Відповідь агресору. Доброволець після Іловайського полону й коми перейшов на українську мову

11002
26 липня 2016

Микола родом з Кропивницького (Кіровограда), пішов воювати добровольцем із самого початку АТО.

До лютого 2015 року чоловік був командиром саперного взводу батальйону нацгвардії "Донбас", брав участь у звільненні Попасної, Лисичанська, Курахового.

Під час боїв за Іловайськ Микола був важко поранений і потрапив у полон до російських військових з 76-ї Псковської десантної дивізії.

"Коли ми їхали до Червоносільського, ворожий снайпер відстрілював водіїв по дорозі. За 2 хвилини загинуло приблизно 85 душ.

Я випав з автобуса, відчув, що мені розірвало щоку. Зараз вона виглядає охайно, а була схожа на роздертий м'яч. Кулі й мінометні осколки потрапили в руку", – пригадує Микола.

Командир псковських десантників одразу заявив, що вони мають завдання утримувати українських добровольців.

"Уночі нас тримали в голому полі, тому що не знали, що з нами робити, – розповідає Стародубцев.

Коли двоє хлопців померли першої ночі, росіяни злякалися і вирішили віддати нас Червоному хресту. У них своїх лікарів не було.

Цілих українських військових залишили собі, а потім віддали ДНР-івцям, які над ними знущалися. Один хлопець розповідав мені, що після полону не мав жодної цілої кістки".

Передача бійців до Червоного хрест дала шанс Миколі залишитися живим.

Після загоєння ран, отриманих під Іловайськом, Микола продовжував воювати.

У лютому 2015 року, під час оборони Дебальцевого, він отримав тяжке поранення й 17 днів був у комі.

"Коли я вийшов з коми, поступово почав перевіряти свою моральну міць. Мені потрібно було навчитися заново говорити.

Запитав у себе: чому я повинен продовжувати розмовляти російською мовою?

Відтоді майже півтора року я говорю виключно українською. Коли до мене хтось звертається російською, відповідаю українською мовою. Навіть якщо просять – кажу, що не можу говорити російською".

Рідні Стародубцева дуже дивувалися таким змінам.

Вони думали, що це тимчасово, однак невдовзі самі також перейшли на українську. Молодший син Миколи, якому майже 3,5 роки, взагалі перестав говорити російською.

"Моє завдання – виконано. Це моя відповідь російській агресії", – упевнено говорить чоловік.

Розмову з військовим записала громадська ініціатива "Переходь на українську".

powered by lun.ua