Чужі на рідній землі. Як держава має допомогти переселенцям

39
14 березня 2016

Близько 350 тисячам переселенців із Донбасу і Криму припинять виплачувати соціальну допомогу.

Зараз всього в країні – понад 1,7 мільйона переселенців. Це майже 4,1% від усього населення. Працездатні отримують допомогу в 442 гривні щомісяця, якщо влаштовуються на роботу протягом двох місяців від дня реєстрації. Непрацездатним – платять 884 гривні.

Обмеживши виплати для частини переселенців Міністерство соцполітики боротиметься з мешканцями окупованого Донбасу, які отримують пенсії на звільненій території. Проте через помилки статус переселенця втратили й багато тих, хто насправді не живе у "республіках".

Найголовнішою ж вадою української соцполітики є відсутність програм з тривалого забезпечення переселенців житлом та роботою. Такий досвід є у Грузії та Азербайджану, і Україні варто ним скористатися.

Успіх та найбільша помилка Грузії

У Грузії є окреме міністерство, яке займається проблемами переселенців. Це дозволяє вирішувати справи у межах однієї структури.

Керівний комітет, де працюють громадські активісти та представники донорських структур, стежить за використанням коштів.

Станом на вересень 2014 року у Грузії було близько 260 тисяч переселенців. Це майже 7% населення.

Переселенців з Абхазії та Південної Осетії у середині 1990-х років розміщували у тимчасових помешканнях. Чимало з них досі там живуть.

 Поселення переселенців облизу Тбілісі. Фото Олександр Беленькій/macos.livejournal.com

Після конфлікту з Росією у 2008 році держава почала піклуватися про постійне житло.

Тепер переселенці можуть приватизувати житло, надане тимчасово. Якщо власником приміщення є не держава, вона намагається домовитися про викуп та віддати його сім’ї переселенців за символічну платню менше долара. Замість приватизації можна отримати суму, відповідну вартості житла.

Таким чином вже отримали житло близько 2 тисяч сімей. У лютому 2016 року міністерство інформувало, що у процесі приватизації житла перебувають ще 10 тисяч сімей.

Для переміщених осіб будують як нове житло, так і ремонтують старі будівлі.

Багатодітні сім’ї та ті, у яких хтось загинув, стоять у черзі вище.

Поки переселенці не отримають постійне місце проживання або грошову компенсацію, їх не мають права виселити з тимчасового.

За сприяння міжнародних фондів було побудовано кілька котеджних селищ.

Табір для внутрішньо переміщених осіб у містечку Prezeti, Грузії. Фото Hannah Mintek/slate.com

При будівництві перших не врахували що, окрім житла, там має бути робота, – каже голова ГО "Регіональна мережа миру та реінтеграції" Єліко Бенделіані. – Також тим, хто жив у містах, давали квартири у селах. А це травмовані люди – вони інтегрувалися на нових місцях, а потім їх хочуть відправити в інші.

Грузинські внутрішньо переміщені особи користуються безкоштовною медициною. Мова йде і про серйозні операції.

Під категорію переселенців підпадають і їхні діти, які народилися на неокупованій території.

Також з часів появи перших переселенців й по сьогодні їм платять грошову допомогу – еквівалент 18 доларів. Якщо місячний дохід сім’ї не перевищує 508 доларів, то взимку їм надають ще від 40 до 203 доларів на оплату комунальних послуг.

Для інтеграції переселенців держава не приймала спеціальних програм. Проте зроблено найважливіше – їм дозволили голосувати на місцевих виборах та балотуватися.

Єліко Бенделіані каже, що у сфері працевлаштування тільки зараз починаються проекти фінансування малого бізнесу для переселенців з урахуванням освітньої складової.

Найбільшою ж нашою помилкою було те, що ми не дали людям постійне житло одразу. Була політика, що якщо зараз переселенці тут облаштуються, то потім не повернуться.

Соцполітика Азербайджану: поступова, але ефективна

З початком конфлікту між Азербайджаном та Вірменією у Нагірному Карабасі у 1988 році звідти виїхало 750 тисяч людей. Це 7,7% від усього населення.

Соцзабезпечення переселенців почалося у нерадянському Азербайджані. Спочатку створили спеціальний орган – зараз він називається Держкомітетом зі справ біженців та вимушених переселенців.

Переселенців селили у гуртожитках, санаторіях та таборах. Вони отримували продукти та соціальні виплати. Як і в Грузії, забезпечення постійним житлом розпочалося у 2000-х.

 Президент Ільхам Алієв на відкритті селища для переселенців. Фото refugees-idps-committee.gov.az

Азербайджан зробив ставку на будівництво селищ. Всього їх побудовано 70, це близько 31 тисяч квартир. Це не просто багатоповерхівки, там є звичайні та музичні школи, дитячі садки, магазини, будинки культури тощо.

У розбудові цих селищ брали участь близько 70 тисяч переселенців, що на деякий час забезпечило їх роботою.

Наразі житлова проблема 75% переселенців вирішена, лишається ще близько 250 тисяч тих, хто чекає на нову домівку.

Усі переселенці не платять за комунальні послуги та отримують трохи більше 13 доларів на місяць. Малозабезпеченим сім’ям надають гуманітарну допомогу.

Азербайджан дозволяє студентам-переселенцям отримувати освіту безкоштовно. Станом на 2013 рік таких людей було майже 9 тисяч.

Також між деякими фермерами розподілили 50 тисяч гектарів землі.

Фото автора ifeelstock із depositphotos.com

Згідно офіційним даним за 2013 рік, близько 1600 переселенцям було виділено понад 15 мільйонів доларів для бізнесу.

За словами голови "Громадського об’єднання гуманітарних досліджень" Аваза Гасанава, ще лишаються труднощі з роботою для переселенців.

Якихось серйозних програм не було реалізовано. Сьогодні рівень безробіття серед вимушених переселенців вищий, ніж у людей з інших категорій суспільства, – каже Гасанов.

До недавнього часу в Азербайджані не було і програми з психологічної допомоги. Проте голова "Об’єднання вимушених переселенців Азербайджану" Кєрім Кєрімлі вважає, що інтеграція переселенців відбувалася не дуже болюче.

Ми усі – представники однієї національності і релігії, люди, які виросли за одного політичного устрою. Проте переселенцям було важко пристосуватися до нових місць: вони – вихідці з гористих територій з чистим повітрям.

Обидва експерти оцінюють азербайджанську соціальну політику щодо переселенців як успішну. Проблеми є, але вони поступово вирішуються.

Робота над українськими помилками

Напередодні 2016 року Кабмін ухвалив програму підтримки переселенців з Криму та Донбасу.

Там передбачене створення єдиного реєстру будівель, які можна використати для поселення, та можливість пільгової оренди.

Для колективних центрів обіцяють запровадити комунальні тарифи, як для звичайних споживачів.

Також є пункт про виділення землі під будівництво. Умови ще невідомі.

Юристка "Ресурсного центру для допомоги вимушеним переселенцям" Ольга Куришко пропонує взяти за приклад дії західної України. Там місцева влада виділяє землю у користування та фінансує будівництво або ремонти покинутих будинків.

 Фото автора rachwal із depositphotos.com

Громадські активісти не розглядають грузинський та азербайджанський варіанти з будівництвом нових домівок – це дуже дорого. Натомість, пропонують частину ціни за квартиру сплачувати державі, іншу – людині. Або зменшувати кредитні ставки та збільшувати період виплат.

Але це має бути доступним для всіх громадян, а не тільки для тимчасово переміщених, – підкреслює інша представниця "Ресурсного центру для допомоги вимушеним переселенцям" Ольга Івкіна. – Люди по 30 років стоять у чергах на соціальне житло, не можна взяти й віддати його переселенцям.

З грузинського досвіду Україна може запозичити приватизацію держприміщень, де переселенці живуть тимчасово. Чимало з них не використовувалися, а значить – не були потрібні державі й навряд чи знадобляться після виселення переселенців.

Ольга Куришко каже про ще один можливий варіант: переселенцям можуть пропонувати постійне житло у разі відмови від того, що розташоване на окупованій території, на користь держави.

У сфері працевлаштування програма передбачає професійне навчання переселенців на замовлення роботодавців. Тим, хто візьме таку особу на роботу, обіцяють відшкодовувати частину їхніх зарплат.

 Фото автора stockasso із depositphotos.com

Згідно стратегії, держава має допомагати переселенцям запускати бізнес.

Також вихідців з Донеччини та Луганщини запросять допомогти у відновленні інфраструктури, пошкодженої унаслідок обстрілів.

Тим, хто має статус безробітного та знайде роботу в іншому регіоні, держава обіцяє оплатити дорогу до нового місця проживання.

Проекти з працевлаштування переселенців будуть працювати, – вважає Ольга Куришко. – Держава зацікавлена у цьому, оскільки це допоможе людям самостійно забезпечувати себе житлом.

Вона розказала, що у Львівській, Полтавській та Харківській областях уже діє програма з виділення грошей бізнесменам: якщо вони працевлаштують двох переселенців або людей з малозабезпечених сімей, то можуть не повертати виділені кошти. Подібні проекти реально впровадити по всій Україні.

Також можна домовлятися з великим підприємствами про працевлаштовування переселенців.

 Фото автора Vaicheslav із depositphotos.com

Метою прийняття програми є інтеграція людей на нових місцях. Проте там немає пункту про те, що їм буде дозволено голосувати на місцевих виборах. У Грузії це була ключова умова інтеграції.

Програма з підтримки переселенців не передбачає і створення єдиного органу – так, як це у Грузії та Азербайджані. А це, за словами юристки "Крим SOS" Вікторії Савчук, – одна з головних вимог громадських активістів.



powered by lun.ua