"Пенсія, яку заробили". Як тисячі жителів сходу України позбавлені виплат

Станиця Луганська, Україна.

Микола Іванович прикутий до інвалідного візка. Аби отримати свою пенсію, кожні два місяці він потребує сторонньої допомоги, щоби перетнути зруйнований міст через річку Сіверський Донець. Хтось має перенести його на руках на підконтрольну уряду України територію.

Ця річка відділяє Луганськ, де знаходиться його домівка і де органи державної влади України наразі відсутні, – від Станиці Луганської, найближчого населеного пункту, де він може отримати адміністративні послуги та де є доступ до пенсії.

Шлях через міст – це дерев'яні сходи вгору та вниз. Самотужки їх чоловік ніяк не здолає.

Перетнути пункти пропуску на підконтрольну уряду України територію можуть далеко на всі. Фото: UNHCR/Микита Юренєв

Далі Миколі Івановичу, який пропрацював водієм автобуса 54 роки, треба з'явитися до "Ощадбанку" у Станиці Луганській. Тут проводять процедуру ідентифікації його особи. Це одна з багатьох необхідних процедур, які чоловік мусить пройти аби отримати свою пенсію у розмірі 1400 гривен.

Він терпляче чекає в банку, поки його дружина стоїть у черзі із кількасот людей, аби пройти перевірку.

Микола Іванович (прізвище не вказане з міркувань безпеки), якому близько 70 років, став інвалідом ще у 2014-му. Внаслідок шоку від новини про загибель сина під артилерійськими обстрілами він пережив два інсульти і залишився прикутим до ліжка.

Того ж року між Луганськом, де живе його родина, та Станицею Луганською, де вони мають дачу, пролягла лінія фронту.

На дачі немає опалення. Тому більшу частину року Микола Іванович живе в Луганську – на території, де органи державної влади тимчасово не виконують своїх повноважень.

Нині уряд намагається повністю перекрити доступ до пенсій мешканцям непідконтрольних територій, хоча ці пенсії часто становлять єдиний засіб для існування для сотень тисяч літніх та хворих людей.

Мова йде про проект закону від "Самопомочі" №6400 "Про тимчасово окуповану РФ територію України".

Так само, як і в попередніх текстах (3593 та 3593-д), у ньому є пряма відмова здійснювати пенсійне та соціальне забезпечення, навіть за умови, що отримувати гроші жителі непідконтрольних уряду територій будуть на контрольованій території через банківську систему України.

У грудні 2014 року близько 160 тисяч людей втратили свої пенсії, коли своєю постановою уряд перестав здійснювати будь-які платежі на непідконтрольні території Донбасу.

Нині уряд намагається повністю перекрити доступ до пенсій мешканцям непідконтрольних територій. Фото: UNHCR/Микита Юренєв

Це цілком раціональне рішення було зумовлене неможливістю надсилати готівкові кошти та гарантувати безпеку працівників органів державної влади на місцях через збройний конфлікт.

Однак таке рішення не повинно було позбавити доступу до пенсії та соціальних виплат тих осіб, які лишитися проживати в своїх домівках на окупованій території.

"Навіть відсутність контролю за частиною території не знімає з держави обов'язку виплачувати пенсії населенню.

Безсумнівно, для цього потрібні інші механізми, ніж ті, які передбачені для мирного часу. І обов'язок уряду – зробити все можливе, щоб жителі територій, які знаходяться поза контролем органів державної влади, мали можливість реалізувати свої права.

Водночас, держава має утримуватися від дій, які призведуть до нових хвиль внутрішнього переміщення: це порушення Керівних принципів ООН з питань внутрішнього переміщення", – переконана радник з правових питань Агентства ООН у у справах біженців Лідія Кузьменко.

Миколі Івановичу пощастило. Він живе близько до лінії розмежування – тому мав змогу зареєструватися як внутрішньо переміщена особа (ВПО) у Станиці Луганській, і продовжив отримувати свою пенсію.

Але для цього він мусить регулярно долати важку і виснажливу дорогу та вистоювати години в чергах на лінії розмежування, аби отримати гроші, що він заробив за 54 роки трудового стажу.

З червня минулого року отримувати пенсії стало значно важче.

Уряд запровадив процедури верифікації та перевірки внутрішньо переміщених осіб.

Особи, які повернулися до своїх домівок на непідконтрольних уряду територіях, втратили свої пенсії.

Якщо уважно проаналізувати статистику Пенсійного фонду України у річному звіті-2016 – таких людей більше 400 тисяч.

Більше 400 тисяч українців повернулися до своїх домівок на непідконтрольних уряду територіях та втратили свої пенсії. Фото: UNHCR/Микита Юренєв

Зараз пенсії отримують лише ті внутрішньо переміщені особи, які можуть довести, що проживають на контрольованій урядом території та проходять регулярні перевірки органів соціального захисту.

При цьому серед зареєстрованих ВПО чимало людей, які постійно проживають в окремих районах Донецької та Луганської областей, але мають змогу регулярно перетинати лінію розмежування.

Держава намагається відслідкувати останніх – і теж позбавити платежів.

Від різних політичних діячів можна почути, що ті, хто бажають отримувати пенсію від України, мають виїхати на постійне місце проживання на контрольовану урядом територію. Тобто – стати реальними, а не віртуальними внутрішньо переміщеними особами.

Агентство ООН у справах біженців в Україні не погоджується з таким підходом. Для цього є ряд юридичних, економічних, гуманітарних та інших міркувань.

"Пенсії є набутим правом кожного громадянина і не повинні бути пов'язаними зі статусом переселенця чи фактом переїзду", – переконаний Пабло Матеу, представник Агентства ООН у справах біженців в Україні.

"Уряд міг би розглянути різні механізми для здійснення цих платежів. Наприклад, багато пенсіонерів мають змогу їздити на підконтрольні території. Там вони могли б отримати електронні пенсійні картки, періодично з'являтися для ідентифікації в банку та отримувати свої пенсії як решта громадян", – пропонує Олена Грекова, голова Сєвєродонецького офісу "Права на захист", який допомагає переселенцям та є партнером Агентства ООН.

Вона каже, що багато прикутих до ліжка людей не отримували своїх пенсій від квітня 2014 року, оскільки не мають змоги їздити в урядові установи для ідентифікації.

Для таких осіб потрібен окремий порядок – але тут не обійтися без залучення міжнародних організацій. І обговорювати це питання, скоріше за все, доведеться в Мінську чи на інших багатосторонніх міжнародних площадках.

Деякі пенсіонери з числа переселенців втратили свої платежі через помилку, хоча проживають на контрольованій урядом території.

"Україна не унікальна в своїй проблемі відсутності контролю над певною частиною території. Зі схожими проблемами живуть Кіпр, Молдова, Грузія.

Розглядаючи справи щодо забезпечення прав людей, які проживають на таких територіях, ЄСПЛ звертає увагу: держава, яка має невід'ємні суверенні права щодо таких територій, повинна здійснювати усі можливі заходи, щоб забезпечити доступ до реалізації своїх прав особам, які на них проживають.

До речі, у щонайменше 60 справах, в тому числі й на рівні Вищого адміністративного суду України, пенсіонери, які проживають на тимчасово неконтрольованих урядом України територіях, виграли судові позови, оскаржуючи призупинення виплати їм пенсій", – зауважує Лідія Кузьменко.

83-річна Тетяна Коваленко була змушена була виїхати із Донецька до українського Мирнограду після того, як її будинок був зруйнований. З квітня 2016 року жінка перестала отримувати свою пенсію – соцслужби вирішили, що вона проживає на непідконтрольній території. Фото: UNHCR/Давид Гаспарян

Тетяна Коваленко колись працювала на шахті. 83-річна жінка була змушена була виїхати із Донецька, після того як її будинок був зруйнований в 2014 році.

З 2015 року вона мешкає в українському Мирнограді (до 2016 року – Димитров Донецької області) і зареєстрована там як внутрішньо переміщена особа.

Проте з квітня 2016 року жінка перестала отримувати свою пенсію – після того як соціальні служби вирішили, що вона проживає на непідконтрольній території.

Її племінниця, Людмила Горячало називає це "нісенітницею". Жінки востаннє їздили до Донецьку в листопаді 2015 року лише на п'ять днів, аби літня жінка могла побачити свій колишній будинок і зустрітися з родичами.

Пані Горячало збирається повернути своїй тітці пенсію через суд.

Те ж саме планує робити 38-річна Ольга Буркало, яка страждає на важку форму діабету з 11 років.

Жінка мусить робити до 10 ін'єкцій інсуліну на день і дуже потребує своєї пенсії у 1300 гривень на місяць для підтримки здоров'я.

У грудні минулого та березні цього року інспектори соціальних служб приходили до Ольги Буркало додому, у підконтрольному уряду Селідовому. У лютому вона також пройшла ідентифікацію в банку.

Проте з квітня пенсії більше їй не надходять.

[L]Пані Буркало, яка за освітою є вчителем біології, до збройного конфлікту мала з чоловіком сімейний бізнес у Донецьку. Нині ж вона занадто слабка, аби працювати.

"Я працювала, я сплачувала податки. Це ж моя пенсія, яку я заробила, – каже пані Ольга. – Чому ж я мушу почуватися людиною другого сорту?!.."

В установі соціального захисту пані Буркало конфіденційно повідомили, що її підозрюють у тому, що вона жила понад 60 днів на непідконтрольній території. Але жінка стверджує, що востаннє їздила туди понад рік тому.

"Я постійно мушу сидіти вдома, тому що інспектори соцзахисту можуть прийти будь-коли, без попередження. Я почуваюся ніби під домашнім арештом",– скаржиться жінка.

"Обов'язок держави виплачувати пенсії нікуди не зникає. Якщо уряд не робитиме цього зараз, то суми, що підлягають виплаті згодом, будуть шаленими.

Українські урядовці стверджують, що після відновлення контролю над територіями всі пенсійні виплати будуть здійснені в повному обсязі.

Однак, спеціального цільового резервного фонду ані в ПФ, ані в інших центральних органах державної влади України не існує", – підсумовує стан речей Лідія Кузьменко.

Ніна Сорокопуд, Агентство ООН справах біженців, спеціально для УП.Життя