Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина перша

5734
2 січня 2016

ОНОВЛЕНО 14.03.2020

Період канікул та карантинів для багатьох батьків – це ще й стрес.

Замість шкіл і дитсадків, які так звично займаються їхніми малюками, придумувати ігри і заняття для малих бешкетників доводиться самим.

Іноді діти пропонують ігри, іноді батьки вигадують щось, до чого активно долучаються дітлахи.

Ідей для спільної гри батьків і дітей так багато, що про це постійно видають популярні книжки та знімають передачі.

"Українська правда. Життя" ще у 2016 році зробила серію матеріалів про домашні розваги – кількох сімей ми попросили поділитись своїми рецептами ігор для дітей різного віку і статі.

Веселого вам забавляння спільно з дітками :) 

У цього тексту є ще три продовження:

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина друга

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина третя

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина четверта


Анастасия Жук

сценарист

Борис (1 год)

 З малюком можна гратися тим, що є під рукою

Про баночки из-под шампуней, тюбики для зубной пасты, и особенно – особенно – банки с дозатором из-под мыла для рук я даже писать не буду – все мамы знают, что лучших игрушек для ребенка нет.

Особенно того ребенка, у которого есть айпад, говорящий робот и динозавр, который приносит из прихожей тапки.

Мой годовалый сын Борис, кроме всего перечисленного, обожает пластмассовую тележку вроде как из супермаркета. Такие продаются в некоторых детских магазинах, стоят сравнительно дешево, а счастья дарят неимоверное количество.

Наверное потому, что так ребенок чувствует себя взрослым. Мы с этой тачкой убираем игрушки, носим вещи из стирки в шкаф и обратно, в общем, куча пользы.

 Компонуйте іграшки – малюку це сподобається

Номер два в рейтинге – что угодно на веревке. Не знаю, откуда такая страсть тянуть за собой любой предмет – может, тоже стремление подражать взрослым из парка, которые водят на прогулку собачек?

Факт в том, что шнурочек можно привязать хоть к ложке, хоть к машинке – любой "питомец" доставит ребенку массу удовольствия.

Каштаны, желуди, орехи, крупные пуговицы, неострые речные камушки и ракушки – в общем, все, что даже приблизительно не похоже на игрушки, и желательно побольше. В хорошие дни Боря может 15 минут провозиться с такой вот банкой, полной сокровищ, а пятнадцать минут в нашем деле – вечность. Главное внимательно следить, чтобы не смог ничего проглотить или засунуть себе в нос.

Ну, и победитель хит-парада, от трех месяцев и до трех лет – зубные щетки всех размеров и форм. В плохие дни – то есть дни, когда режутся зубы – без них мы даже с кровати не встаем.

Христина Бондаренко

журналіст 

Квітка (3 роки)

 Гра в "Зоряні війни" стане улюбленою для багатьох дітей 

У нас у родині існує дві популярні гри. Гра в "Зоряні війни". Для цього є маска Штурмовика, джедайський меч та два іграшкових Дарта Вейдера різних розмірів.

Гра дуже проста. Вмикається у всіх кімнатах сага. У дитячій, зазвичай, це Lego Star Wars, в іншій – перші частини кінця 70-х. Саме старі серії. Нові наша Квітка не сприймає. Це щось дитячо-особисте, певно.

Тато говорить голосом Дарта Вейдера і тоді дитина виконує усі накази. Може, навіть доїсти до дна весь суп, якщо цього забажає її друг Дарт.

Коли така гра набридає, у бій ідуть пісні. А точніше одна та сама пісня по колу – "Воини света". Є, правда, маленьке "але" у цій історії. Співати пісню треба у сукні і туфлях. Інакше не підходить.

Перевага такої гри у тому, що дитину можна на деякий час лишити саму і з нею нічого не трапиться. Бо поки пісня грає, вона буде співати на стільчику, посеред кімнати чи на дивані. Іноді може проспівати три рази поспіль. Тому як мінімум хвилин 5-7, а то й 10 є вільних.

Ще одна перевага такої гри. Після активних співів в танців, денний сон забезпечений тривалий і безперервний.

Ще є гра у поліцейського. Це, коли одягається шолом, обов'язково береться маленький пістолет і треба шукати злочинців. Часто це буває кіт. Тоді треба брати у нього відбитки лап. Кіт зазвичай не проти. Головне перед цим підрізати кігті і вчасно зробити йому манікюр.

Ірена Карпа

письменниця

Кора (5,5 років), Кая (4,5 років)

Читайте дітям якомога довше. Фото Дитяче арт-видавництво "Чорні Вівці"

Зараз я саме пишу таку книжку, яку б не було соромно і дорослим читати вголос дітям. Без ванілі і моралізаторства - про нечемних дітей і забудькуватих батьків, але які однаково вкінці добиваються справедливості і виборюють свої права. Про живих людей, одним словом. Про дружбу і свободу.

Один з простих рецептів – читати щось цікаве всім (той же "Гаррі Поттер" чи будь-яка книжка Нестайка), чи дивитися якусь красу. Японські естетські мультики нам дуже до вподоби.

Ще я своїх дівчат тягаю у гори і навіть у дворі ми розкладаємо намет. Ще можна бризкатися, коли є море, і кричати дурними голосами на бігу.

Олеся Островська-Люта

експерт Про.Мова

Соломійка (10 років)

 Для десятирічок головне щоб було справді цікаво

У нас найкраще працюють історії. Розповіді про всі повсякденні речі, про які ви хоч щось знаєте: як уперше в Європі з'явилася кава, звідки завезли картоплю і макарони, як у Середньовіччі ставилися до спецій, що їли королі, як пили вино і в що вірили давні греки, чи носили в давнину спідню білизну і як часто милися.

В хід піде все, що пригадується з популярної літератури, університетських семінарів і книжок Броделя. Мені в дитинстві старша сестра просто переказувала міфи Давньої Греції. Це досі мої найкращі спогади.

До того ж, історії – ідеальний спосіб, аби дитина з'їла щось корисне, але, на її думку, особливо гидке. Скажімо, гарбузову кашу або суп із гречкою. 

Ще один гарний спосіб – це дозволити дитині робити якісь цікаві капості. Для цього ідеально підходить книга-записник "Знищ цей щоденник" Кері Сміт. Тут можна і треба робити все, що зазвичай робити з книгами заборонено. Наприклад: "Малюй язиком. 1. З'їж якусь кольорову цукерку. 2. Лизни сторінку". Кілька годин зосередженої роботи над книгою вам гарантовано.

Книга-записник "Знищ цей щоденник"

Ну, і коли вже не працює ні перше, ні друге, дитина може зняти відео на телефон, або ай-пед. Скажімо, прекрасно вдається робити відео-документацію виконаного раніше у "знищеному щоденнику". Але з докладним поясненням, що і для чого, як це виглядає, і яких сподіваємося наслідків.

Це стимулює дитину аргументувати свої дії, пояснювати, прогнозувати, виголошувати довгі і бажано зв'язні промови. І звичайно робити чергові дублі, й так розуміти, що гадана легкість вимагає досконалості.

Коли вичерпано всі попередні можливості залишається старе-добре читання. На щастя, чудових книг все більше і кілька сеансів спільного реготання вони забезпечать з легкістю.

Софія Рябчук

перекладач, дослідник гармонійного розвитку дитини

Устина (7 років), Уляна (3,5 років)

 Альбоми з репродукціями сподобаються багатьом дітям

З дітьми під ковдрою ми не тільки читаємо книжки, а й оглядаємо альбоми з репродукціями. Це дуже просто і не потребує спеціальних знань.

Власне, дитина сама вибирає якусь картину і починає про неї запитувати. Переважно це твір з купою деталей і персонажів, ми розглядаємо-розшукуємо найдрібніші елементи, думаємо, чому художнику вони були важливі, розмовляємо про головний сюжет і фантазуємо про перед- і післяісторію цих героїв.

Коли дитина вже вичерпала свої запитання, цікавитися її думкою про ту чи іншу деталь зображення починаю я.

Моя донька любить, коли прошу знайти щось дрібне й неочевидне на картині, рахувати героїв чи різні деталі, розбирати кольори чи об'єднувати персонажів в уявні геометричні фігури. А найбільше у сім років вона полюбляє говорити про почуття героїв і їхні історії.

Книга Франсуази Барб-Галль "Як розмовляти з дітьми про мистецтво". Фото starylev.com.ua

Дуже помічною нам є книга Франсуази Барб-Галль "Як розмовляти з дітьми про мистецтво". У ній є 30 репродукцій з коментарями авторки.

Улюблена робота моєї доньки у цій книзі – Нікола Пуссен "Суд царя Соломона". На перший погляд ця картина здається досить страшною, та насправді для дитини тут не більше страшного, ніж, наприклад, у казці про Івасика Телесика. До того ж, занадто оберігати дітей від страшного теж не варто – світ різний, і його треба поступово вивчати таким, який є.

Ще одною популярною в нас удома книгою для спільного оглядання є "Абетка" видавництва "Основи", створена з репродукцій картин і скульптур київського Музею Ханенків.

Тут додається ще одна перевага — дуже цікаво віднаходити потім ці вже знайомі з книги роботи у самому музеї. Та й музей пропонує дітям чимало захопливих програм, зокрема квестів. Тож залишитися там з мистецтвом і дітьми можна надовго.

Іншим нашим домашнім видом гри на тему мистецтва є розмальовки, аплікації чи інші саморобки на основі творів художників. Можна зняти колір з якоїсь роботи, залишивши тільки чорний контур, а можна взяти чорно-білу графіку для кольорування (дуже любимо українських Якова Гніздовського і Леопольда Левицького): це також добрий привід розповісти дитині про графіку, її види і "не кольоровість".

Чимало натхнення, ідей і заготовок для саморобок з дітьми можна почерпнути з сайту лондонської галереї "Тейт Модерн".

Максим Саваневський 

керуючий партнер PlusOne DA, засновник Watcher.com.ua

Устина (7 років), Уляна (3,5 років)

Дитина може сама придумувати мультики

Усім любителям мультиків цікаво спробувати зробити їх самому. Ми разом з дітьми "знімаємо" мультики на звичайний смартфон. Головні герої — іграшки дітей.

Це клопітка праця, яка водночас показує дитині, наскільки скрупульозно покадрово творяться мультики.

Перший крок – дитина сама має придумати сюжет свого мультика.

Другий – приготувати сценографію і персонажів. Ними можуть бути ляльки, машинки, ялинкові іграшки – будь-що.

Третій – виставити і добре зафіксувати телефон, щоб він не зсунувся з місця. Якщо маєте selfie stick – це ідеальне рішення, бо тоді ви фізично не дотикаєтесь до телефона, а кожен кадр робите натисканням кнопки на самій палці, яку можна зафіксувати так, щоб вона не рухалась.

Четвертий – фотографувати кожен міні-рух персонажа в кадрі. Дитина пересуває персонажа чи декорації, забирає руку – тоді робимо фото.

У нас виходить 5-10 кадрів на хвилину. Тобто за 10 хвилин можна зробити близько 70 кадрів – цього достатньо для 4-6 секундного відео.

Процес виробництва самого відео з фотографій дуже простий. Ми робимо це в програмі MovieMaker, яка є у всіх користувачів Windows (Кіностудія – в українській версії). Користувачі Mac’ів теж мають встановлену програму для виробництва простих фільмів.

Отже, п'ятий крок – заливаємо всі фотографії у програму MovieMaker. Для цього просто перетягуємо фотографії з телефону у робоче поле програми:

Мультик можна зробити у програмі MovieMaker

Після цього виділяємо всі фото (ctrl+A), заходимо в меню "Редагування" і змінюємо час показу фото з 7 сек (це значення стоїть за замовчуванням) на 0,1 сек.

 Це зможе зробити навіть дитина

Потім переходите в меню "Головна" і справа обираєте "Зберегти фільм". В результаті отримаєте відео і купу щастя в очах дітей:

Олеся Мамчич 

учасниця проекту "БеркоШко"

Іванка (10 років), Варвара (5 років)

Якщо з коробки зробити поштову скриньку, то можна писати одне одному листи.

Колись ми з Іванкою поділили персонажів, придумали їм характеристики, і від їхнього імені листувалися.

Взагалі, діти страшенно люблять із ким-небудь листуватися, батьки можуть законтачити своїх дітей між собою і мати спокій.

Можна взяти книги з дитячими віршами. Кожен обирає собі вірш до вподоби, а потім читаємо у різні способи (один учасник – першу половину свого тексту – інший – другу половину свого, а тепер навпаки, а потім по рядку кожен зі свого вірша 1-2-3-4). Іноді на такому суміщенні різних текстів виходять дуже комічні збіги).

Можна взяти якийсь віршик і "проілюструвати" його послідовно ілюстраціями із інших книжок із власної бібліотеки.

 Разом можна придумувати цікаві історії 

З тими, хто тільки вчиться читати: мама придумує якусь казку, ключові слова пише по ходу, дитина має їх прочитати. Така гра допомагає "розчитатися", бо малечі цікаво, що ж там далі.

Наприклад, "Був собі (що, як ти думаєш?) ЗООПАРК. І жив у ньому старий злий (хто? відьмак? крокодил? прочитай!) ДРАКОН, а одного разу він з'їв (як ти думаєш що? ШАФУ".

Коли я була зовсім маленька, мій тато на прогулянці вів таку гру: що більше зустрінемо собак, то правильніший у нас шлях. Так можна орієнтуватися за будь-чим, наприклад, за червоними машинами, людьми у зелених куртках тощо. Маршрути заводять у дивовижні місця.



Іноді батькам не уникнути мультиків, наприклад, припекла термінова робота. Можна трохи заспокоїти свою совість, вмикаючи їх тільки англійською мовою. Або польською. Тоді проведення часу перед екраном матиме додатковий сенс.

Я своїм дітям зазвичай дозволяю лише англо- і польськомовні мультики. Хоч-не-хоч, при такому обмеженні вони вслухаються у іноземну мову і починають її розуміти.

А ще діти страшенно люблять квести. Старші вже можуть зробити квест дорослим або молодшим дітлахам.

Галина Титиш 

редактор-засновник "Українська правда. Життя"

Андрій (9 років), Юра (5 років)

Архівне фото дворічної давнини – "машинки" і Біг Бен 

Мої хлопці дуже люблять рухливі ігри, в яких треба будувати якісь переходи-дороги-естакади. Для цього використовується все, що є вдома – табуретки обмотуються товстим скотчем, з другого боку прикріпляється папір, на який потім наносимо розмітку фломастером, виходить дорога зі спусками і розвилками.

Подушки для дивану перетворюються на "машинки" або ж з них будується "Біг Бен" чи ще будь-що. І вже з цими "новобудовами" розігруються всілякі ігри.

Інша улюблена розвага – вигадування історій. Хлопці люблять слухати різні придумки – метод "казки на задану тему" у нас спрацьовує майже завжди, коли потрібно переключити їхню увагу.

Приміром, коли вони дуркуються так, що я не можу їх заспокоїти, починаю розповідати казку про вигадану країну Дурляндію, де всі діти порушують усі правила і ніхто нікого не слухає. Втім, іноді їм треба просто дати настрибатись, і ніяка казка їх не заспокоїть.

Іноді гра переводиться в інше русло – я починаю розповідати, а вони по черзі придумають продовження.

Серед останніх улюблених фішок – малювання коміксів та настільні ігор – хлопці самі їх придумують і малюють.

Зверху - результат кількох днів спільної гри дітей з татом - саморобне поле
для настільної гри. Внизу - фрагмент з квесту, вигаданого старшим сином
для мами (наступне завдання було в ігровій кімнаті, де з лего "модернізували"
інші танки)

Ще одна наша домашня традиція – квести.

Найпростіші версії квесту ми розігрували ще коли наш старший вивчав дії додавання. Вдома малювали на меблях крейдою приклад і стрілочку до наступного місця з прикладом.

Андрійко ходив з вологою серветкою по стрілках і розв’язував, скільки буде "3+5". Якщо правильно порахував, витирав приклад і йшов за стрілкою далі. 

Поступово квести ставали дедалі складнішими, з загадками-завданнями. А тепер вже мій старший син влаштовує їх для мами :)

Галина Титиш, Ольга Ситнік, УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина друга

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина третя

Ідеї для спільних ігор з дітьми від українських батьків. Частина четверта

Ми хочемо тримати з вами зв'язок. Будемо раді бачитися і спілкуватися з вами на наших сторінках у Facebook та у Twitter.

А якщо хочете бути в курсі лише новин та важливої інформації про здоров'я, підписуйтесь на нашу Facebook-групу про здоров'я та здоровий спосіб життя.

powered by lun.ua