'яви в Facebook про потреби у крові для поранених, робила картотеку донорів.

Усі, хто здавав кров у КЦВКГ, зараз вже можуть отримати посвідчення донорів.

Донорська кров рятує життя

Дякую Алевтині Шеремет за те, що ти майже два роки – янгол-охоронець відділення нейрохірургії.

Дякую Валерії Кислухиній за ліки, які вона замовляє, шукає та купує для хлопців.

Дякую Олена Логвиненко, яка крім чергувань у нейрохірургії, ще встигала робити фотозвіти.

Алевтина Шеремет приймає "замовлення" на ліки

Валерія Кислухіна за видачею ліків

Дякую Юлії Северин, волонтерці, яка багатьом хлопцям допомогла у буквальному сенсі стати на ноги – вона і вела їх у шпиталі, і допомагала з реабілітацією, ліками.

Скільки не пиши про вас, люди, добрих слів – їх все замало.

Просте "дякую" не вміщує всю міру вдячності.

Однак впевнена, що саме з таких добрих справ і зможе відновитися нормальна, щира, людська система відносин між українцями.

Ірина Солошенко, Волонтерська сотня, Київський військовий шпиталь, спеціально для УП.Життя