Бібліотека (на) Ентузіастів. Як на Русанівці відродили читальню

Суботнього вечора 23 квітня на Русанівський набережній було тихо.

Тобто, тихо як для звичайного спального району – машини гуркотять, хлопці-дівчата гомонять біля води під деревами, які щойно розквітли.

Проте після двадцятої у типовому сценарії вихідного вечора щось змінилось. У будівлі по вулиці Ентузіастів 51/24 запалили світло та ввімкнули музику. Сюди почали приходити люди, спілкуватись, малювати та пити каву.

Здалось, що на першому поверсі житлового будинку відкрили новий клуб чи кав’ярню. Але ж ні: на табличці біля входу написано зовсім інше – бібліотека.

ПРОСТІР ДЛЯ ТВОРЧОСТІ МЕШКАНЦІВ РАЙОНУ

– Ми дивились на те, як живуть бібліотеки і подумали, що доволі розгалужена система використовується пасивно, що можливостей у бібліотек значно більше, – каже один з організаторів проекту Андрій Антощенко.

Він – активіст некомерційної організації "Otium", яка існує трохи більше року.

Андрій емоційно розповідає, як довелося промоніторити київські бібліотеки та вийти на керівництво районних Централізованих бібліотечних систем, та як потім, неочікувано легко, була обрана Бібліотека імені Євгена Кравченка для юнацтва Дніпровського району міста Києва.

– Зупинилися на саме цій бібліотеці, бо нам сподобався персонал, місце розташування, приміщення, – пояснює хлопець.

Активісти зупинилися на саме цій бібліотеці, бо сподобався персонал, місце розташування, приміщення. Фото автора

Задум – перетворення звичайної бібліотеки на громадсько-публічний простір з різноманітними функціями – активісти оформили у проект і виграли з ним грант на минулорічному фестивалі "Proмісто" у номінації "Кращий соціальний стартап".

Наприкінці січня почали підготовчі роботи. Були організовані декілька зустрічей з мешканцями Русанівки, де обговорювався проект.

Киян не просто поставили перед фактом, що пройде реконструкція, в них питали, як можна покращити бібліотеку і що кожен готовий зробити для цього.

– Для нас було вкрай важливо створення активної громади, яка б зі своїми ідеями та пропозиціями долучилась до проекту, – зазначають активісти.

Так з’явилась робоча група – Фонд розвитку та благоустрою Русанівки. До неї може долучитися кожен житель району.

Таким чином, бібліотека оновлювалась не тишком-нишком, як часто буває в Україні. Все відбувалось за найкращими канонами громадянського суспільства.

Бібліотека оновлювалась не тишком-нишком, а за активної участі жителів району. Фото зі сторінки у Otium у Facebook

– Хотілось, щоб це було улюблене місце мешканців району, щоб сюди приїздили кияни з інших частин міста, – пояснює Антощенко.

До речі, кошторис проекту теж абсолютно відкритий.

На сторінці "Otium" у Facebook кожен може переглянути, скільки витрачено, наприклад, на оздоблення стін, чи демонтаж дверей.

Окремо прописані й ті потреби, на які грошей поки не вистачає.

У організації уточнюють, що цей проект – пілотний. Команда планує надати бібліотеці імпульс та вийти з проекту, аби далі ним переймалась місцева громада. Самі ж активісти "Otium" візьмуться за перетворення інших бібліотек.

МАКСИМАЛЬНО ВІДІЙТИ ВІД БІБЛІОТЕКИ

Безпосередня реалізація проекту почалась у березні.

Перетворення також проводились за допомогою небайдужих мешканців.

Одні, на час ремонту, забрали додому кімнатні рослини.

Інші – віддали аутентичні старі радянські крісла, піаніно та столи на трьох ніжках, які активісти реанімували.

Небайдужі мешканці району віддали бібліотеці аутентичні старі радянські крісла, піаніно та столи на трьох ніжках. Фото зі сторінки у Otium у Facebook

Ще одні долучилися руками – протягом двох місяців – приміщення за "промовистою" адресою Ентузіастів 51/24 ремонтували, змінювали та перетворювали.

23 квітня в рамках Книжкового арсеналу в Бібліотеці імені Кравченка влаштували перед-відкриття.

В рамках Книжкового арсеналу в Бібліотеці імені Кравченка влаштували перед-відкриття. Фото зі сторінки у Otium у Facebook

Наразі на сто відсотків приміщення не готове, для повного перезавантаження потрібно ще приблизно два тижні.

– Від радянського розуміння бібліотек як установ, де має бути лише сувора тиша, де нудно і немає простору для творчості, максимально відходили, – пояснюють активісти.

– Тут будуть проводитись різноманітні коворкінги, майстер-класи, лекторії, заняття з дітьми. Сюди можна буде просто прийти попити каву, поспілкуватись з друзями, почитати книжку. Звичайно, книжкова функція залишиться обов'язковою, – уточнює Андрій Антощенко.

В приміщенні залишили паркет, по-новому вкритий лаком, та старі плакати. Фото зі сторінки у Otium у Facebook

Від колишнього образу лишились дерев’яні, але пофарбовані вікна, паркет, по-новому вкритий лаком, табличка біля входу та старі скляні стіни, подряпані невідомо коли і невідомо ким.

Велику залу пофарбували у білий колір, у просторі з’явились старі плакати, піаніно, червоні настільні лампи. Типові бібліотечні атрибути – картотека та стелажі отримали нове життя після реставрації.

Типові бібліотечні атрибути – картотека та стелажі – отримали нове життя після реставрації. Фото зі сторінки у Otium у Facebook

Цікаво, що 23 квітня, у день урочистостей, поштою "прийшов" стіл із Ніжина.

Пишаються тут кафедрою, яка прожила разом з бібліотекою більше сорока років, з часу її відкриття у 1968 році. Під час святкового вечора кафедру використовував діджей Сергій Кейн.

Під час святкового вечора кафедру використовував діджей Сергій Кейн. Фото зі сторінки у Otium у Facebook

Відреставроване приміщення немов розділили на два простори.

Одна частина – велика та дуже світла зала, зараз майже пуста. Друга – камерна, напівтемна, з великим столом, на якому в день відкриття готували каву та чай. Між ними перехідна зона, де розмістили картотеку та піаніно.

[L]Ще один організатор проекту Наталя Шульга розповідає, що у бібліотеці два поверхи.

– Зараз відкриті вітальня і лекційна зала, де будуть проходити лекції, воркшопи, кінопокази. Поки закриті читальна зала та кімнати-"вушка", де потім будуть дитяча кімната і конференц-зала.

Другий поверх також майже готовий, але треба ще попрацювати. Він більше адміністративний, світло-рожевого кольору. До речі, на першому поверсі ми знесли стіни-перегородки, а виявилось, що початковий план бібліотеки такий і був, – каже вона.

Про те, що ремонт не скінчився, поки свідчать напівтемні кімнати, заблоковані написом "Вибачте, цей простір ще не готовий!". Це і є оті "вушка" та читальна зала.

Про продовження ремонту свідчать напівтемні кімнати, заблоковані написом. Фото автора

КНИЖКИ, ЯКІ ТІЛЬКИ ВИЙШЛИ З ДРУКУ

В основному на свято завітали друзі "Otium" та ті, хто знав про проект.

Були звичайні перехожі, бабусі та діти, які забігали з цікавості, та надовго не залишались, хоча програма була дуже насиченою – танці, показ серіалу, квест та живий виступ. Все – до п’ятої ранку. Було весело, шумно і зовсім не по-бібліотечному.

Однак нові упорядники простору запевняють, що охочі погортати книжку у тиші зможуть задовольнити своє бажання.

– У нас буде приміщення зовсім інше по атмосфері. Воно не біле, а темно-зелене. Там можна буде почитати наодинці, – запевняє Наталя.

Книжок у бібліотеці поки дуже мало: декілька дитячих – "Абетка" та про Мумі-Троллів, примірник про Євромайдан, "Розстріляне відродження" та з десяток інших. Решту вивезли на час ремонту.

Книжок у бібліотеці поки дуже мало, фонд вивезли на час ремонту. Фото автора

Андрій Антощенко зазначає, що хоче, аби сюди потрапляли книжки, які тільки вийшли з друку:

– Для цього ми спілкуємось з різноманітними видавництвами, намагаємось домовитись про співпрацю. Вже деякі книжки отримали від видавництва "Основи".

Книжковий фонд є. Просто зараз його нема в приміщенні. Але на мою думку, це не ті книжки, які актуальні для нинішніх читачів.

Плануємо також співпрацювати з конкретними авторами. Паралельно спілкуємось з місцевою та міською владою, аби цей простір краще фінансувався, – пояснює він.

Деякі книжки бібліотека отримала від видавництва "Основи". Фото автора

Зважаючи на те, що бібліотека залишається у державній власності, вона і надалі буде безкоштовною, навіть всілякі події, навіть кава.

До речі, команда-втілювачі проекту зараз замислюються над ребрендінгом: бібліотеку ім. Кравченка хочуть перейменувати, бо функції у неї тепер трохи інші та й Кравченка ніхто майже не знає.

Скоріше за все слово "бібліотека" у назві лишиться. Воно є знаковим, бо так це буде не черговий хаб, а яскравий приклад того, що можна зробити із читальних установ, які в Україні давно помирають.

Вікторія Іщенко, спеціально для УП.Життя