Звідки беруться альтруїсти? Психолог знайшла причину в мозку

2384
25 вересня 2016

Як тільки він переконався, що з Абігейл все гаразд, він поїхав далі, навіть не сказавши свого імені, ніби й не сталось нічого надзвичайного. Але для Абігейл Марш ця подія стала приводом задуматись: чому хтось вирішує врятувати життя абсолютно не знайомої людини з ризиком для власного? У чому криються секрети справжнього альтруїзму?

Абігейл розповідає під час свого виступу на TED, що вирішила взятись за цю тему психологічних досліджень і присвятила свою роботу здатності людей дбати про інших: звідки береться ця здатність? Як розвивається і яких форм може набувати? Адже вважається, що люди – егоїстичні істоти, якими рухають виключно наші власні потреби.

"Але якщо це справді так, то чому є люди, як чоловік який мене врятував, які допомагають іншим з ризиком для свого життя?" – запитує Абігейл. Отже, у них більше співчуття до інших людей. А відтак їхній мозок може відрізнятись від інших?

Аби це з’ясувати, вона почала вивчати протилежну сторону цього явища – психопатів. Люди з таким розладом емоційно холодні і не дбають про інших, вони схильні до антисоціальних явищ та навіть жорстокості.  

Разом з колегою Абігейл провела дослідження у Національному інституту психічного здоров’я. Вони першими провели сканування мозку підлітків-психопатів. Тоді їхні дослідження та подальші результати інших науковців показали деякі особливості цих людей.

Справа в тому, що психопати не лише були не чутливими до емоцій інших – вони не могли зрозуміти по виразу обличчя людини, що їй боляче чи страшно.

Коли людина бачить такий переляканий вираз обличчя, це зазвичай викликає співчуття та бажання допомогти тим, хто страждає.

У мозку за розрізнення виразів обличчя відповідає мигдалевидне тіло. У здорових людей вираз страху чи болю на обличчі іншої людини призводить до стрибку в активності мигдалевидного тіла, тоді як в психопатів воно ніяк не реагує. Зрештою, у них саме мигдалевидне тіло менше на 18-20%.

Якщо є такий умовний "психопатичний мозок", то може є й умовний "альтруїстичний мозок"?

Дослідження Абігейл показали, що так і є. Вивчаючи людей, які наважились віддати свою нирку абсолютно невідомій людині, психолог дійшла висновку, що їхній мозок справді відрізняється від мозку інших.

Вони могли краще розрізняти страх людей, а їхнє мигдалевидне тіло більше за середній розмір приблизно на 8%.

Альтруїсти краще розрізнають вираз страху на обличчі іншої людини, їхнє мигдалевидне тіло реагує на такий вираз обличчя посиленням активності і саме мигдалевидне тіло є більшого розміру, аніж середній у людей. Стопкадр з виступу Абігейл Марш

Психолог каже, що справді альтруїстичні люди готові жертвувати не лише людьми, які є у їхньому внутрішньому колі, але й абсолютно не знайомим.

Абігейл вирішила спитати усіх цих донорів нирки: "Чому ви вирішили це зробити, тоді як більшість на це б не погодилась?" За статистикою, на такий вчинок здатен 1 з 2000 американців.

Відтак Абігейл запитувала їх: "Що у вас такого особливого?" і Почула у відповідь: "Нічого. Я не є якимсь особливим, точно такий самий як і будь-хто інший".

Фото depositphotos (Wavebreakmedia)

Психолог каже, що світ альтруїстів відрізняється від світу інших людей: у них немає центру "Я". Втім, світ загалом стає більш альтруїстичним, каже Марш.

Адже ще сто років тому люди вважили б смішним віддавати комусь свою кров чи кістковий мозок.

Але вони роблять це зараз, при цьому – для абсолютно незнайомих людей. Тому не схоже, що світ стає жорстокішим і гіршим місцем для життя.

powered by lun.ua