Як прожити одразу кілька життів? Поради поетки Сари Кей на TEDx

Американка Сара Кей відома завдяки розповідній поезії – тексти вона творить спонтанно, у момент виступу перед аудиторією.

Сара Кей. Фото huffingtonpost.com

У розповідній поезії мають значення інтонації, жести, правильно підібрані слова. Саме з такого перфоменсу Сара Кей почала свій виступ на TEDx.

Поетка розповіла, що коли була маленькою, не могла зрозуміти, що можна прожити тільки одне життя.

"Не метафорично кажучи, а буквально: я гадала, що встигну зробити все, і буду тим, ким завгодно. Це було лише питанням часу. Такі речі, як вік, стать чи навіть час не грали ролі. Я була певна, що насправді відчую себе на місці лідера руху за громадянські права, чи десятирічного хлопчика на фермі, який жив під час пилових бур, чи імператора Китаю династії Тан, – розповіла Кей.

Моя мама каже, що коли мене питали, ким я хочу бути, як виросту, я завжди відповідала: принцесою-балериною-астронавткою. Вона не розуміла, що я, насправді, не видумувала якусь суперпрофесію. Я перелічувала те, ким одночасно хочу стати: принцесою, балериною та астронавткою, оскільки я гадала, що встигну зробити все. Це значило, що я мусила квапитись, бо мала встигнути купу справ. Тому моє життя було в постійному поспіху".

Подорослішавши, Кей із прикрістю усвідомила, що не зможе прожити більше одного життя.

Виступ поетки на TEDx. Фото wikipedia.org

Вона мешкала у Нью-Йорку, тож знала, як бути дівчинкою-підлітком у цьому місті, а не хлопчиком-підлітком в Новій Зеландій чи королевою балу з Канзасу.

Коли Кей зрозуміла, що може бачити світ тільки своїми очима – вона знайшла спосіб помічати життя інших, дізнаватися про них.

Для себе поетка обрала два способи, завдяки яким можна прожити кілька життів – слухати і розповідати історії інших людей, а також фотографувати їх.

"Я захопилася історіями, тому що вони давали змогу, хай як коротко чи недовершено, але побачити світ очима інших. Я хотіла почути про життєвий досвід людей, бо мене брали заздрощі, що були цілі життя, які я так ніколи й не проживу, і не хотілося нічого пропустити", – пояснила Кей.

Тоді дівчина захопилася поезією – розказувала про помічене, збирала та поширювала розповіді.

"Роками я намагалася розказати історії, безперестанку переписуючи й шукаючи необхідні слова", – додає Сара.

Усе життя поетки пов'язане із фотографією, її дід і батько навчилися проживати невідомі життя.

"Мій дід Стюарт був військовим фотографом. Молодий, червонолиций, він засукував рукави й мав дебелі кулачища, ніби живий моряк Папай. Крива усмішка, волосся на грудях, На Другу світову війну він пішов з фотоапаратом. Він збрехав про своє знання фотозйомки, навчився читати Європу наче мапу: догори дриґом, з висоти літака".

[L]Сара розповіла, що солдати, вертаючись з війни, відкладали зброю, її дід приніс камеру й лінзи із собою додому. Він відкрив фотокрамничку, що переросла у сімейний бізнес.

Фотографією згодом захопився і батько дівчини.

"Мій тато опанував чари світла та все життя йшов за ними. Якось він перетнув США, щоби зняти лісову пожежу. Тиждень він ганявся за нею зі своєю камерою. "Іди за світлом, – казав він. – Іди за світлом", – пригадала Кей.

Ця лісова пожежа потягнула чоловіка через усю країну, тиждень він ловив її камерою, а вона спустошувала Західне узбережжя, пожираючи все на своєму шляху.

Тим часом на Східному узбережжі Сара написала вірш – у школі, на полях свого зошита.

Цитати за перекладом Сергія Жиліна та Анастасії Лебеденко