7 речей, які не можна казати жертвам тролінгу та переслідувань у соцмережах

167
20 квітня 2016

Коли люди кажуть вам, що "це ж мережа, ніякого ризику немає" — вони лише хочуть, щоб ви почувалися більш захищено. Однак найгірше — реагувати на ризик домагань так, ніби це нормально, уникаючи людей, котрі зазнали такого тиску чи навіть звинувачуючи їх у цьому.

Автор The Guardian пояснює, як не можна відповідати людям, котрі звернулись до вас зі скаргою на гоніння в мережі.

1. Я теж не люблю, коли зі мною не погоджуються

Ганьба онлайн — це зовсім не інтелектуальна суперечка. Насправді, вона спрямована на те, щоби не погодитися з вашими аргументами. Вона характеризується особистими атаками, коментарями сексуального характеру, расистськими чи гомофобними висловлюваннями і погрозами фізичного насильства чи згвалтування — вони не мають нічого спільного із незгодою.

2. Ну ти ж знаєш, що вони лише намагаються залякати тебе, правда?

Можливо, найрозповсюдженіша реакція, яка неадекватно оцінює психологічний вплив тролінгу і погроз на жертву.

Онлайн-гоніння мають значний вплив на психіку, незалежно від того, чи боїтеся ви фізичної розправи. Якщо раптом ви почнете отримувати довгі й деталізовані розповіді про те, як вам помстяться, навряд чи вам вдасться лишатися спокійним.

Зображення kbunovsky/Depositphotos

3. Що ти сказала, щоб так розлютити їх?

Люди, які так відповідають, думають, ніби жертва принаймні частково винна у гоніннях проти неї.

Насправді, річ не у тому, що ви сказали, а в упередженнях, до прикладу, проти вашої феміністичної чи анти-расистської позиції. Дослідження доводять, що чоловічі і жіночі аккаунти тролять однаково, тож справа навіть не у статі.

4. Чи не хочете ви видалити свій Twitter-аккаунт?

Ви радієте, що це трапилося не з вами. Мовчання — кінцева мета більшості образ у мережі. Якщо ви радите комусь видалити аккаунти у соціальних мережах і припинити спілкуватись, висловлюватись, ви насправді пропонуєте людині обмежити свою свободу через чиюсь образливу поведінку.

Зображення norsob/Depositphotos

5. Ви звертались до поліції?

Навіть якщо жертва переслідувань у мережі зверталася, це навряд чи допоможе. Так, її вислухають уважно, однак хто і як ловитиме анонімів чи людей з вигаданими іменами за допис? Окрім того, як зазначає автор The Guardian, у поліції інколи запитують, що таке Твіттер, тож результат очевидний.

7. Не панікуй, тебе, напевне, переслідує усього лише хлопчик на маминому горищі чи самотній чоловік середнього віку.

Надаючи онлайн-переслідувачам характеристик статі і віку, ви ніби вибачаєте їх і намагаєтесь пояснити неприйнятну поведінку. І, до того ж, вгадати людину, яка надсилає погрози, неможливо. Найчастіше це люди не з вашої спільноти.

8. Не годуйте тролів

Помічаєте, скільки з наших відповідей звертають увагу на поведінку жертви цих образ, а не на переслідувача?

Якщо хочете вступати у битву з тролями, будь ласка. Інколи боротьба буває ефективною. Якщо хочете відімкнутися і промовчати, це теж нормально.

powered by lun.ua