Хлопчики – направо, дівчатка – наліво. Як виглядає гендерна рівність в освіті

В українській системі освіти хлопчиків і дівчаток навчають по-різному.

Це твердження на перший погляд суперечить дійсності – і Конституція, і освітні закони прямо забороняють дискримінацію на підставі статі.

Співвідношення жінок і чоловіків, або як його називають, індекс гендерного паритету у школах та університетах, наближається до одиниці.

Тобто кількість людей обох статей у закладах освіти практично рівна, і дівчатам відкритий доступ не лише до шкільної, але й до вищої освіти – система вступу за результатами ЗНО практично виключає суб’єктивні чинники під час вступу до університетів.

Але статистика каже нам і дещо інше: і у вищій школі, і на ринку праці є виразно "жіночі" та "чоловічі" сфери.

Чи є така горизонтальна гендерна сегрегація, або розділення у навчанні та професійному житті залежно від статі, наслідком вільного вибору?

Чому дівчата хочуть вчитися на медсестер і вчительок, але не тягнуться до радіофизики чи авіабудування, не кажучи вже про військову справу?

Спробуємо знайти відповіді на ці питання у гендерномаркованому вихованні і прихованій гендерній профорієнтації у школі.

З раннього дитинства дівчат і хлопців свідомо та несвідомо "заточують" під різні види активностей, різні інтереси та вміння. Фото Giulio_Fornasar/Depositphotos

З раннього дитинства дівчат і хлопців свідомо та несвідомо "заточують" під різні види активностей, різні інтереси та вміння.

Тож чи дивно, що за 17-18 років у молодих людей вже виробилося світовідчуття, у яке не вписується хлопець-вихователь дитсадка чи дівчина-фізик?

До цього додається розрив у доходах: "жіночі" сфери у більшості випадків нижче оплачувані та менш престижні, адже чоловікові треба "годувати сім’ю".

Загалом питання прихованої гендерної профорієнтації у школі та гендернозумовленого вибору освітньої траєкторії – складна для вивчення тема.

З розумінням вибору учнів та учениць, студентів та студенток здатні допомогти дослідження.

На жаль, в Україні досі немає кількісних даних на рівні усієї країни щодо розриву у навчальних досягненнях між хлопцями та дівчатами. Навіть результати ЗНО не аналізуються у розрізі статі.

Однак ми можемо звернутися до результатів всеукраїнського опитування студентів вищих навчальних закладів, проведеного на замовлення аналітичного центру CEDOS.

ШКОЛА ТА РЕПЕТИТОРСТВО

Опитування показало, що дівчата удвічі частіше, ніж хлопці, мали найкращі оцінки з рідної мови та літератури (половина респонденток обрали цей варіант).

А от "протилежний" предмет – математика – як найвище оцінений фігурував у анкетах хлопців.

Втім, розрив з математики не такий значний – у 7%.

Природничі науки у школі давалися краще хлопцям, ніж дівчатам, – різниця складає майже 9%.

Природничі науки у школі давалися краще хлопцям, ніж дівчатам, – різниця складає майже 9%

Менш академічні предмети також розділилися на "чоловічі" та "жіночі" – найкращі оцінки з фізкультури в атестаті хлопці мали у 2,5 рази частіше, ніж дівчата, а от з мистецьких дисциплін (музика, малювання, дизайн) дівчата були найкращими утричі частіше, ніж хлопці.

Щоб оцінити рівність доступу до вищої освіти, варто поглянути не лише на навчання у школі, але й на додаткові заняття, зокрема з репетиторами.

Дівчата більше займалися підготовкою до ЗНО, ніж хлопці. Причому вони, частіше за хлопців, готувалися з двох і більше предметів.

Несподівано виявилося, що частка студентів, які у свій час відвідували додаткові заняття з математики, серед хлопців і дівчат однакова. А от українською, англійською мовами та історією України дівчата займалися дещо частіше, ніж хлопці.

Українською, англійською мовами та історією України дівчата займалися дещо частіше, ніж хлопці

Натомість до ЗНО з фізики хлопців готували майже утричі частіше, ніж дівчат, хоча з цього предмету взагалі готувалося до ЗНО досить мало респонденток і респондентів, тож висновки треба робити з обережністю.

Є відмінність у мотивації серед тих, хто вирішили не займатися додатково: хлопці частіше, ніж дівчата, почувалися впевненими у своїх знаннях.

Це досить парадоксально, зважаючи на те, що на відмінно у школі навчалося 60% дівчат і лише 45% хлопців.

Хлопці частіше, ніж дівчата, почувалися впевненими у своїх знаннях

Серед дівчат-відмінниць вирішили готуватися до ЗНО 71%, а серед хлопців-відмінників – 62%.

Серед хорошистів розрив не такий великий – 55% дівчат і 48% хлопців з четвірками у атестаті додатково займалися.

Тобто ми бачимо, що водночас дівчата частіше мають відмінні оцінки, але й частіше додатково готуються до ЗНО – а отже, або мають більші амбіції, або менш впевнені у своїх знаннях.

Дослідження, проведене Організацією економічного співробітництва та розвитку (на основі результатів PISA) показало, що при однакових знаннях математики дівчата почуваються менш впевненими у своїх знаннях і здібностях з цього предмету, ніж хлопці.

Можливо, аналогічна ситуація існує і в Україні – наведені вище дані дозволяють зробити таке припущення.

ВИБІР ВИШУ ТА СТУДЕНТСЬКІ РОКИ

Якщо поглянути на мотивацію вибору навчального закладу та спеціальності, то немає відмінності за ознакою статі.

Для студентів і студенток однаково важливими були і престижність університету, і можливість знайти хорошу роботу, і зацікавлення професією.

Однак, коли справа доходить до вибору професії, ми отримуємо згадану вище горизонтальну гендерну сегрегацію.

У студентські роки хлопці та дівчата також вчаться по-різному: дівчата, які навчаються на бюджеті, отримують стипендію на 12% частіше, ніж хлопці.

Причому 17% хлопців колись отримували стипендію, але втратили її, а серед дівчат погіршили результати навчання тільки 6%.

17% хлопців колись отримували стипендію, але втратили її, а серед дівчат погіршили результати навчання тільки 6%

Можна було би припустити, що хлопці мають нижчі результати у навчанні, бо частіше поєднують університет з роботою – однак це не так. Значущого зв’язку між статтю і наявністю роботи у студентів-бюджетників немає.

Отож, хоча дівчата і у школі, і в університеті вчаться не гірше, а часто й краще, за хлопців, вчать математику, готуються до ЗНО – але, зрештою, вони все одно опиняються на "факультетах наречених", так, ніби вхід до технічних професій для них закритий.

Зрештою, вони все одно опиняються на "факультетах наречених", так, ніби вхід до технічних професій для них закритий

Насправді ця проблема існує у більшості країн – навіть у тих, де у питанні рівності чоловіків та жінок просунулися значно далі, ніж в Україні. І рецепти для рівності у системі освіти також існують.

Перш за все, необхідно провести "чистку" навчальних програм та підручників, усунувши з них гендерні стереотипи або відвертий сексизм.

На жаль, за шкільною програмою дівчаток і досі навчають куховарству та наданню першої допомоги, а хлопців – забиванню гвіздків та основам військової справи. Але ж облаштувати свій побут і адекватно поводитися у випадку надзвичайних ситуацій чи збройного конфлікту необхідно кожній людині, незалежно від статі.

Часто дівчаток і хлопчиків у школі "профорієнтують" неявно.

У Харківській області вже рік працює гендерний освітній експеримент. Одним з його елементів був (само)аналіз роботи педагогів на уроках і практики конструювання гендерних стереотипів.

В результаті самі освітяни підтвердили існуючі дослідження: викладачі та викладачки математики, інформатики чи фізики починають з певного моменту приділяти більше уваги на уроці хлопцям, частіше викликають їх до дошки, дають складніші завдання.

[L]Натомість на уроках з мов та літератури більших досягнень очікують та, а отже, вимагають, від дівчат.

Такі практики зумовлені глибоко вкоріненими гендерними стереотипами, і щоб їх викорінити, потрібне системне навчання педагогів.

Наприклад, включення основ гендерночутливої та недискримінаційної педагогіки у систему підвищення кваліфікації вчительства та програми вищої педагогічної освіти.

Ці та інші заходи передбачені Стратегією впровадження гендерної рівності та недискримінації у сфері освіти, яку планують затвердити до кінця літа. Тож вже скоро гендерна рівність прийде у школу не лише разом з проектами громадських організацій чи академічних дослідниць, але як основоположна цінність держполітики.

Втім, якщо ми поглянемо на розвинуті країни, то усюди – від Польщі до Японії – самі навчальні заклади намагаються ламати традиційні бар’єри між статями.

Наприклад, університети активно залучають дівчат і жінок на інженерні спеціальності, до занять природничими науками та ІТ. Для цього проводять промо-кампанії, спрямовані на залучення школярок до Днів науки та спеціальні "жіночі" відкриті дні у технічних університетах – усе це має результат.

Скажімо, у США цього року вперше з інженерного факультету в університеті, що має статус національного дослідницького, випустилося більше дівчат, ніж хлопців.

Тож, гендерна рівність – це не лише про справедливість та свободу. Вона ще й має позитивний вплив на економіку та стимулює економічний ріст.

Економічний ріст нам не завадить, тож будемо сподіватися, що і в українській освіті "хлопчики – направо, дівчатка – наліво" скоро лишиться у минулому.

Ірина Когут, спеціально для УП.Життя