"Пташка" на замовлення. Як працює аеророзвідка на передовій

Юна панянка в стильній білій сукенці й капелюшку легко й неквапно крокує на роботу...

Саме така картина відкрилася вранці з вікна локації, куди вночі прибули представники Центру підтримки аеророзвідки.

Все б нічого, якби не одне "але": локація знаходиться у найдраматичнішій на сьогодні точці фронту – в Авдіївці.

Сюди "прилітає" найбільше, тут майже щодня є поранені та загиблі. Тут відвойовують по клаптику землі мовчки та вперто, відновлюючи права на власній території.

І тим не менш, Авдіївка – чи не найбільш полярне місто на всій лінії розмежування.

За словами бійців, останнім часом простежується чітка тенденція: дедалі більше вимушених втікачів вертаються до своїх осель.

Відкриваються крамниці й генделики, будуються дитячі майданчики.

Містом курсують пасажирські автобуси.

На сайті Авдіївської міськради пропонуються вакансії, публікується інформація про фестивалі, санаторний відпочинок тощо.

У небо випльовує хмари білого диму "коксохім" – Авдіївський коксохімічний завод, найбільше коксохімічне підприємство в Європі та "дітище" Ріната Ахметова.

У небо випльовує хмари білого диму "коксохім" – Авдіївський коксохімічний завод, "дітище" Ріната Ахметова

Кажуть, що завод працює "на два фронти", співпрацюючи як із терористами, так і з українцями.

Залізницею бадьоро торохкотять вантажні поїзди – за словами місцевих, возять дерево на окуповані території.

Звісно ж, ідилія ця також має винятки у вигляді "сюрпризів", що час від часу таки долітають до житлових кварталів.

Час від часу снаряди таки долітають до житлових кварталів Авдіївки

"Авдіївська міська рада запрошує небайдужих громадян нашого міста прийняти участь в громадському обговоренні щодо встановлення пам'ятного знаку загиблим мешканцям м. Авдіївка під час проведення АТО", – єдина за останній час згадка про війну на офіційному ресурсі міста, крім посилання на центр допомоги учасникам АТО.

Якби не скалічені будинки та звуки вибухів, що чутно на іншому "полюсі" міста, можна було би повірити, що війни вже немає.

Натомість, її присутність уповні відчувається на "промці".

Міський півострів, що з трьох боків під вогнем, дорога до якого також прострілюється, міг би бути втіленням мрії шанувальників страйкболу. Понівечені машини, воронки від снарядів різного калібру, барикади і прикриття, зліплені з усього, що попадеться (проте скручені надійно і вірно).

Барикади і прикриття, зліплені з усього, що попадеться

Стрілянина тут вщухає. Іноді ненадовго.

"Обстріли щодня, нічого не змінюється. Ми працюємо вночі, вони – вдень, – говорить старшина розвідроти 58-ї бригади. – Чесно кажучи, вони працюють важким. 150-й калібр, "Гіацинт", буває, що "Гради" прилітали по наших позиціях. У нас міномети, і все. 80-ка".

Умова Мінських домовленостей – дозвіл на "отвєтку" у разі прямої загрози життю – тут працює. Наша відповідь має дещо менший калібр, але більший "заряд".

"Іноді приходять накази про "режим тиші", його запрошує та сторона, – тоді ми не стріляємо, – розповідає командир другого взводу 22-го батальйону, молодший лейтенант Масі Мустафа Найєм. – Але якщо по нас стріляють, ми даємо адекватну відповідь. З чого? АГС, РПГ, ВОГи 18, 25, міномет 82-ий. 120-ми і 152-ми не працюємо".

"ОЧІ" АРМІЇ

Ситуація на "промці" міняється залежно від ротацій противника, що відбуваються, в середньому, раз на два тижні.

"Я рівно місяць тут, і четвертий місяць на бойових, – говорить Найєм. – Саме тут в перший час мого перебування були дуже гострі обстріли, часом по 67 мін 120-х прилітало.

У перший тиждень були мінометні обстріли, потім вночі працювали снайпери і ДРГ. Трохи згодом люди по той бік помінялися, прийшли менш нарвані – обстріли стали рідшими, а нещодавно, вочевидь, вони помінялися знову – обстріли ідуть навіть вдень. Дуже прицільно працює артилерія – дуже прицільно! Зрозуміло, що це не "ДНР-івці" чи "ЛНР-івці" – це регулярна армія.

Вони працюють дуже професійно. Починають десь о четвертій-п'ятій, о восьмій підключаються міномети. Вдень не видно залпу, цих яскравих точок. Коли вони стріляють із мінометів вночі, видно спалахи, легше скорегувати, зрозуміти, де вони стоять".

Командир другого взводу 22-го батальйону, молодший лейтенант Масі Мустафа Найєм та керівник Центру підтримки аеророзвідки Марія Берлінська

Проте на передових позиціях бійцям не менш за міни дошкуляє сліпота – повна відсутність даних щодо позицій противника. Генштаб не вважає за потрібне забезпечувати військових безпілотниками та навичками роботи із ними, тож цю роботу виконують волонтери.

Саме з цією місією сюди приїздять пілоти і оператори Центру підтримки аеророзвідки. Значною мірою Центр матеріально підтримує діаспора, зокрема спільнота "ЄвроМайдан Лондон".

"Я приїжджаю як керівник Центру підтримки аеророзвідки "літати", – розповідає Марія Берлінська. – Хоча насправді, тут мають бути й свої дрони (різного типу і призначення), і свої фахівці. Уяви, наскільки плачевна ситуація, якщо в найгарячішій точці на даний момент жодного дрону!"

Екіпаж Марії привіз для підрозділу Найєма подарунок – той самий історичний квадрокоптер, що ще нещодавно літав у залі засідань Верховної Ради. Зібравши дані щодо "кнопкодавства", "пташка" полетіла збирати їх над ворожими позиціями.

Окрім передачі дрону, звісно ж, бійців навчили із ним працювати.

Окрім передачі дрону, звісно ж, бійців навчили із ним працювати

За допомогою іншого літального апарату Берлінська мала виконати низку "замовлень" – розвідати найбільш потрібні для бійців ділянки. Над одним польотом працює двоє – пілот і оператор.

"Моя робота – це первісний напрямок пілота по заданих координатах, де, припустимо, знаходяться розвідцілі. Вторинне – аналіз даних і передача далі за ланцюгом. Сюди приїхали для відпрацювання оперативної інформації", – говорить оператор-аналітик аеророзвідки "Грифон".

За одну поїздку на фронт екіпаж об'їжджає декілька позиції, де бракує даних.

Берлінська мала виконати низку "замовлень" – розвідати найбільш потрібні для бійців ділянки

"Якби Марія не приїхала, ми лишилися би практично сліпими, – розповідає Масі. – Ми не могли би бачити, звідки по нас ведеться вогонь, де їхні позиції.

Щось ми дізнаємося про це з даних розвідки (не нашого підрозділу). Є розвідка, що стоїть вище за нас. Інформація від неї поступає досить хаотично, іноді дані приходять запізно.

Нам потрібно знати ситуацію станом на зараз, а не три дні чи тиждень тому. Треба отримати сьогодні інформацію, і вже вночі почати з нею працювати. Бачити, як міняються їхні позиції.

Армія навчає деяких людей "літати". Але частина з них не має безпілотників, а частина з тих, хто навчений, не працює – одні демобілізовані, інші ж подовгу навчаються десь, приміром, під Києвом, і поки їх навчають, поки вертають на позицію – нам тут бракує інформації...

Наше керівництво бачить більше політичні шляхи ведення війни, вони не вважають дрони за серйозну потребу. Проте ми знаємо, наскільки вони важливі".

Масі Найєм: "Наше керівництво бачить більше політичні шляхи ведення війни"

ВІЙНА НА ЯКІСТЬ

Після демобілізації п'ятої хвилі бійців на позиціях стало менш людно. Шоста хвиля на черзі – на повернення додому очікують уже у серпні-вересні. Брак кадрів дається взнаки.

Питання, що буде після того, як шоста вернеться із фронту, повисає в повітрі.

[L]Проте бійці категорично проти сьомої хвилі, надаючи перевагу якості перед кількістю. Надія – на контрактників, на тих, хто відслужив під час попередніх "хвиль" і вже має досвід та мотивацію. Новачків на "промку" намагаються не допускати, адже навчання у Збройних силах, попри деякий поступ, досі далеке від бажаного.

"Тут немає молоді, новачків, – запевняє Найєм. – Стоїмо кадрові й ті, хто підписав контракт. Думаю, після демобілізації шостої хвилі залишаться ті, хто підписав контракти, вони більш фахові, і це буде війна вже не на кількість, а на якість. Хочеться в це вірити. Мобілізовано дуже великий резерв.

Чесно кажучи, нічого з того, що нам давали на навчаннях, не знадобилось. Саме те, що відбувається на фронті, чомусь не затребує знань, що дають.

З "учебки" цінної інформації взяв тільки по картах, і все! Нам не казали, як поводись під час обстрілів, не казали, що і як літає, які звуки є, що робити. Тобто, таких елементарних речей майже не пояснювали".

За словами Найєма, бійців намагаються витіснити з позицій постійно. Вогонь ведеться з Ясинуватської розв'язки, стріляють з-під мосту, іноді з Донецька.

Бійців постійно намагаються витіснити з позицій. Вогонь ведеться з Ясинуватської розв'язки, стріляють з-під мосту, іноді з Донецька

По Донецьку відповідати не можна – адже там мирні люди. Бойовики залюбки ними прикриваються, використовуючи позицію на свій смак.

Якщо поступитися "півостровом" – противник піде далі: "Відповідно до "мінських", їх взагалі тут не має бути, тому що це – "сіра зона". Вони зайшли у неї, порушуючи угоду, і знаходяться там нелегально – по-перше, тому що вони взагалі терористи, по-друге, тому що ще й порушують домовленості!"

Проте, за словами старшини розвідроти, котрий працює в Авдіївці з січня, за цей період українські військові суттєво просунулись, потіснивши противника.

З січня українські військові суттєво просунулись потіснивши противника

"Місцеве населення по той бік, що здатне воювати, швидше за все, давно загинуло. Лютий-березень – воювали з "СОБРом" (Спеціальний загін швидкого реагування – федеральні і регіональні спецпідрозділи МВС Росії – авт.) Це була підтверджена інформація, вони тоді зазнали поразки, – каже старшина розвідроти, який попросив лишитися анонімом.

Потім заходили батальйони кавказької національності, чеченці заходили. Місцеве населення, якщо і є, то максимум, копає окопи. А воюють здебільшого спеціально навчені хлопці.

Проти спецназу воювали, бо вони працювали групами, злагоджені групи працювали безвідходно, вони йшли в один бік, у бій. Дуже, дуже добре стріляють, корегувальники у них хороші. І артилерія у них б'є дуже влучно".

ОБІРВАНИЙ ПОЛІТ

Аеророзвідники приймають список "замовлень", виходять у безпечне відкрите місце та починають працювати.

Головні вороги "пташок" – вітер, злива, вогнепальна зброя та РЕБи – засоби радіоелектронної боротьби, котрих немає на наших позиціях, натомість вистачає на позиціях противника.

Цього разу політ "пташки" не був щасливим.

Відлітавши близько півтора роки, безпілотник був підбитий – практично на етапі повернення на вихідну позицію.

На мобільний надійшов дзвінок з GPS-трекера – збуджені матюки "братньою" мовою не лишали сумнівів щодо подальшої долі БПЛА.

Цього разу політ "пташки" не був щасливим. Відлітавши близько півтора роки, безпілотник був підбитий

Вартість збитого літака – 3000 умовних одиниць; наземна частина, що вціліла, обійшлася в 6000.

Відтепер Марія та її команда збиратиме кошти на нову "пташку".

Адже кінця війни не видно – а отже, на східному небі ще стане роботи як пілотам, так і їх крилатим союзникам.

Олена Максименко, спеціально для УП.Життя