"Жити, щоб повернутися": документалка про рух і боротьбу кримських татар

798
30 червня 2016

У травні 2016 року журналісти QirimInfo вирушили на тимчасово окупований півострів, щоб поспілкуватися з безпосередніми учасниками руху.

Документальний проект презентували у Києві, повідомляє Крим SOS. Прем'єру фільму автори приурочили до Дня кримськотатарського прапора — 30 червня.

Як зазначають автори, головна ідея фільму — паралелі між історією національного руху і сучасними реаліями, в яких опинилися кримські татари після анексії Криму.

При цьому основна частина стрічки присвячена саме історії руху з 50-х до 90-х років минулого сторіччя.

Серед головних героїв фільму: заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров, його брат Бекір Умеров, ветерани руху Абдурешит Джеппаров, Ільвер Аметов, Шавкета Асанов, Зевджет Куртуметов.

Вони діляться з журналістами спогадами про свою участь у національній боротьбі за повернення на батьківщину.

За словами одного з героїв кінострічки Ільмі Умерова, його боротьба за повернення на півострів розпочалася зі шкільної лави. Ільмі разом з однокласниками робив патріотичні листівки, що призвело до порушення кримінальної справи.

Скріншот з фільму "Жити, щоб повернутися"

"Коли я вчився у десятому класі, ми з кількома однокласниками писали від руки листівки. Коли зробили достатню кількість, за місяць до 18 травня, ми розклеїли їх по місту. Ми особливо не опікувалися конспірацією. Відразу після того, як ці листівки з'явилися, у місті було порушено кримінальну справу. По всьому місту були розставлені пости. Рівно за тиждень ми знову їх розклеїли. Це була надзвичайна подія", — ділиться спогадами Умеров.

Інший учасник національного руху Абдурешит Джеппаров розповідає про події жовтня 1987 року, коли кримські татари вирішили організувати пішу ходу з Тамані (Краснодарський край) до Сімферополя. Тоді цією акцією вони хотіли привернути увагу світу до своєї проблеми.

"Один полковник віддав наказ садити нас в автобуси. Спочатку нам запропонували самим сісти, але ми не схотіли цього робити. У нас посередині сиділи люди похилого віку, двоє дітей, жінка. Все колами, у крайньому були люди більш-менш міцні , які могли сяк-так відбити розгін. Їхня реакція, наша реакція, і вони призупинилися. Потім полковник каже: "Що, вас навчити, як це робити треба?".

Закатав рукава до ліктів і потягнувся до третього кола від краю. Там сиділа дівчинка, звали її Аліє. Він схопив її за волосся і почав тягнути, щоб витягти з маси. Чомусь не з чоловіків, не з хлопців, а саме з неї. Далі цього полковника схопили наші. А щоб врятувати свого полковника, кинулися й інші офіцери. Ось тут і розпочалися наші з ними зіткнення ", — розповідає Джеппаров про те, як тодішня влада протидіяла ході.

Також у зйомках фільму взяли участь перший заступник голови Меджлісу Наріман Джеляль, голова ЦВК Курултаю Заїр Смедляєв, дружина політв'язня Ахтема Чийгоза Ельміра Аблялімова, які діляться роздумами про актуальність національного руху кримських татар після заборони Меджлісу у квітні 2016 року.

"Найголовніше, що немає відчуття безпеки. Тиск на підприємців, обшуки, причому досить жорсткі, в мечетях, закривають кримськотатарські ЗМІ. Це пружина, яка в якийсь момент обов'язково спрацює", — говорить Аблялімова про напругу, яка сьогодні нагнітається у Криму і може стати причиною нового етапу національного руху.

powered by lun.ua