Бавимося разом-3. Ідеї ігор від українських батьків

21054
2 березня 2016

Іноді діти пропонують ігри, іноді батьки вигадують щось, до чого активно долучаються дітлахи.

Ідей для спільного активного проведення часу батьків і дітей так багато, що про це постійно видають популярні книжки та знімають передачі.

"Українська правда. Життя" попросила кілька сімей поділитись своїми рецептами ігор для дітей різного віку і статі.

Перша добірка таких ідей вийшла у січні, друга – у лютому.

Перед вами вже третій текст про спільні ігри з дітьми. У ньому більшість мамусь, не зговорюючись, зійшлися на думці, що малюків необхідно залучати до дорослих занять.

Веселого вам забавляння зі своїми бешкетниками :) 

Анна Андрієвська, майстерня-магазин Bukvica

Яромир (8 років), Юрій (6 років)

Наші хлопці люблять втілювати в іграх те, що їх зацікавило у прочитаних книжках.

Наприклад, спочатку старший читає меншому про те, як деякі тварини маскуються в дикій природі, потім просять показати відеопідтвердження на YouTube. Це їх надихає і починається гра у модифіковані схованки – один "маскується", другий його знаходить.

Так само було після "Атласу анатомії" та лекції нашої няні (майбутньої лікарки), де вони дізнались про кровообіг, імунітет тощо. 

"Хлопці, щось ви так розбігались", – кажу їм, а вони, виявляється, по черзі мінялись ролями: "Мама, Юрій – мікроб, а я – лейкоцит!".

 

З більш пасивних забавок діти люблять готувати. Свої варіації омлету чи солоного млинця вони називають Golden egg cracker, а на десерт подають Frozen chocolate milk (змішали все найкраще і в морозилку).

Люблять приготувати мені сюрприз – тістечко з усього знайденого вдома. Був навіть рекорд, по складності приготування для 5-річного хлопчика, – фруктовий салат.

Також готують неїстівне. Найпопулярніший – кольоровий лід: міксування всіх мислимих і немислимих відтінків з акварелі, розливання в однаковий найменший посуд, заморожування, а потім зйомка цього "кольорового скла".

Взагалі, інсталяції з чогось, що потрапило під руку (порізані кольорові гумки, розсипані у пустій ванній чи викладені на дивані шматочки вати, які так шкода прибирати) та ігри з продуктами – наше все.

 

Часто діти граються у кафе: 

– Це команда солі і команда перцю б'ються.

– А пшениця хто? 

– Судді.

В періоди захоплення якимись конкретними темами, динозаврами чи літаками, хлопці відтворюють їх з усіх підручних матеріалів – мікро T-REX з Lego, наприклад. Також любимо звичні шахи, Scrabble, "Ранчо", "Твістер" та ін.

Анастасія Леухіна, глава атестаційної комісії Національної поліції України м. Києва,

член експертної ради з реформування при МВС

Клим (10,5 років)

Моїй дитині дісталася мама, яка з ним не бавиться, тож доводиться долучати його до різних проектів та програм, з якими я працюю.

З найменшого віку ми разом робили все – від вибору будматеріалів до далеких подорожей у відрядження.

Через велику завантаженість мені не вистачало часу на власне хобі та на ігри з ним, – тож я почала приєднуватися до нього на заняттях, коли це було можливо. Приміром ми разом ходили на реп, інколи беремо уроки з бальних танців, плавання та любимо разом ліпити з глини.

 

Спільне навчання з дитиною – чудове, бо тут немає старшого чи молодшого. Ми разом вчимося чогось та підтримуємо одне одного.

Печемо хліб. На нашому улюбленому арт-хуторі Обирок є щорічний фестиваль "Хліба", тож ми кожен рік туди їздимо навчатися у майстрів-пекарів: замішувати тісто, робити круасани, пекти хліб у дров'яних печах. Климу та іншим дітям дуже подобається – бо це не просто гра, це – доросла справа, яка вчить витримки та координації.

 

Любимо вдома щось пекти разом. Климове улюблене – це імбирне печиво та чорничні мафіни. Іноді разом маринуємо курку чи готуємо рибу. 

Їздимо на велосипеді. Коли я організовую якусь вело-подію, як наприклад, практичний урок з безпечного пересування містом на велосипеді чи урок по догляду за велосипедом спільно з АВК, Клим навчається дбати про велосипед та нерідко асистує інструктору. Коли тепло, просто виїзжаємо на вело прогулянки містом та луками навколо Чернігова.

 

Граємо на фортепіано. Оскільки Клим навчається в музичній школі, ми купили йому інструмент. Я сама вчилася і після 20 років перерви почала розбирати разом з ним його завдання – тож інколи граємо разом. Він дуже любить імпровізувати.

Прибираємо ліс. Іноді я беру друга Клима, бабусь та ми їдемо прибирати ліс. Діти 4-5 років брали рукавички та збирали пляшки на лісовій галявинці. Їм дуже подобалося прибирати ліс – вони робили те саме, що й дорослі. Після прибирання тренувалися розводити багаття та підсмажувати сосиски, і після таких вилазок виробляється хороша звичка не смітити. Це хороша розминка на свіжому повітрі, вправи для спини та пресу – бо треба багато нагинатися, та урок з екологічної свідомості в одній активності.

Вивчаємо географію, подорожуючи. Завдяки тому, що Клим знаходиться на домашньому форматі освіти, він інколи може приєднуватися до мене у відрядженнях. Поки я працюю він самостійно або по скайпу займається, а потім ми разом досліджуємо нові місця та мови. Цього року нам вдалося організувати скайпом навіть заняття на трубі, - тож не пропускали навіть музику в подорожах.

Мені здається, що ніщо не робить нас ближче, ніж час, проведений разом у дорозі. Просто бути, бачити, досліджувати, ділитися враженнями про людей та місця.

Ще до окупації Криму в мене було заплановано відрядження-тур по різних містах України, і ми разом за кілька тижнів на автомобілі проїхали приблизно 3000 км від Криму до Кам'янця, вивчаючи різноманітність рельєфу, культури та клімату на теренах України. Тоді Клим побував у Євпаторії, Сімферополі та Донецьку, куди зараз вже не доберешся. 

Валентина Мержиєвська, інженер, одна із засновниць "БеркоШко"

Федько (11 років), Василько (6,5 років)

Так склалося, що я майже не займаюсь влаштуванням дозвілля своїм дітям. Вони багато гуляють надворі, спілкуються з друзями, читають і, як більшість сучасних дітей, грають в комп'ютерні ігри.

Я намагаюсь скоріше не заважати їм займатись тим, що їм цікаво і приносить задоволення. Якщо для цікавої гри їм потрібно запросити друзів і всіяти всю підлогу Lego, я просто не створюю цьому перешкод, не обмежую в часі і просторі.

 

Зазвичай розгортається закручена сюжетна гра з розробкою чудернацьких транспортних засобів, проектуванням будівель чи космічних станцій. Моя ж задача тільки в тому, щоб допомогти згорнути гру, коли вона вичерпається, нагадати зібрати Lego і час від часу приносити нарізані яблучка.

З комп'ютерними іграми моя участь, зазвичай, полягає у тайм-менеджменті, а тато підбирає їм нові цікавинки (Maincraft, Little Big Planet, Rocket Liga тощо).

 

Але бувають винятки. Наприклад, коли старший син був у літньому таборі, а ми з меншим лишались вдвох вдома, то я пробувала скласти йому компанію – хлопці звикли грати разом і поодинці не так цікаво. Я чесно намагалась дати раду з тим джойстиком і була вражена якої майстерності це потребує. Не можу сказати, що мені вдалося стати успішним гравцем, але насміялись ми тоді від душі.

Мене дуже тішить, що у сучасному світі гаджетів і віртуальної реальності, діти, принаймні мої, з задоволенням гуляють на вулиці, грають в "кеча", лазять по деревах, будуть халабуди чи снігові фортеці, ганяють на велосипеді і стріляють з луків. Прикольно, коли дитина однаково радіє і планшету, і, скажімо, складаному ножику.

Окрім того, діти залюбки розділяють якусь діяльність з дорослими, бо спільна справа це завжди спілкування. Тому ми частенько з дітьми готуємо щось разом, прибираємо листя, носимо дрова, розвішуємо білизну. Словом, робимо звичайні буденні справи, паралельно балакаючи на якісь цікаві теми, жартуючи і ділячись враженнями.

Я не чекаю, що діти зроблять багато роботи, але скільки б не зробили, то вже допомога, а головне - хороший настрій.

 

Часом граємо в настільні ігри ("Добль", "Маракеш", "Коридор", "Весела ферма" та багато інших), але не лише з дітьми, а й з дорослими.

Щовечора ми читаємо перед сном. Молодший син щойно навчився читати, тож ми чергуємось. Наприклад, він читає заголовки розділів, а я самі розділи. Або спершу він читає кілька абзаців з дитячої книжечки, тимчасом старший син читає якусь свою книгу, а відтак я читаю те, що цікаве їм обом. Слухати як хтось читає книгу вголос цікаво і тоді, коли вже добре вмієш читати сам.

Загалом, на мою думку, дітям потрібно трохи нудитись. Для того, щоб навчитись самостійно знаходити собі цікавинки, щоб не чекати, що хтось має розважати. А задача дорослих – у міру можливості сприяти втіленню їхніх задумів і, мабуть, знайомити з тим, що подобається самим.

Галина Сергеева, журналист ТСН

Оля (11 лет), Артем (7 лет)

У нас силой материнской воли были провозглашены Дни, свободные от планшета. Таким образом, появилось много свободного времени, которое необходимо активно занимать чем-то новым, помимо всяких английских и тренировок. 

Любимое занятие Оли: раскраски "Чудесный сад", "Зачарований ліс" та "Загублений океан". Есть еще и мини-версия "Чудесного сада", ее можно потом разрезать на открытки.

Все рисунки в раскрасках очень мелкие и со множеством деталей, для этого дела был специально куплен огромный набор фломастеров с тонкими кончиками, и карандаши, и даже ручки разноцветные, но фломастеры пока лидируют. 

 

Очень сильно Оля также полюбила "Знищ цей щоденник". Полукнига-полутетрадь с заданиями, очень смешными и придурковатыми – например "Возьми меня в душ", и потом все странички рыхлые и мятые от воды, когда высыхают.

Еще в этом дневнике можно изорвать, изрезать, обклеить как угодно странички и вообще вдоволь над ним издеваться. Оля его обожает, даже второй недавно купили, новенький, первым делом - ну конечно, Оля отнесла его в душ. Какую еще книгу так можно, а?..

Также Оля любит разноцветные скотчи, цветные, бумажные, с рисунками. Этими скотчами она декорирует все подряд. На фото пластмассовая коробочка – была просто прозрачная, из-под конфет, а стала в симпатичное яблочко.

Также в декорировании активно участвуют деревянные прищепки, а с недавних пор еще и палочки от глазированных сырков.

 

Артем как будущий влиятельный, по всей видимости, мужчина любит деньги. А так как настоящие деньги ему по причине малого возраста не положены или положены в ограниченных количествах, то он предпочитает деньги игрушечные.

Любимая его игра – "Монополия". Их у нас несколько разных. Последняя любимая – олдскульная под 60-е годы, подарили на Новый год.

Есть версия, адаптированная под Киев – называется "Капіталіст", там продаются и покупаются киевские улицы, парки и площади. Именно по этой игре Артем, вовсе не коренной киевлянин, а "понаехавший" из Днепропетровска, выучил все парки и названия, все аэропорты.

Как-то ехали по Владимирскому спуску, и он как закричит: "Крещатый парк!!!" Что такое, откуда? Оказалось, на карточке с этим парком в игре изображена Арка дружбы народов и каштановые листья. Ну, вот он и узнал.

Настя Мельниченко, громадська активістка, журналістка

Ярослав (8 років), Северин (6 років)

З моїми малими головне – уникати ігор з конкуренцією. Інакше будь-яка гра закінчиться ревами, гупанням дверима та закриванням у ванні.

Як би мені не хотілося добитися того, аби між дітьми не було ревнощів, однак у якийсь момент щось пішло не так. Тому, на жаль, я вимушена уникати деяких настільних ігор: "Хамелеона", "Саботера"… навіть "Меморі кардз" з полотнами майстрів світового живопису стають причиною сварок та розбрату!

Тому ігри з моїми двома хлопцями – дорога до вершини скелі понад урвищем, коли ретельно обираєш, куди ступити.

 

Заняття, яке надихає нас усіх – створення книжок. Діти піддивилися, що я займаюся видавництвом, і теж підхопили естафету. Зазвичай половину книжки створює Ярослав, а половину Северин. Ми зшиваємо чисті аркуші паперу, і діти на них малюють. Потім до ілюстрацій придумають підписи.

Так у нас з’явилися "Міфічні істоти" (випуски 1,2,3 і 4), "Морські чудовиська" (випуски 1,2,3 і 4), "Хижі рослини", "Про все-все" та інші книжки.

Інша гра – "В листочки". Ми беремо багато маленьких листочків і пишемо на них завдання. Потім складаємо у шапку і по черзі тягнемо кому що попаде. Це щось подібне до гри у фанти.

 

Завдання найрізноманітніші: "2 хвилини бігати по хаті і вити", "10 разів відтиснутися", "Помити посуд", "Поскладати розкидане по хаті Lego"… Так, так, я махлюю і "ховаю" у завдання те, що зазвичай дітей не допросишся зробити. А оскільки основне правило гри – не відмовлятись від завдань, то це працює!

Завдання пишемо по черзі всі. Виконання однієї шапки – це одна партія. Далі людина, яка пише завдання, міняється.

Ввечері можна вимкнути геть усе світло у квартирі, запалити свічку, і по черзі розповідати лякалки. Дітям дуже подобається атмосфера таємничості, а ще змога придумати власну історію – таку, щоб мурашки по шкірі у всіх!

Ніна Потарська, громадська активістка та соціолог

Ігор (13 років), Софія (5 років)

У моїх дітей значна різниця у віці, це дещо ускладнює вибір ігор – щоразу це пошук компромісу, але врешті задоволені всі.

Якщо Ігор може просто забитися у куток та читати, або піти кудись з друзями, його вже більше цікавить світ поза родиною, то Софія зазвичай, намагається його, та й мене, залучити до якогось колективного сімейного дійства.

 

Наприклад, якось дочка замовила нам будиночок, причому не ляльковий, а іграшковий для неї. Ми вирішили не купувати, а побудувати його самі. Я його спроектувала, Софія і мій чоловік Рома купували матеріали. Далі будинок разом будували, фарбували, а зараз дитина в міру своїх сил і натхнення його декорує.

Часто Софія влаштовує лялькові або справжні ігрові вистави, чи просто перевдягання в улюблених героїнь.

Всім разом цікаво грати у слова продовжуючи назви міст, діти можуть користуватись підказками с карти. Кілька разів ми пробували історичні стратегії, це скоріше цікаво дорослим, і донька швидко втомлюється.

Більш вдалою та корисною для всіх є лінгвістична гра Lexico, де кожен гравець може грати на своєму рівні, та відчувати свій власний прогрес

Ще одна цікава гра – складання карти навколишньої території. Це допомагає дитині розвивати просторове уявлення, розуміти відстані та навчитись розумітися на картах.

Христина Коціра, журналіст

Ніна (4 роки 9 місяців)

В сім`ї склалося так, що ігри для усіх вигадує донька. Вже більше року у нас активний період рольових ігор. Я не підкидаю ідей, приймаю всі її придумки і правила гри, вважаю, так розвивається дитяча уява. І дійсно, можна спостерігати очевидний прогрес.

Лікар-пацієнт, співак-глядач, покупець-продавець… Наприклад, у магазин Ніна грає власним одягом і товар розкладає сама. На виході теж маємо виховну функцію, бо потім все акуратно складаємо разом.

 

Рольовими іграми Ніна змушує нас займатися і при читанні книжок. Наприклад, діалоги потрібно читати різними голосами: вовка – грубим, козенят – тоненьким.

У віці майже 5 все дуже просто – дитина сама знаходить, чим себе зайняти, їй треба лише трохи підігрувати. От в два було складно. Зараз більшість дітей надто активні, є проблема з увагою. Мені доводилося придумувати різні заняття, щоб донька чимось займалася більше ніж 30 секунд. Вона починала одне, одразу кидала, переходила до другого, третього.

Було вкрай важливо навчити її фокусуватися на одному занятті бодай трохи. Через це я дуже рано дала їй ножиці в руки, таким чином стимулюючи – це інструмент для дорослих, потрібно обережно дуже обходитися. Так почалася наша ера саморобок.

 

Дитину це дійсно стимулювало. З того часу у нас з'явилася величезна колекція паперових героїв. Доньці цікаво, що з простого шматка паперу виходить, наприклад, якась тваринка. Це та сама психологія, що й у дорослих – важливо бачити результат. Всі ці фігурки ми використовуємо у театральних постановках, придумуємо сюжети, розігруємо казки.

Далі у зосередженості дуже допоміг кінетичний пісок, пластилін. Зараз таких чудових речей для ліпки дуже багато. Це навіть мене захоплює – і систему нервову заспокоює, і дозволяє відсторонитися.

Але найулюбленіше заняття – ліпити. Причому не просто з пластиліну, а зі справжнього тіста. Так я залучаю доньку до своїх куховарських справ: вона вчиться, граючись, а я можу спокійно готувати. Вареники, піца, не треба боятися, що дитина щось зіпсує. Я дозволяю на кухні їй усе. Різати салати, щось мішати. Звісно, все під моїм контролем.

 

Зібрала Ольга Ситнік, УП.Життя

powered by lun.ua